Постанова № 32323666, 20.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 р. Справа №805/4208/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год.25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Каморнікова Ю.С.

представників відповідача Худина О.В., Кирадієвої І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових вимог №5-19 від 27.03.2013року, №7-19 від 05.04.2013року та рішення №10 від 05.04.2013року про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №5-19 від 27.03.2013року та рішення №9 від 27.03.2013року про опис майна у податкову заставу.

19.04.2013року представником позивача надано заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові вимоги №5-19 від 27.03.2013року, №7-19 від 05.04.2013року та рішення №10 від 05.04.2013року про опис майна у податкову заставу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що підприємством не сплачено податок на додану вартість у розмірі 673045,29грн., штрафну санкцію у розмірі 3125,00грн. та пеню у розмірі 151,03грн. (податкова вимога №5-19 від 27.03.2013року) за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2013року, та податок на додану варітсть у розмірі 686963,87грн. (податкова вимога №7-19 від 05.04.2013року). Факт погашення задекларованної суми податкових зобов'язнь з податку на додану вартість за лютий 2013року в розмірі 1702132,00грн. підтверджується платіжними дорученнями №8232 від 28.03.2013року на суму 83155,00грн., №8233 від 28.03.2013року на суму 80190,00грн., №8234 від 28.03.2013року на суму 195122,00грн., №8235 від 28.03.2013року на суму 68000,00грн., №8236 від 28.03.2013року на суму 111454,00грн., №8237 від 28.03.2013року на суму 41863,00грн., №8238 від 28.03.2013року на суму 339920,00грн., №8239 від 28.03.2013року на суму 106288,00грн., №8240 від 28.03.2013року на суму 110452,00грн., №8241 від 28.03.2013року на суму 96014,00грн., №8242 від 28.03.2013року на суму 151250,00грн., №8243 від 28.03.2013року на суму 318424,00грн. (т.1 арк.с.13-24). Таким чином, з урахуванням п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога не повинна була надсилатись позивачу, оскільки несплаченного узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2013року у підприємства не було.

Разом з тим, позивач зазначив, що не має жодних невиконаних зобов'язань по сплаті податку на додану вартість. Даний факт знайшов своє відображення в Постанові Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2011року по справі №2а/0570/5862/2011, в якій визнана неправомірною та скасована аналогічна податкова вимога відповідача, та якою відповідача було зобов'язано відобразити у картці особового рахунку позивача суми сплаченого податку на додану варітсть в розмірі 526720,00грн. у відповідності із зареєстрованими банківською установою платіжними дорученнями (переказ вказаних коштів не було здійснено з вини банківської установи, але вони були списані з рахунків позивача). Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 24.09.2012року по справі №К-4767/10 та від 23.02.2012року по справі №К-28278/10 було підтверджено та встановлено повноту та спвоєчасність сплати позивачем податку на додану варість і визнано неправомірність вимог податкового органу з цього приводу в тому числі і опису майна у податкову заставу.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

станом на 04.04.2013року за даними облікової картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість виник новостворений податковий борг у розмірі 686963,87грн.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, згідно норм п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України податковим керуючим в автоматичному режимі сформована податкова вимога від 05.04.2013року за №7-19.

Керуючись п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 05.04.2013року за №10.

Також, відповідач зазначив, що сума податкового боргу, яка зазначена у податковій вимозі №1 від 10.01.2013року, є предметом оскарження по справі №2а/0570/5863/2011, яка на даний час знаходиться на розгляді в суді касаційної інстанції та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2011року виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011року зупинено до закінчення касаційного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представники відповідача проти позову заперечували.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860, 83023, Донецька область, м. Донецьк, вул. Ходаковського, буд.10а) 30.08.1993року зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради, перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивачем 18.03.2013року було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013року за №9013891521, якою самостійно задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 1702132,00грн.

Факт погашення задекларованої суми податкових зобов'язнь з податку на додану вартість за лютий 2013року в розмірі 1702132,00грн. підтверджується платіжними дорученнями №8232 від 28.03.2013року на суму 83155,00грн., №8233 від 28.03.2013року на суму 80190,00грн., №8234 від 28.03.2013року на суму 195122,00грн., №8235 від 28.03.2013року на суму 68000,00грн., №8236 від 28.03.2013року на суму 111454,00грн., №8237 від 28.03.2013року на суму 41863,00грн., №8238 від 28.03.2013року на суму 339920,00грн., №8239 від 28.03.2013року на суму 106288,00грн., №8240 від 28.03.2013року на суму 110452,00грн., №8241 від 28.03.2013року на суму 96014,00грн., №8242 від 28.03.2013року на суму 151250,00грн., №8243 від 28.03.2013року на суму 318424,00грн. (т.1 арк.с.13-24).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про наявність в обліковій картці позивача станом на 04.04.2013року податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 686963,87грн. на підставі наступного:

ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2012року по справі №2а-12360/09/0570 (№К-4767/10) позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволені.

