Постанова № 323183, 22.12.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.12.2006 р. справа №29/292пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Величко Н.Л.

суддів

Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача:

Липатов О.В. – довір. від 18.12.2006р.,

від відповідача1:

від відповідача2:

не з’явився,

Мартиненко Н.Л. –довір. від 01.12.2006р. № 01/12

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

15.11.2006 року

по справі

№29/292пд

за позовом

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецьк

до

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Лтд" м.Донецьк

2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівадія ІМПЕКС” м. Донецьк

про

визнання недійсним договора

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

15.08.2006р. Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька, звернулась до господарського суду Донецької області з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівадія ІМПЕКС” м. Донецьк про визнання недійсною угоди від 24.10.2003р., укладеної між відповідачами, зобов’язання ТОВ “Фенікс ЛТД” повернути ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” грошові кошти в розмірі 8100 грн. згідно виписки банку, та стягнення з ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” в доход держави дизельного палива в кількості 5000 літрів відповідно до податкової накладної від 24.10.2003р. № 24105, видаткової накладної від 24.10.2003р. № 935, рахунку від 23.10.2003р. № 935, а у разі неможливості стягнення з ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” товару - накласти арешт на суму 8100 грн.

Ухвалою від 15.08.2006р. відкрите провадження у справі.

Заявою від 14.11.2006р. позивач змінив позовні вимоги і просив визнати недійсною угоду від 24.10.2003р., укладену між відповідачами на підставі податкової накладної від 24.10.2003р. № 24105, видаткової накладної від 24.10.2003р. № 935, стягнути з ТОВ “Фенікс ЛТД” в доход держави грошові кошти в розмірі 8100 грн. згідно виписки банку та з ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” в доход держави грошові кошти в розмірі 8100 грн., оскільки згідно довідки ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” від 29.08.2006р. № 42/08-06 дизельне паливо в кількості 5000 літрів відповідно до податкової накладної від 24.10.2003р. № 24105, видаткової накладної від 24.10.2003р. № 935, рахунку від 23.10.2003р. № 935 відсутнє, на підставі ст. 49 ЦК (редакції 1963 року) (а.с.133 –134).

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2006р. у справі № 29/292пд (суддя Гаврищук Т.Г.) у задоволені позовної заяви відмовлено.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з того, що позивач не довів, що укладаючи угоду сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Крім того, господарський суд вказував на те, що Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить публічно –правових наслідків, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, та застосування судом при вирішенні спору публічно –правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в ЦК України на момент ухвалення рішення, є помилковим.

Загальний строк розгляду справи 2 місяці.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення

Позивач з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 15.11.2006р.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька вважає, що при винесенні рішення господарським судом порушені норми матеріального права, а саме ст. 49 Цивільного кодексу УРСР та норми процесуального права, а саме, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Нормами Конституції України встановлюються основні принципи існуючого суспільного ладу в Україні, визначаються інтереси держави та гарантії забезпечення цих інтересів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законодавством. Законом України "Про систему оподаткування" встановлюється обов'язок платників податків, зокрема, сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

З викладеного позивачем зроблений висновок про порушення відповідачами інтересів держави та суспільства, які покладаються в приховуванні коштів (доходу), отриманих від здійснення господарської діяльності, та ухилення від оподаткування.

Органами, що уповноважені державою здійснювати функції з контролю за справлянням податків, є органи державної податкової служби України в особі її структурних підрозділів.

У жовтні 2003 року ТОВ "Фенікс ЛТД" (Продавець) та ТОВ "Лівадія ІМПЕКС" (Покупець) уклали угоду, згідно якої Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю товар - дизельне паливо у кількості п'ять тисяч літрів, а Покупець - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до податкової накладної від 24.10.2003р. № 24105, видаткової накладної від 24.10.2003р. № 935, рахунку від 23.10.2003р. № 935 вартість угоди 8100 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1350 грн.

