Постанова № 32318591, 26.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 р. Справа №805/7228/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:59

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьова І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року №0000711530/30902/10/15-17-3

за участю представників сторін

від позивача: Пустовгар А.О.

від відповідача: Лобата О.В.

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року №0000711530/30902/10/15-17-3.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами перевірки було складено Акт №600/15-17-3-31599557 від 13 грудня 2012 року. Відповідно до Акту перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 у частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжних документів, які підтверджували би сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 14024,30 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року №0000711530/30902/10/15-17-3.

Позивач не згодний з висновками акту податкового органу, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому, позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року №0000711530/30902/10/15-17-3 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 14024,30 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення ( а.с.158), у яких зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що за перевіряємий період були встановлені факти проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжних документів, які підтверджували би сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 14024,30 грн. за звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Відповідач звертає увагу на те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановив для суб'єктів підприємницької діяльності обов'язок проводити розрахункові операції з роздрукуванням документів на підтвердження виконання цих операцій, які відповідають вимогам Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», тобто є розрахунковими документами. Тобто, в товарних чеках та квитанції, що надані позивачем відсутні обов'язкові відомості, визначені наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року №614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», отже вказані документи не відповідають вимогам до первинних документів та не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою, ідентифікацій код юридичної особи 31599557, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.151). Свою діяльність здійснює на підставі статуту (а.с.147).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 13 грудня 2012 року №600/15-17-3-31599557 (а.с.8).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення пунктів 3.1, 3.2 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 у частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжних документів, які підтверджували би сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 14024,30 грн.

29 грудня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0000711530/30902/10/15-17-3, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 14024,30 грн. (а.с.6).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Висновки податкового органу щодо порушенням позивачем вимог п.п. 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", ґрунтуються на тому, що у товариства відсутні достовірні підтверджувальні документи до авансових звітів за перевіряємий період на загальну суму 14024,30 грн.

Документом, що підтверджує витрати, є розрахунковий документ.

Суд зазначає, що витрачена підзвітними особами готівка підтверджена розрахунковими документами: товарними чеками, квитанцією. Дані документи разом з авансовими звітами були надані перевіряючим під час перевірки та долучені до матеріалів адміністративної справи. (а.с.128-142).

Відповідно до п. 1.2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання зазначених приписів Державною податковою адміністрацією України прийнято Наказ від 1 грудня 2000 року N 614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №105/5296.

Вказаним Наказом затверджено Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», яким визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, про що зазначено в преамбулі цього Положення.

Згідно розділу першого зазначеного Положення, розрахунковий документ, розрахункова операція, реєстратор розрахункових операцій, розрахункова книжка, книга обліку розрахункових операцій - згідно зі статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В пункті 2.1 розділу другого Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» зазначено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Зазначене свідчить, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановив для суб'єктів підприємницької діяльності обов'язок проводити розрахункові операції з роздрукуванням документів на підтвердження виконання цих операцій, які відповідають вимогам Положення, тобто є розрахунковими документами.

В матеріалах справи наявні авансові звіти з підтверджуючими документами, проте, форму та зміст товарного чека законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, не встановлено.

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто, заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст.239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.238, ст.239 ГК України, а відтак, - повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки могло бути здійснене лише в межах строків, встановлених ст.250 ГК України.

З акту перевірки вбачається, що порушення позивачем норм Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, було вчинено з 14 січня по 30 травня 2011 року, а штраф застосовано 29 грудня 2012 року.

Відтак, контролюючим органом було застосовано до позивача адміністративно-господарської санкції за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності за межами строку, встановленого ст.250 ГК України.

Крім того, суд зазначає, що відповідальність за порушення пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Положення №637 передбачена Указом Президента України 12 червня 1995 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Статтею 1 Указу N 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Зокрема, абзацом 6 статті 1 Указу N 436/95 передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у розмірі сплачених коштів.

Системний аналіз нормативно-правових актів, свідчить, що норма Указу №436/95 не стосується взаємовідносин між покупцями та продавцями товарів (робіт), послуг при проведенні ними розрахункових операцій. Фінансові санкції на підставі абзацу 6 статті 1 Указу N 436/95 застосовуються до суб'єктів господарювання, які ведуть облік касових операцій з порушенням норми, встановленої пунктом 7.41 Положення N 637.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року №0000711530/30902/10/15-17-3 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 14024,30 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов, Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року №0000711530/30902/10/15-17-3 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 29 грудня 2012 року №0000711530/30902/10/15-17-3 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 14024,30 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» витрати по сплаті судового збору у розмірі 140,25 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 червня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 01 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.