Рішення № 32324295, 09.07.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 2-2170/11

Провадження № 2/639/118/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Гаврилюк С.М.,

за участю секретаря Щабас О.В., Венглюк Т.В., Ткаченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», третя особа :ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», третя особа :ОСОБА_2 про відшкодування на її користь та користь її малолітньої дитини матеріальної та моральної шкоди. Позивачкою 19.04.2013 року подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої ОСОБА_1 відмовилась від позову в частині стягнення з відповідача КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» матеріальної шкоди та просила стягнути з Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» моральну шкоду у сумі 80 000 грн. ( том 2 а.с. 1). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова на підставі вказаної заяви позивачки закрито провадження у справі в частині стягнення з КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

Позивачка в обґрунтування моральної шкоди у сумі 80 000 грн., посилається на те, що ОСОБА_2 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2010 року визнано винуватим та засуджено за те, що 06.07.2010 року близько 11 годин 20 хвилин , виконуючи свої обов'язки водія Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» , він керував автомобілем «КАМАЗ-4310», державний номер НОМЕР_1, який належав відповідачеві, грубо порушив вимоги п.п. 1.5., 10.1 Правил дорожнього руху України , чим допустив виїзд автомобіля на тротуар з наїздом на пішохода ОСОБА_3, яка в результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень померла в лікарні 06.07.2010 року, а ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до трьох років позбавлення волі з відстрочкою вироку на два роки, але цей вирок ніяк не відшкодує смерть її матусі. Загибла ОСОБА_3 проживала разом з позивачкою та з її малолітнім сином отримувала пенсію, з якої сплачувались комунальні послуги та ще залишалось на допомогу дитині позивача, оскільки ОСОБА_1 працює продавцем та отримує лише заробітну плату у розмірі близько 900 грн. Ні відповідачем , ні третьою особою ОСОБА_2 заподіяна внаслідок загибелі близької позивачеві людини моральна шкода не відшкодована , окрім 8000 грн. сплачених добровільно ОСОБА_2 у порядку відшкодування матеріальної шкоди під час поховання загиблої ОСОБА_3.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов, надавши пояснення відповідно вказаному вище. При цьому обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди пояснила, що обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки та юридична особа повинна відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Позивачка внаслідок тілесних ушкоджень, смерті рідної людини ОСОБА_3 не мала можливості протягом тривалого часу нормально жити , позбавились сну, відчувала разом зі своїм малолітнім сином великі страждання, стала дуже знервованою, за своїм душевним станом не може продовжувати активний , звичний для їх родини спосіб життя. ЇЇ малолітня дитина внаслідок загибелі єдиної бабусі відчуває глибокі моральні муки, не спить , постійно кличе бабусю та позивачка вимушена приховувати від дитини смерть бабусі та відвідувати з дитиною лікаря для надання малолітньому сину психологічної допомоги. Позивачеві прикро та тяжко, що відповідач, який має кошти на своїх рахунках , відмовився в добровільному порядку в будь-якому розмірі відшкодувати їй моральну шкоду, заподіяну смертю її рідної матері, що в свою чергу також причиняє позивачеві великі страждання.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову щодо стягнення з відповідача моральної шкоди ., посилаючись на його необґрунтованість.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, оскільки результат розгляду вказаної цивільної справи вплине на його правове становище у зв'язку з пред'явленням в майбутньому відповідачем до нього регресного позову та враховуючи його матеріальне становище, надання ним добровільно грошових коштів позивачеві при похованні в 2010 році її матері в порядку відшкодування матеріальної шкоди та через відсутність у нього коштів для відшкодування моральної шкоди , просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» про відшкодування моральної шкоди.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду , що ОСОБА_2 в 2010 році добровільно дав позивачеві власні грошові кошти та кошти, які зібрали інші водії підприємства для поховання її загиблої матері, про що свідчать розписки, які надала ОСОБА_1, адміністрація Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» через своїх представників приймала участь у заходах, необхідних для поховання загиблої ОСОБА_3, але адміністрацією підприємства, де працював водієм ОСОБА_2, кошти для відшкодування позивачеві моральної шкоди не надавались.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2010 року , який набрав законної сили , ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України за те, що 06.07.2010 року близько 11 годин 20 хвилин ОСОБА_2 , виконуючи свої обов'язки водія Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» , керуючи автомобілем «КАМАЗ-4310», державний номер НОМЕР_1, який належав відповідачеві, грубо порушив вимоги п.п. 1.5., 10.1 Правил дорожнього руху України , чим допустив виїзд автомобіля на тротуар з наїздом на пішохода ОСОБА_3, яка в результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень померла в лікарні 06.07.2010 року ( том 1 а.с. 14-16).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про Цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце події та вчинені вони цією особою.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи, відшкодовується її дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа повинна відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Пунктом 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Залучення до цивільної відповідальності фактичних заподіювачів здійснюється за допомогою регресних зобовязань . Розмір заподіяної моральної шкоди є мірою відповідальності заподіювача як перед потерпілим, так і перед тим, хто фактично відшкодував шкоду. Обсяг відповідальності в регресних зобов'язаннях визначається принципом повного відшкодування. Таким чином, залучена на стороні відповідача третя особа ОСОБА_2 має відповідати по предявленому до нього КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» в майбутньому регресного позову.