Визнані неправомірними дії ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про внесення активів Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на суму 514979,92грн. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та зобов'язано ДПІ у Калінінському районі м. Донецька звільнити активи позивача на суму 514979,92грн. з податкової застави від 17.06.2009року за №23805986.

Так, в своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що відповідно до п.п.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних взаємовідносин) днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Так, відповідно до норм п.п. 16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних взаємовідносин) відповідальність за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, покладається на такий банк. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, сплативши відповідними платіжними дорученнями, зареєстрованими в установі банку, суми податку, платник податків виконав обов'язок зі сплати такого податку до бюджету і не може зазнавати певних негативних наслідків, які виникають в силу застосування податкової застави.

Суд зазначив, що за умови відсутності у позивача податкового боргу, обтяження його активів податковою заставою суперечить суті та змісту останньої.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012року по справі №2а-7044/10/0570 (№К-28278/10) позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про зобов'язання відобразити в картці особового рахунку суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 526720,00грн. задоволені.

Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька було зобов'язано відобразити в картці особового рахунку Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 526720,00грн.

Суд зазначив, що у разі неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судом встановлено, що вищезазначені рішення суду податковим органом не були виконані.

Так, з 12.01.2011року позивач був включений до реєстру платників податків та перебуває на обліку у відповідача, а до цієї дати Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області перебувало на обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька.

На момент передачі позивача на податковий облік до відповідача, у зв'язку з невиконанням останнім вищезазначених рішень суду, за Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області обліковувалась сума податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 570299,33грн.

Судом встановлено, що дана заборгованість утворилась у зв'язку з неперерахуванням ТОВ «Укрпромбанк» грошових коштів позивача згідно платіжних доручень, зокрема за 2009рік, по сплаті до Державного бюджет України податку на додану вартість в сумі 388020,00грн.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.08.2009року було зобов'язано ТОВ «Укрпромбанк» виконати умови договору банківського рахунку, а саме: завершити переказ грошових коштів з поточного рахунку Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та перерахувати на рахунки отримувача на загальну суму 388020,00грн.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Всупереч цьому, відповідачем дані кошти були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість за попередні звітні періоди.

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу.

У зв'язку з невиконанням ДПІ у Калінінському районі м. Донецька вимог постанов суду по справам №2а-12360/09/0570 та №2а-7044/10/0570, що набрали законної сили, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, в якому постановою від 07.06.2011року по справі №2а/0570/5863/2011 було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011року апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області було задоволено в повному обсязі, визнано неправомірною та скасовано податкову вимогу від 04.04.2011року за №3 та скасовано рішення №6 від 04.04.2011року про опис майна у податкову заставу на суму 582944,50грн., зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію обтяження майна (активів) Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та відобразити в картці особового рахунку позивача суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 526720,00грн. у відповідності із зареєстрованими банківською установою - ТОВ «Укрпромбанк» платіжними дорученнями.

Так, суд апеляційної інстанції в своєму рішенні зауважив, що у позивача наявні всі документи для відображення в картці особового рахунку сум податку на додану вартість в розмірі 526720,00грн., а платіжні доручення, які зареєстровані банківською установою - ТОВ «Укрпромбанк» є належними документами для здійснення вказаної дії.

Згідно ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено відсутність станом на квітень 2011року податкового боргу платника податків - Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з податку на додану вартість в розмірі 526720,00грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2011року по справі №2а/0570/5863/2011 (№К/9991/57970/11) касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби прийнято до провадження та зупинено виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011року до закінчення касаційного провадження.

