Вирок № 32317075, 11.07.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5126/13-к

1-КП/369/203/13

В И Р О К

іменем України

11.07.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лисенка Владислава Вікторовича

при секретарі: Ярмольській І.В.

за участі прокурора: Алфьорової Г.В.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хуст Закарпатської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, працюючого головним бухгалтером ТОВ „Міське підприємство по реконструкції та будівництву № 3", раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

- у скоєнні злочину, передбаченого ч 2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

29.03.2013 року близько 12 години 30 хвилин на 21км+600м автодороги «Київ-Одеса» поблизу с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_2, керуючи власним технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по правій смузі в напрямку м. Одеса, проявив неуважність, відволікся від керування автомобілем, чим грубо порушив вимоги пунктів 2.3б, 1.10 «Безпечна дистанція» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.01 та введених в дію з 01.01.02, у зв'язку з чим допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався попереду у правій смузі в попутному напрямку.

Внаслідок зіткнення автомобіль «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2, змінив траєкторію руху і зіткнувся із стоячим в смузі гальмування-розгону автомобілем «MANTGM 18.240», реєстраційний номер НОМЕР_3.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, згідно висновку СМЕ № 149 від 30.04.13 отримав наступні тілесні ушкодження: садна, забійні та рвані рани обличчя, багатоуламковий перелом кісток мозкового та лицьового черепа з деформацією голови, розрив твердої мозкової оболонки, розможення головного мозку, дифузний крововилив під м'яку мозкову оболонку, рідка кров з шлуночках мозку, синці та садна шиї, передньої поверхні грудей, тазу, верхніх кінцівок, гомілок, поверхневі рани тилу кистей, закритий перелом кісток правого передпліччя, розможення правого великого грудного м'язу, непрямі переломи 2-3,5 ребер зліва між передньо-паховою та середньо-ключичною лініях, 1,2 ребер справа по біляхребтовій лінії, 2-7 ребер справа від переднє- до середнє- пахової лінії, перелом хрящової частини 2 ребра зліва, прямий перелом тіла грудини,розрив між тілом та руків'ям грудини, розможення переднього середостіння, розрив навколосерцевої сумки та дуги аорти, рідка кров в правій (600 мл) та лівій (1800 мл) плевральних порожнинах, розрив правого головного бронху, крововиливи в коренях та зв'язках легень.

Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломами кісток черепа та розможенням головного мозку, в поєднанні із закритою травмою грудей.

Відкрита черепно-мозкова травма та закрита травма грудей відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути деталі салону автомобіля при зіткненні з перешкодою. Поверхневі рвані рани кистей могли утворитися від дії уламків скла.

Окрім того, пасажирка автомобіля марки «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, згідно висновку СМЕ № 92/д від 23.05.13 отримала наступні тілесні ушкодження: перелом середньої третини лівої ключиці зі зміщенням уламків на повний поперечник та заходженням їх по довжині, уламковий перелом акроміального відділу правої ключиці, розрив правого акроміального суглобу.

Описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, можливо, в термін та за обставин, вказаних в постанові і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для їх загоєння необхідно більше 21 дня.

Таким чином, порушення водієм ОСОБА_2 вимог: п. 2.3б, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 1.10, згідно якого безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, перебувають в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді спричинення смерті ОСОБА_3 та заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_4

Тобто своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3б; 1.10 «Безпечна дистанція» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину визнав повністю та суду пояснив, що 29.03.2013 року біля 12 години він, керуючи власним автомобілем марки „ВАЗ 21015, д/н НОМЕР_1, рухався по автодорозі Київ-Одеса в напрямку м. Одеси. Він рухався в крайній лівій зсмузі зі швидкістю 70-75 км/год., позаду нього рухався автомобіль - позашляховик чорного кольору, який світловими сигналами подавав знак, щоб він поступився дорогою. Він почав зміщуватиьс праворуч та раптом відчув удар в праву передню частину автомобіля, одночасно з цим з цим побачив білий фургон дещо справа і попереду. Від удару його відкинуло ліворуч і він зупинився частково в лівій смузі, а частково - на розділювальній смузі.

Увчиненому щиро розкаявся. Просив його суворо не карати та не позбавляти волі. З обвинувальним актом погодився в повному обсязі.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину у повному обсязі, визнавав її в ході досудового слідства, повністю погодився з обвинувальним актом, суд на підставі ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого, роз'яснивши при цьому йому права, передбачені ч 3 ст. 349 КПК України.

Суд визнає, що обвинувачений ОСОБА_2 давав правдиві покази суду.

Тому, оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_2 повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого та заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому та відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд, крім обставин, що пом'якшують його покарання, враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу ОСОБА_2, який вчинив тяжкий злочин тяжкості з необережноситі, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, тому з урахуванням обставин справи і даних про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, його особу, суд вважає за можливе не застосовувати до нього додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачена санкцією ч 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи особу обвинуваченого, який у повному обсязі відшкодував завдану шкоду потерпілим, думку потерпілих, які просили не позбавляти волі обвиунваченого, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, тому суд на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням, покладаючи на нього частину обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Процесуальні витрати суд стягує з обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 373-374 КПК України суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту проголошення вироку.

Зобов'язати ОСОБА_2 в період іспитового строку, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - залишити у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили проживати за вказаним місцем проживання, не виїжджати із вказаного місця проживання без дозволу судді та з'являтись по першій вимозі судді, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (м. Київ, вул. Воздвиженська, 2, р/р: 31111115700008, МФО: 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код: 37975298) 3915 (три тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 52 (п'ятдесят дві) копійки судових витрат.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: В.В. Лисенко