Ухвала суду № 32319914, 11.07.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-124/12

Номер провадження 22-ц/786/2613/2013 Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С.

Доповідач Антонов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 березня 2013 року

з матеріалами заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по справі за позовом ПАТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваобленерго» про порушення прав споживача, стягнення сум, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 травня 2013 року, позов ПАТ «Полтаваобленерго» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Полтаваобленерго» заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання за період з березня 2008 року по 19 липня 2011 року у сумі 4 700,34 грн. та у повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 51,00 грн.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПАТ «Полтаваобленерго» про порушення прав споживача, стягнення сум.

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 4 700,34 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що рішенням по справі на користь позивача стягнуто заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання, тоді як у позові товариство просило стягнути із неї борг за спожиту теплову енергію.

Вважала, що суд встановив між сторонами не правовідносини з приводу купівлі-продажу теплової енергії, які випливають із заявлених позовних вимог, а правовідносини з приводу надання та одержання послуг.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 березня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1, яка посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що суд першої інстанції стягнув із неї на користь підприємства заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання, тоді як у позові ставилася вимога про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію. Вважає, що вказані категорії за своєю суттю не є тотожними поняттями, тому рішення є неповним.

Посилається на упередженість суду та поверховість дослідження ним доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення.

Стаття 213 ЦПК України визначає, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі зокрема питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

В розумінні цивільно-процесуального права підставу позову складають власне не норми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін (правова підстава позову), а зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто юридичних фактів матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини (їх виникнення, зміну, припинення), та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

Цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача визначення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню (ст. 119 ЦПК України).

Відповідно до цієї процесуальної норми позивач зобов'язаний зазначити в позовній заяві фактичні обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та докази, на підтвердження цих вимог.

При цьому визначення характеру правовідносин та здійснення правозастосування здійснюється судом. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки в рішенні, яким завершено розгляд справи повно та об'єктивно встановлені фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до помилкового розуміння норм права і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Крім того, під час перегляду справи в апеляційному порядку відповідачка та її представник зазначали, що в уточнених позовних вимогах позивач просив стягнути суму боргу за спожиту теплову енергію, однак суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, стягнув заборгованість за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання.

Таким чином, судом апеляційної інстанції уже надана правова оцінка вказаному судженню, та воно визнано неспроможним.

Цей висновок визнано законним та обґрунтованим також під час перегляду справи в касаційному порядку.

Отже ОСОБА_1 фактично вимагає перегляду рішення, правильність якого вже встановлена в судах вищих інстанції, та яке вже набрало законної сили.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону, а тому апеляційну скаргу відхиляє та залишає ухвалу без змін.

Також, встановлено, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги не оплатила її судовим збором.

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року №12, у разі виявлення при судовому розгляді справи неповної сплати суми судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п.п.14) п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,1 мінімальної заробітної плати, тобто 114,7 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь держави належить стягнути 114,7 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 березня 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 114,7 грн. судового збору /Реквізити: отримувач УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку отримувача 831019, розрахунковий рахунок 31217206780002, код класифікації доходів бюджету 22030001/.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов

СУДДІ: /підпис/ С.Ю. Мартєв

/підпис/ Л.М. Хіль

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.М. Антонов