Загибла ОСОБА_3, що померла 06.07.2010 року, приходилась позивачеві матір'ю, що підтверджується свідоцтвом про народження ( а.с. 7, 12-а том 1).

Батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є позивачка та ОСОБА_6 (а.с. 9 том 1 ). Відповідно довідки дільниці № 61 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_5 проживає разом з позивачкою( а.с. 12).

Відповідно ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обв'язки. Отже, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю фізичної особи можуть мати особи, що відповідають вимогам вказаної статті Сімейного Кодексу України.

Позивачка просить суд стягнути моральну шкоду на її користь та на користь її дитини , тобто заявляючи вказані позовні вимоги як в своїх інтересах, так і в інтересах малолітньої дитини по праву її законного представника, в порушення ст. 60 ЦПК України не надала суду жодних належних доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_5 проживав спільно з ОСОБА_3, був пов'язаний спільним побутом, мав взаємні права та обв'язки з ОСОБА_3, в матеріалах справи взагалі відсутні докази щодо проживання загиблої ОСОБА_3 за місцем реєстрації та проживання позивачки та її сина за адресою: м. Харків, провулок Піщаний, 12.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди на користь дитини позивача ОСОБА_5.

Задовольняючи позов частково щодо стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховував вимоги розумності і справедливості, визначав його залежно від характеру правопорушення, наслідків, які наступили, глибини душевних страждань позивача, та наданих сторонами на підтвердження позовних вимог та заперечення проти позову доказів, а також із врахуванням матеріального становища відповідача , третьої особи ОСОБА_2 /а.с. 71 том 1 /, який у майбутньому має відповідати за регресним позовом відповідача по даній справі.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що з Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» підлягає стягненню 30 000 грн. на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

У відповідності з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення , звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог ( ч.3 ст. 88 ЦПК України).

Позивачкою сплачено витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн. ( а.с. 1 том 1).

На підставі вищевказаного суд вважає необхідним стягнути з Комунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство Вода на користь ОСОБА_1 судові витрати , а саме сплачені позивачем витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 гривень та стягнути з Комунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство Вода на користь держави судовий збір у розмірі 114 ( сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60, 88, 208,209, 212 -215 ЦПК України , ст.ст.1172, 1168, 1167, 1187 ЦК України суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство Вода, третя особа : ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство Вода (61052 ,м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, код ЄДРПОУ 33206804) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , моральну шкоду у сумі 30 000 ( тридцять тисяч) грн.

Стягнути з Комунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство Вода (61052 ,м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, код ЄДРПОУ 33206804) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер 2850417327судові витрати у розмірі 15 (пятнадцять ) грн.

Стягнути з Комунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство Вода (61052 ,м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, код ЄДРПОУ 33206804) на користь держави (р/р 31215206700008, код ЄДРПОУ УДК 37999612, в установі банку ГУДК України у Харківській області, МФО 851011) судовий збір у розмірі 114 ( сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 09.07.2013 року.

Суддя Гаврилюк С.М.