Як зазначає заявник скарги, згідно вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька Євстратов М.В., Попович Р.В. були визнані винними у скоєні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України. Вирок суду набрав чинності, сторонами оскаржений не був. Як вбачається з вказаного вироку Євстратов М.В. із корисливих спонукань, маючи намір на заняття фіктивним підприємництвом, діючи узгоджено і по попередній змові з іншими членами організованої злочинної групи, створив Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД", директором якого став Попович Р.В. У процесі всієї діяльності підприємство використовувалось з метою заняття незаконною діяльністю. Юридичні особи (серед них ТОВ "Фенікс ЛТД") створювались з метою подальшого їх використання в діяльності по переводу безготівкових грошових коштів в готівкові за попередньою домовленістю з представниками заінтересованих юридичних осіб, для забезпечення можливості останнім використовувати грошові кошти у господарському обороті.

ТОВ "Лівадія ІМПЕКС" в результаті завищення валових витрат на суму затрат по отриманню ТМЦ від ТОВ "Фенікс ЛТД", занижений податок на прибуток на суму 2,0 тис.грн., що є порушенням вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищений податковий кредит по ПДВ на суму 1350 грн., що є порушенням вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Встановлена сума шкоди в розмірі 3350 грн., завданої державному бюджету, завдяки діям ТОВ "Лівадія ІМПЕКС".

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька вважає доведеним той факт, що при укладенні угоди від 24.10.2003р. контрагенти діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, намір завдати шкоди державному бюджету був присутній у обох сторін.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька вважає, що господарським судом Донецької області при винесенні рішення від 15.11.2006р. повинні були бути враховані правові наслідки, передбачені ст. 49 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають-зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позивач вважає що, господарський суд Донецької області при винесенні рішення повинен був звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року по справі N 1-7/99, відповідно до якого положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), тобто, як зазначає податкова інспекція, пом'якшення відповідальності стосується лише фізичних осіб, та на юридичних осіб не поширюється.

Крім того, заявник скарги вважає, що господарський суд Донецької області неправомірно посилається на постанову Верховного Суду України від 14.02.2006р., відповідно до якої застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в ЦК України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим, оскільки, як зазначає податкова інспекція в апеляційній скарзі, не з'ясовано при розгляді справи № 29/292пд за якими обставинами та при яких доказах розглядалась ця справа. Позивач вважає, що при винесенні рішень суди повинні керуватись судовим прецедентом, якщо не має норми Закону, що може врегулювати спір.

3. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” з висновками, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується та вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Як вважає другий відповідач, господарський суд при прийнятті рішення дійшов до правомірного висновку, що позивачем не доведені ті обставини, що угода, яка оспорювалась, укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Посилання податкової інспекції на вирок Куйбишевського районного суду від 30.12.2005р. необґрунтовані, оскільки у вироку не міститься висновків щодо укладання відповідачами угоди від 24.10.2003р. на загальну суму 8100 грн. Факт притягнення керівника до кримінальної відповідальності не може бути підставою для висновку, що у суб’єкта господарювання наявна мета, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Як зазначає ТОВ “Лівадія ІМПЕКС”, господарський суд, при прийнятті рішення обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача, оскільки у вироку суду факт використання ТОВ “Фенікс ЛТД” для проведення операцій з об налічування грошових коштів доведений в період з листопада 2004 року по травень 2005 року.

4.Як встановлено господарським судом та визнається сторонами по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 32516859 та взято на облік платника податків у Державіній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лівадія ІМПЕКС” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 21999427 та взято на облік платника податків у Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівадія ІМПЕКС” (Покупець) на підставі накладної від 24.10.2003р. № 935, податкової накладної від 24.10.2003р. № 24105, рахунку від 23.10.2003р. № 935 укладена угода купівлі-продажу дизельного палива в кількості 5000 л. на загальну суму 8100грн., в тому числі ПДВ в сумі 1350 грн. (а.с. 39 –41).