Так, згідно зворотнього боку облікової картки платника за 2011рік недоїмка з податку на додану вартість Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області становить 612958,87грн. (т.2 арк.с.23-131), за 2012рік недоїмка з податку на додану вартість Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області становить 651367,77грн. (т.1 арк.с.96-180 ), за 1 квартал 2013року недоїмка з податку на додану вартість Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області становить 664452,99грн. (т.2 арк.с. 133-150) Так, з граф «Дата» та «Операція» зворотнього боку облікової картки платника за вище перелічені податкові періоди вбачається, що дана заборгованість виникла у зв'язку з неперерахуванням ТОВ «Укрпромбанк» грошових коштів позивача згідно платіжних доручень та в подальшому при сплаті позивачем поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість платіжними дорученнями (т.3 арк.с.2-356 ) податковим органом було спрямовано ці кошти на погашення суми податку на додану вартість за попередні податкові періоди.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, та тривалості зазначеного порушення в часі, а саме: в періоді з 2009року по лютий 2013року, суд не погоджується з доводами відповідача з приводу наявності у позивача станом на 04.04.2013року податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 686963,87грн. (з урахуванням фінансових санкцій та пені).

Крім того, факт сплати позивачем задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом квітня 2011року - лютого 2013року сторонами не оспорюється.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки, як зазначалось раніше, судом встановлений факт відсутності у позивача податкового боргу з податку на додану вартість, та як наслідок наявність сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, то надіслання позивачу податкових вимог за №5-19 від 27.03.2013року та №7-19 від 05.04.2013року є безпідставним.

Також суд зазначає, що п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

п.п.60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

п.п.60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

п.п.60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

п.п.60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

п.п.60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

З урахуванням безпідставності надіслання податкових вимог за №5-19 від 27.03.2013року та №7-19 від 05.04.2013року позивачу у зв'язку з відсутністю податкової заборгованості з податку на додану вартість за зазначеними податковими періодами, суд зазначає, що у даному випадку не повинні застосовуватись норми п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України щодо відкликання попередньої вимоги за умови надіслання наступної.

Стосовно правомірності винесення рішення №10 від 05.04.2013року про опис майна позивача у податкову заставу суд зазначає наступне:

Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснює свою діяльність на підставі Положення про Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, затвердженого Наказом Департаменту ДСО при МВС України від 30.10.2007року за №208.

У відповідності з п.9 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1993року за №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності» майно Державної служби охорони закріплюється за Департаментом, управліннями, відділами, підрозділами охорони на праві оперативного управління.

Відповідно до п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Як вже зазначалось раніше, платником податків були сплачені поточні податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 2009року по лютий 2013року в повному обсязі, в передбачені законом строки, що підтверджується платіжними дорученнями (т.3 арк.с.2-356 ), тому відповідачем було безпідставно застосовано в якості способу забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання, яке не сплачено таким платником у строк, визначений Податковим кодексом України - податкову заставу.

Згідно п.п.88.1, 88.2, 88.3 ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Згідно п. 89.1, п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Так, згідно п.п.87.3.7 п.87.3 ст.87 Податкового кодексу України не можуть бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу".

Відповідно до ст.4 Закону України "Про заставу" предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Суд зазначає, що згідно акта опису майна за №8 від 09.04.2013року, на підставі якого в подальшому було прийнято рішення №10 від 05.04.2013року про опис майна позивача у податкову заставу, зазначено, що податковим органом проведено опис майна позивача, а саме: службова 2-х кімнатна квартира м. Донецьк, вул. Довженка, буд.57а, кв.31 та розплідник службового собаководства площею 820,3кв.м (с. Донецьке, вул. Лісова, буд.1).

Так, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.08.2008року 2-х кімнатна квартира м. Донецьк, вул. Довженка, буд.57а, кв.31 належить на праві власності Управлінню державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, форма власності - державна (т.1 арк.с.241).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.02.2004року нежитлова будівля площею 820,3кв.м, яка знаходиться за адресою: с. Донецьке, вул. Лісова, буд.1 належить на праві власності Державі в особі Верховної ради України та знаходиться в управлінні Державної служби охорони при управлінні МВС України в Донецькій області, форма власності - загальнодержавна (т.1 арк.с.242-243).

Таким чином, податковим органом було прийнято рішення №10 від 05.04.2013року про опис майна позивача, яке знаходиться у власності держави.

З огляду на вищенаведене, рішення №10 від 05.04.2013року про опис майна позивача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових вимог та рішення про опис майна позивача не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових вимог № 5-19 від 27.03.2013 року, № 7-19 від 05.04.2013 року та рішення № 10 від 05.04.2013 року про опис майна у податкову заставу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби № 5-19 від 27.03.2013року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби № 7-19 від 05.04.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби № 10 від 05.04.2013 року про опис майна у податкову заставу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (83023, м.Донецьк, вул. Ходаковського, 10а, код ЄДРПОУ 08596860) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20.06.2013 року.

Повний текст постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України складений 25.06.2013р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.