Ухвала суду № 32316086, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1317/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми фінансової санкції у виді штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Чернігівській області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми фінансової санкції у виді штрафу. Свої вимоги мотивує тим, що за відповідачем рахується не сплачена у добровільному порядку сума штрафної санкції..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року задоволено даний позов. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідача як фізичну особу-підприємця зареєстровано виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і взято на облік до органу державної податкової служби як платника податків.

Відповідно до наказу від 15.02.2013 року № 26 та направлення від 15.02.2013 року № 21 (вручені продавцю-стажеру 16.02.2013 року), РУД САТ у Чернігівській області 16.02.2013 року проведено перевірку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачу.

За результатами даної перевірки складено акт від 16.02.2013 року № 023/21/НОМЕР_1, за змістом якого перевірку здійснено в присутності продавця-стажеру магазину, яка була ознайомлена з актом перевірки та отримала один примірник.

Вказаний вище акт підписаний без зауважень.

Перевіркою встановлено зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки РУД САТ у Чернігівській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 27.02.2013 року № 250219/16/21/025 за порушення вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (зі змінами та доповненнями), а саме: застосовано до відповідача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Вказане рішення, що отримано відповідачем 01.03.2013 року, в адміністративному або судовому порядку відповідачем не оскаржувалось.

Відповідно до розрахунку позивача, станом на момент звернення до суду, відповідач має податковий борг по фінансовим санкціям у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, згідно пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Кодексу органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

При цьому колегія суддів враховує вимоги Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та зазначає, що відповідно до абз. 22 ст. 1 цього Закону, яким визначено поняття "єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр)" - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. При цьому, згідно ч. 33 ст. 15 Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Тому, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Порядок прийняття рішень про застосування штрафних санкцій визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за якою підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (п. 5 Порядку), а у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання, сума санкцій стягується на підставі рішення суду (п. 10 Порядку).

Судом першої інстанції було встановлено, що станом на час постановлення рішення суду відповідачем суму штрафу добровільно не сплачено.

З огляду на встановлене, оскільки відповідачем не були виконані вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", враховуючи пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно застосував до відповідача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. на підставі рішення РУД САТ у Чернігівській області від 27.02.2013 року № 250219/16/21/025.

Оскільки спірна сума штрафних санкцій відповідачем не сплачена у добровільному порядку у встановлені законодавством строки, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми фінансової санкції у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.