Рішення № 32322657, 25.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.13 р. Справа № 914/1614/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

До відповідача: Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м.Трускавець Львівської області

Про стягнення 1 127 715,28 грн.заборгованості.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін:

від позивача - Станішевський І.С. - представник ( довіреність№14-69 від 22.03.2013р.)

від відповідача - не з»явився.

Права та обов"язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представникам позивача та відповідача в судових засіданнях суд роз"яснив. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Публічним акціонерним товариством »Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, подано на розгляд до господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача, Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м.Трускавець Львівської області 1 127 715,28 грн. заборгованості, у тому числі : 1 000 000,00 грн. основного боргу, 6 808,22 грн. інфляційних втрат, 85 472,00 грн. пені, 35 434,63 грн. - три проценти річних.; просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 25.04.2013 року господарський суд Львівської області порушив провадження у справі , призначив судове засідання по розгляду справи на 04.06.2013року. В судовому засіданні 04.06.13 р оголошувалась перерва до 18.06.13 р до 11 год.00хв., про що до відома представників сторін було доведено в письмовій формі (під розписку). З підстав, наведених в ухвалі від 18.06.2013 року, розгляд справи відкладався на 25.06.2013р.

До матеріалів справи від сторін поступили наступні документи.

Лист відповідача за №357/05 від 31.05.2013 р про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі , у тому числі , відзиву на позовну заяву (лист зареєстрований в суді 04.06.13р за вх..№20352/13).

В засіданні 04.06.13р. представником відповідача подано до матеріалів справи Акт від 1 листопада 2012 року звірки взаємних розрахунків між КП «Трускавецьтепло» та ПАТ «Львівгаз» філія Бориславське УЕГГ станом на 01.11.12р.За результатами взаємозвірки сальдо на 01.11.12р. , згідно договору ТЕ03Б, становить 1 000 000,00 грн. на користь ПАТ «Львівгаз» Філія Бориславське УЕГГ.

Лист відповідача №371/06 від 14.05.2013р в додаток до якого до матеріалів справи долучено доповнення до відзиву на позовну заяву, контррозрахунок відповідача по пені, інфляційних втратах, звіти про дебетові і кредитові операції (лист зареєстрований в суді 14.06.13 р за вх.№22646/13).

Заява позивача від 14.06.13р. з інформацією про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами , про той же предмет спору і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору ( заява зареєстрована в суді за вх..№22820/13).

Клопотання відповідача за №376/06 від 14.05.2013 р. про відкладення розгляду справи , у зв»язку із хворобою представник. ( клопотання зареєстровано в суді 14.06.2013р. за вх.№22647/13).

Заперечення позивача №б/н від 14.06.13р. на відзив ( заперечення зареєстровані в суді 17.06.13р за вх.№22823/13).

Заява представника позивача від 18.06.13р. про доручення до матеріалів справи актів приймання-передачі газу за березень -травень 1012 року ( вх.№23277/13 від 18.06.13р).

Заява позивача , у якій просить припинити провадження по справі в частині вимоги про стягнення 350 000,00 грн. основного боргу, у зв»язку із відсутністю предмету спору, стягнути 650 000,00 грн. основного боргу, 6 808,22 грн. інфляційних втрат, 85 472,00 грн. пені, 3% річних в сумі 35434,63 грн.; просить відмовити у розстрочці виконання рішення та врахувати інтереси сторін; судовий збір покласти на відповідача в розмірі 22 555,00 грн., оскільки часткове погашення суми основного боргу відбулось під час розгляду справи ( заява зареєстрована в суді 25.06.13р за вх.№24280/13 від 25.06.13р).

В судовому засіданні 25.06.13 р. , з підстав, наведених у позовній заяві, запереченнях на відзив, наданих суду поясненнях із врахуванням поданої заяви (вх.№24280/13 від 25.06.13р) представник позивача просить припинити провадження по справі в частині вимоги про стягнення 350 000,00 грн. основного боргу, у зв»язку із відсутністю предмету спору та стягнути 650 000,00 грн. основного боргу, 6 808,22 грн. інфляційних втрат, 85 472,00 грн. пені, 3% річних в сумі 35434,63 грн.; просить відмовити у розстрочці виконання рішення та врахувати інтереси сторін; судовий збір покласти на відповідача в розмірі 22 555,00 грн., оскільки часткове погашення суми основного боргу відбулось під час розгляду справи.

Відповідач в судове засіданні 25.06.13р явку повноважного представника не забезпечив, однак позиція відповідача щодо заявлених вимог викладена у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в межах строків, передбачених для вирішення спору ч.1 ст.69 ГПК України.

Під час розгляду справи судом встановлено.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (первісний кредитор,постачальник) та Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» (відповідач , покупець) був укладений договір №ТЕ03Б купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.3.1 договору ціна за 1000 куб. м.газу становить 3382,0 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; тариф на постачання природного газу -64,0 грн., крім того ПДВ-20 %.

11.10.2011 року сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №ТЕ03Б, у відповідності до якої з 11.10.2011 року ціна за 1000,00 куб.м. природного газу встановлена на рівні 3 889,20 грн., у тому числі ПДВ -73,26 грн. Згідно п.2 додаткової угоди №1, вона набирає чинності з 11.10.2011р. і діє протягом дії договору.

30.12.2011р. сторонами була укладена додаткова угода « 2 до договору з постачання природного газу №ТЕ03Б, у відповідності до п.10.1 якого договір поставки набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 року.

На виконання умов Договору ПАТ «Львівгаз» поставив протягом жовтня-грудня 2011року, січня-серпня 2012р, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 168 566,23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказані періоди, копії яких у матеріалах справи. Відповідач отримання газу протягом жовтня-грудня 2011року, січня-серпня 2012р., вартістю в 3 168 566,23 грн. визнає.

Відповідно до п.4.1 договору, перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу не пізніше 10 числа місяця поставки.

Подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ частково, а саме розрахувався у розмірі 2 168 566,23 грн.(розрахунок заборгованості штрафних та фінансових санкцій додається).

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за поставлений природний газ за договором №ТЕ03Б склав 1 000 000,00 грн.

У Акті від 1 листопада 2012 року звірки взаємних розрахунків між КП «Трускавецьтепло» та ПАТ «Львівгаз» філія Бориславське УЕГГ підтверджується, що станом на 01.11.12р., за результатами взаємозвірки сальдо згідно договору ТЕ03Б, становить 1 000 000,00 грн. на користь ПАТ «Львівгаз» Філія Бориславське УЕГГ.

14.11.12р між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було укладено договір про відступлення права вимоги №14/7023/12.

У відповідності до п.1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор (ПАТ «Львівгаз») передає, а новий кредитор (ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора (КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради) за договором постачання природного газу №ТЕ03Б від 30.09.2011 у сумі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до п.1.2 крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов»язанням, зазначеним в п.1.1 Договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов»язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов»язань за договором купівлі-продажу газу.

У відповідності до п.2.1 договору, первісний кредитор зобов»язаний в термін до 16.11.2012 року передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення .

Документи, що підтверджують право вимоги: договір поставки природного газу з усіма додатками та при наявності протоколу розбіжностей і узгодження розбіжностей (оригінал); акти приймання-передачі газу (оригінали); документи, що підтверджують проведення боржником розрахунків (за наявності); акт звіряння розрахунків станом на дату укладення договору відступлення права вимоги боргу (оригінал); листи-вимоги про оплату боргу (за наявності); будь-які інші документи ( у разі їх необхідності). Згідно з п.2.2 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 договору. Передача оформляється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

16.11.2012 року первісний і новий кредитори підписали Акт приймання-передачі документів на виконання п.2.2 договору про відступлення права вимоги №14/7023/12 від 14.11.2012 р.