Отриманий за цією угодою товар Покупцем оплачений в повному обсязі, що підтверджується випискою Філії ГУ “Промінвестбанк” в Донецькій області від 24.10.2003р. (а.с. 44).

Позивач вважає, що ця угода була укладена відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилався на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, згідно якого Євстратов М.В., Попович Р.В. визнані винними у скоєні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України.

Як вбачається з вказаного вироку, Євстратов М.В. із корисливих спонукань, маючи намір на зайняття фіктивним підприємництвом, діючи узгоджено і по попередній змові з іншими членами організованої злочинної групи, створив Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, директором якого став Попович Р.В. У процесі всієї діяльності підприємство використовувалось з метою зайняття незаконною діяльністю.

В підтвердження наявності у відповідачів умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач посилався, також, на висновок спеціаліста відділу інженерно-технічної, економічної експертизи та впровадження криміналістичної техніки науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВД України в Донецькій області від 07.08.20006р. № 61, в якому зазначено, що ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” порушені вимоги п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума шкоди в розмірі 3350 грн., завдана державному бюджету завдяки діям ТОВ “Лівадія ІМПЕКС”.

Податкова інспекція просила визнати угоду недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

5.Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при прийнятті постанови

Згідно ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР ( який діяв на дату укладання та виконання угоди, яка оспорювалась) необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання противоправних наслідків.

У вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, яке набрало законної сили 15.01.2006р., зазначено, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з листопада 2004р. по травень 2005р. підприємство використовувалося для проведення безготівкових коштів в готівкові.

Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У вироку зазначено про використання підприємства ТОВ «Фенікс ЛТД»для переведення безготівкових коштів в готівкові в період з листопада 2004р. по травень 2005р.

У вироку суду не встановлено чи мали місце протиправні дії посадових осіб ТОВ «Фенікс ЛТД»., чи мали вони мету діяти всупереч інтересам держави та суспільства при укладені угоди від 24.10.2003р

Угода по продажу дизельного палива між суб’єктами господарювання не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов’язань податковим органом за порушення податкового законодавства за угодою та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія не приймає посилання заявника скарги на висновок спеціаліста відділу інженерно-технічної, економічної експертизи та впровадження криміналістичної техніки науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВД України в Донецькій області № 61 від 07.08.2006р., оскільки він був наданий по матеріалам дослідчої перевірки ТОВ “Лівадія ІМПЕКС”, припущення спеціаліста про те ,що між відповідачами здійснені безтоварні операції сутність яких заключається у тому ,що фіктивними (підложними) документами оформлюються неіснуючі операції не звільнені від доказування .

ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” товарність операцій підтверджена накладною від 24.10.2003р. № 935, податковою накладною від 24.10.2003р. № 24105, випискою Філії ГУ “Промінвестбанк” в Донецькій області від 24.10.2003р. про перерахування коштів в оплату (а.с.44). Використання придбаного палива у господарській діяльності підтверджено договорами на надання транспортно-експедиційних послуг, подорожніми листами (л.с.56-92)

Дійсно рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99, дане тлумачення ст. 58 Конституції України, згідно з яким положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що надання зворотної дії в часі не може бути передбачено в законах, які приймаються Верховною Радою України ,шляхом прямої вказівки про це в законі .

З 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України, відповідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого з 1 січня 2004 року втратив чинність Цивільний кодекс Української РСР.

Цивільний кодекс України, який набув чинності, не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції –стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства .

Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч.2 ст.5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду прийняте з дотриманням вимог процесуального кодексу щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та при вірному застосуванні норм матеріального права.

На підставі викладеного керуючись ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, ч. 2 ст. 5, ст. 228 ЦК України, п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 101, п.1 ст. 103, ст. 105, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2006р. у справі № 29/292пд залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька –без задоволення.

Головуючий Величко Н.Л.

Судді: Алєєва І.В.

М'ясищев А.М.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС