Постанова № 32316020, 22.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р. Справа № 804/5686/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.за участю представників сторін: від позивача: Скоробогатько С.І., Філіпп І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Особняк-інвест» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2013р. Приватне підприємство «Особняк-інвест» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість за період грудень 2011р., січень 2012р. - травень 2012р., яке відбулося на підставі акту перевірки від 04.04.2013р. № 1020/22-6/36095888, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПП «Особняк-інвест» у податкових деклараціях за період грудень 2011р., січень 2012р. - травень 2012р.;

- зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності ПП «Особняк-інвест» за період грудень 2011р., січень 2012р. - травень 2012р., в тому числі зобов'язати відобразити з електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПП «Особняк-інвест» у податкових деклараціях за період грудень 2011р., січень 2012р. - травень 2012р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Особняк-інвест» по правовідносинах з ТОВ «Лігран» за період грудень 2011р., січень 2012р.-травень 2012р. податковим органом складено акт від 04.04.2013р. № 1020/22-6/36095888 та встановлено завищення податкових зобов'язань, податкового кредиту та порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах, здійснених по ланцюгу як такі, що мають ознаки нікчемності з підприємством ТОВ «Лігран», ТОВ «Самара-люкс». Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу посилаючись на те, що позивачем були надані всі належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи до перевірки, однак податковим органом вказані документи не були прийняті до уваги, а висновки про нікчемність правочинів були зроблені на підставі акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Лігран». Також, позивач посилається і на те, що податковою інспекцією не доведено того, що угоди укладені з ТОВ «Лігран» порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, а такі висновки зроблені тільки на припущеннях. Окрім того, представники позивача вказують на те, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з податку на додану вартість показникам з централізованої бази даних податкової звітності має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, а тому дії податкового органу по зміні цих показників можуть бути предметом судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 14.05.2013р., однак 22.05.2013р. надав до канцелярії суду клопотання про перенесення розгляду справи.(а.с. 191).

Представники позивача проти клопотання про перенесення розгляду справи заперечували.

Розглянувши зазначене клопотання з урахуванням думки представників позивача, суд не находить підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи, оскільки вказане клопотання не обґрунтоване належними доказами, окрім того, судом враховуються і строки розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України.

Судом встановлені наступні обставини у справі.

Приватне підприємство «Особняк-інвест» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.08.2008р. та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію юридичної особи та копією довідки статистики від 17.01.2013р. (а.с.184-185).

У період з 11.03.2013р. по 29.03.2013р. податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Особняк-інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Лігран» за періоди грудень 2011р., січень 2012р.-травень 2012р. за результатами якої складено акт від 04.04.2013р. № 1020/22-6/36095888.(а.с. 10-25).

За висновками вказаного акту вбачається, що перевіркою встановлено:

-порушення позивачем пункту 187.1 ст. 187, пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання та податковий кредит;

-порушення ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки «нікчемності» з підприємством ТОВ «Самара-люкс».(а.с. 25).

Позивач у позові зазначає, що такі висновки у ДПІ Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, викладені в акті перевірки, зроблені на припущеннях, не обґрунтовані, належним чином не доведені у встановленому законом порядку, грунтуються лише на підставі актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Заслухавши пояснення представників позивача, які приймали участь у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства України у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позову, позивач, не заявляючи позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними в частині висновків, викладених податковим органом в акті перевірки від 04.04.2012р., фактично оспорює висновки податкового органу, які відображені в акті перевірки про нікчемність правочинів.

Однак дії податкового органу щодо відображення в акті перевірки будь-яких висновків не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим державним органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти нормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є відповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організації позивача у справі (Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Оскаржуваний акт перевірки не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт не є правовим актом індивідуальної дії,оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Таким чином, зазначений акт перевірки, не може розглядатися як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив той факт, що висновки за актом перевірки від 04.04.2013р., які оспорюються позивачем не породжують для позивача будь-яких прав та обов'язків.

Враховуючи наведене та те, що дії за актом перевірки та висновки викладені в акті перевірки від 04.04.2013р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

В той же час, слід зазначити, що акт перевірки від 04.04.2013р. містить посилання на порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та зазначено про нікчемність правочинів, укладених позивачем. Такі судження податкового інспектора є безпідставними, вчиненими поза межами наданих податковому інспектору повноважень, оскільки нормами чинного податкового законодавства податковому інспектору під час проведення перевірки не надано повноважень щодо встановлення нікчемності укладених платниками податків правочинів, крім того, такі висновки податкового інспектора не підкріплені жодними доказами, які не наведені в акті перевірки, не містять посилань на наявність судових рішень про визнання таких правочинів (нікчемними) недійсними або вироків відносно посадових осіб позивача чи його контрагентів, які набрали законної сили.

Однак, оскільки наведені вище висновки в акті перевірки від 04.04.2013р. не породжують у позивача будь-яких прав та обов'язків, то такі дії відповідача щодо висновків, викладених в акті перевірки, є судженнями перевіряючого, які також не породжують у позивача будь-яких правових наслідків, а тому не можуть бути предметом судового розгляду.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідна правова позиція також викладена і в постанові Вищого адміністративного Суду України від 05.07.2012р. № К-16293/08.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і представника позивача, будь-якого рішення на підставі вищевказаного акту перевірки від 04.04.2013р. відповідачем не приймалося.

Не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість за вказаний період, які відбулися на підставі акту перевірки від 04.04.2013р., в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» податкових зобов'язань та податкового кредиту, які були відображені позивачем у податкових деклараціях та зобов'язання відповідача відновити вищевказані показники з огляду на те, що позивачем вчинення відповідачем таких дій не доведено належними та допустимими доказами.

Частина 1 статті 71 КАС України визначає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно до ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення| (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши оспорювані дії з урахуванням ч. 3 ст.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено протиправність дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності, відображених позивачем у податкових деклараціях на підставі акту перевірки від 04.04.2013р. та не доведено представниками позивача у ході судового розгляду справи у зв'язку з чим у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Особняк-інвест» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27.05.2013р.

Суддя С.О. Конєва