Пунктом 2.3 договору про відступлення права вимоги передбачено, що Первісний кредитор зобов»язаний протягом 5 (п»яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Повідомлення первісного кредитора про відступлення права вимоги вих.№06-11339/1-4 від 16.11.12р., отримане боржником і зареєстроване за вх.№442/12.

Пунктом 6.2.2 договору №ТЕ03Б передбачено, що у разі порушення споживачем розділу 4 цього договору зі споживача стається пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу

Відповідно до розрахунку позивача , розмір пені складає 85 472,43 грн.

Частина 2 ст.625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача , інфляційні витрати складають 6 808,22 грн , 3% річних - 35 434,63 грн.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа , яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, за змістом ст.1 ГПК України, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться , що порушення відсутнє, суд повинен відмовити у позові.

День надходження позовної заяви на розгляд до господарського суду визначається датою реєстрації позовної заяви в канцелярії господарського суду та датою автоматизованого розподілу справи, який відповідно до ст.2-1 ГПК, проводиться в день надходження позовної заяви .

Позовна заява №14/2-1050 від 13.04.13 р., за якою порушено провадження у даній справі, надійшла до господарського суду Львівської області 23.04.13 року; в цей же день проведено автоматизований розподіл справи.

Як встановлено, після порушення провадження у справі, а саме : 30.04.2013 року платіжним дорученням №27 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 9 800,00 грн., 13.05.2013р платіжним дорученням №28 перерахував 309 200,00 грн, 23.05.2013р платіжним дорученням №30 від 23.05.2013 р - 31 000,00 грн., а в загальному - 350 000,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу за поставлений газ. Позивач дану обставину визнає. Таким чином, сума боргу Комунального підприємства «Трускавецьтепло» перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з урахуванням останніх проплат в сумі 350 000,00 грн.,на момент прийняття рішення у справі становить 650 000,00 грн. і в цій сумі відповідач визнає основний борг перед позивачем.

Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 85 472,00 грн., покликаючись на сплив позовної давності про застосування якої відповідач заявив у відзиві.

Відповідач вважає невірним розрахунок інфляційних витрат на суму 6808,22грн., згідно наданого позивачем розрахунку, з тих причин, що позивачем вказано невірний період нарахування інфляційних втрат та невраховано при розрахунку інфляційних втрат індексів інфляції , що є меншими від одиниці.

Окрім того, посилаючись на те, що КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради засноване на комунальній власності на підставі рішення Трускавецької міської ради №52 від 15.02.2011року, у своїй діяльності підприємство підпорядковане Управлінню житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради, покликаючись на непогашення тарифів , на важкий фінансовий стан , що спричинено невиконанням третіми особами зобов»язань перед відповідачем, останній просить відмовити позивачу у стягненні 6 808,22 грн. інфляційних втрат та розтермінувати стягнення суми основного боргу у розмірі 650 000,00 грн терміном на 2 роки.

Відповідач провів контррозрахунок пені та втрат від інфляційних процесів за зобов»язаннями згідно договору №ТЕ03Б від 30.09.2011 року, за яким пеня виведена в сумі 76599,88 грн., щодо інфляційних втрат, то, як стверджує відповідач у доповненні до відзиву, враховуючи індекси дефляції за весь період прострочення платежів , втрати від інфляційних процесів позивача відсутні, оскільки загальний підсумок розрахунку становить зі знаком мінус - 1 185,68 грн.

Із зазначеним не погоджується позивач у поданих запереченнях на відзив.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Ст.514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно зі ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦК України, є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а також строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (первісний кредитор,постачальник) та Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» (відповідач , покупець) був укладений договір №ТЕ03Б купівлі-продажу природного газу. На виконання умов Договору ПАТ «Львівгаз» поставив протягом жовтня-грудня 2011року, січня-серпня 2012р, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 168 566,23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказані періоди, копії яких у матеріалах справи. Відповідач перерахував на рахунок первісного кредитора грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 2 168 566,23 грн., внаслідок чого сума боргу склала 1 000 000,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 01.11.2012 року, підписаним уповноваженими представниками первісного кредитора та відповідача, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін, визнається відповідачем.

14.11.12р між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було укладено договір про відступлення права вимоги №14/7023/12.

У відповідності до п.1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор (ПАТ «Львівгаз») передає, а новий кредитор (ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора (КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради) за договором постачання природного газу №ТЕ03Б від 30.09.2011 у сумі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до п.1.2 крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов»язанням, зазначеним в п.1.1 Договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов»язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов»язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п.6.2.2 договору №ТЕ03Б від 30.09.2011р ( із врахуванням додаткової угоди №2 до зазначеного договору) у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно представленого суду розрахунку позивача, з посиланням на відповідні обставини, що не спростовано відповідачем, розмір пені становить 85 472,43 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність терміном в один рік. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Ст. 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253-255 ЦК України Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк визначений роками спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, згідно ч. 1 ст. 254 ЦК України. Однак, відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідно до п. 9.3. Договору №ТЕ03Б від 30.09.2011р . ,сторони узгодили, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у п'ять років. Неустойка нараховується за весь період існування заборгованості.

Із врахуванням наведеного підстав для відмовити позивачу у стягненні пені в розмірі 85472,00 грн. , у зв»язку із спливом строку позовної давності, немає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та 3% річних розглядаються судовою практикою ВГСУ та ВСУ не як санкції чи міра відповідальності, а як спосіб захисту майнового права кредитора - елемент, що входить до складу грошового зобов'язання боржника перед кредитором, а відтак - невід»ємно пов'язаний з сутністю основного зобов'язання. Такий підхід відповідає звучанню тексту ч.2 ст.625 ЦК України, яка говорить про сплату боржником „суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції…", отже вказані нарахування є стосовно нашого випадку лише певною індексацією вартості товару, спрямованою на збереження очікуваних кредитором на момент вчинення правочину економічних вигод і захисту його від дії інфляційних процесів у періоді, коли боржник знаходиться у стані прострочки.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу та є правом кредитора, а не його обов»язком, а відтак останній може і не нараховувати інфляційні витрати за весь період прострочки.

Як вбачається із контррозрахунку інфляційних втрат, проведеного відповідачем, нараховані ним суми інфляційних втрат за зобов»язаннями листопада 2011р, грудня 2011р, січня 2012р. відповідають сумам, нарахованим позивачем у розрахунку . Це, відповідно:146,25 грн.; 1159,77 грн.; 4126,60 грн.. За зобов»язаннями лютого 2012 року позивач провів розрахунок інфляційних за період з 16.02.12-15.03.12р. на суму 1375,59 грн. (зазначена сума фігурує у контррозрахунку відповідача). В сукупності сума нарахованих інфляційних - 6808,22 грн. Включення у контр розрахунок нарахованих сум інфляційних за межами періоду, за який нарахував інфляційні втрати позивач (наприклад за зобов»язаннями з березня 2012 р по серпень 2012 р) й спричинило від»ємний результат по нарахованих відповідачем інфляційних.

Підстав для відмови у задоволенні вимоги про стягнення 6 808,22 грн. інфляційних втрат суд не вбачає.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, розрахунку позивача, задоволенню підлягає вимога про стягнення 35 434,63 грн. трьох відсотків річних. Нарахована сума не заперечується відповідачем.

У відзиві №356/01 від 31.05.2013 р. відповідач просить розтермінувати стягнення суми основного боргу 650 000,00 грн. терміном на два роки, посилаючись на наступні обставини: важкий фінансовий стан підприємства, що спричинено невиконанням третіми особами зобов»язань перед підприємством відповідача; непогашення різниці в тарифах; підприємство відповідача засноване на комунальній власності і засновником підприємства є Трускавецька міська рада; у своїй діяльності підприємство відповідача підпорядковується Управлінню житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради; споживачами теплової енергії КП «Трускавецьтепло» є бюджетні установи, які фінансуються з бюджетів різних рівнів, і які мають перед відповідачем заборгованість по оплаті спожитої теплової енергії на підставі чого відповідач робить висновок , що відповідні бюджети заощадили кошти по оплаті за спожиту теплову енергію зазначеним установам.

У п.6 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право господарського суду, постановляючи рішення, відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому підлягають врахуванню приписи ст.121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим , за заявою сторони , зокрема, господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 9 від 17.01.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункти 7.1.1. 7.2. постанови).

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Однак законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, заборгованість контрагентів , непогашення різниці в тарифах, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось виключних (виняткових) обставин.

Крім цього самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду, оскільки відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення суду.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Недодержання своїх зобов»язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами, які б слугували підставою для розстрочки виконання рішення. Засновники підприємства не відповідають за зобов»язаннями останнього. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

На ДК „Газ України" покладено завдання з реалізації природного та скрапленого газу на території України населенню, комунально-побутовим підприємствам, бюджетним організаціям, а також промисловим споживачам, енергогенеруючим компаніям Мінпаливенерго та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, забезпечення розрахунків за газ.

Слід також зазначити, що ті наслідки, на які посилається позивач, як на підставу розстрочення, в разі такого розстрочення можуть настати в майбутньому і для стягувача.

Наведене підтверджується тим, що як вбачається зі звіту про фінансові результати за 2012 рік позивача, за невиконання зобов»язань контрагентами, чистий збиток компанії складає 10 млрд.271 млн.185 тис.грн. Позивач має , як вбачається з балансу за 2012 рік, борги по довгострокових (23 313 237,00 грн) та короткострокових кредитах 915 677 622,00 грн).

В той же час заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі чи роблять таке виконання неможливим . Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочення виконання рішення суду є правом суду, яке реалізується за його внутрішнім переконанням, на підставі поданих заявником доказів.

Таким чином, суд не вбачає підстав для розстрочки виконання рішення в частині стягнення основного боргу на два роки, зокрема на даній стадії судового процесу.

Вимоги позивача, із врахуванням поданої ним заяви , яка поступила до суду 25.06.13 р ( вх.№24280/13), підлягають до задоволення в частині основного боргу в сумі 650 000,00 грн., інфляційних втрат - в сумі 6808,22 грн., пені - в розмірі 85 472,00 грн., 3 % річних в сумі 35 434,63 грн. В частині вимоги про стягнення 350000,00 грн. основного боргу провадження підлягає припиненню, у зв»язку із відсутністю предмету спору. Оскільки частково відповідач погасив борг перед позивачем після порушення провадження у справі, спір виник з вини відповідача , то судові витрати покладаються на останнього в сумі 22 554,31 грн.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1003159 від 03.04.2013 року на суму 22555,00 грн. про сплату судового збору. Позивачем сплатив на 0,69 грн. судового збору більше при зверненні з позовом до господарського суду. Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено порядок повернення судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.7 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) заявою за вх.№24280/13 від 25.06.2013 року позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (Львівська область, м.Трускавець, 82200, вул..Коцюбинського,12. Код ЄДРПОУ 37497024) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу в розмірі 650 000,00 грн., інфляційних втрат у сумі 6 808,22 грн, 3% річних у сумі 35434,63 грн, пеню у розмірі 85 472,00 грн. та 22 554,31 грн. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

4. У розстрочці на два роки виконання рішення суду в частині стягнення 650000,00 грн. основного боргу, відмовити повністю.

5. Питання повернення судового збору вирішити в порядку, передбаченому ст.7 Закону України «Про судовий збір», після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 03.07.13 р.

Суддя Кітаєва С.Б.