Постанова № 32315997, 29.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 804/5338/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.за участю представників сторін: від позивача: Місюренко Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-Фієста» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013р. №0000121500,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон-Фієста» звернулося з адміністративним позовом » до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 17.04.2013р., просить скасувати податкове повідомлення-рішення, яке було видано відповідачем 12.03.2013р. №0000121500, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 359 876,63 грн. з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 287 901,30 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71 975,33 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підприємство не згодне з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважає, що воно прийняте із грубим порушенням законодавства та на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки, оскільки відповідач не дослідив ланцюг постачання конкретного товару, а тільки припустив його реалізацію від одних осіб до інших, не довів наявності мети завідомо суперечної інтересам держави, а також існування умислу у позивача як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, а висловив лише припущення про відсутність реальності поставок з контрагентами - ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК Віконні системи» за наявності всіх фінансово-господарських документів, які підтверджують факти здійснення позивачем господарських операцій з вищевказаними контрагентами, а тому позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит за вказаними правовідносинами. Окрім того, представник позивача зазначив, що є безпідставними посилання податкового органу на ст.203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку, інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, 29.05.2013р. до канцелярії суду факсом надіслав клопотання в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку з тимчасовою відсутністю фінансування з державного бюджету витрат на відрядження представників МДПІ та неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні.

Представник позивача проти клопотання про відкладення розгляду справи з наведених вище причин заперечує.

Розглянувши зазначене вище клопотання, суд не находить підстав для його задоволення з огляду на те, що відсутність фінансування на відрядження представників відповідача не може бути визнано судом поважною причиною неявки відповідача в судове засідання як суб'єкта владних повноважень та підставою для відкладення розгляду справи з урахуванням строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, відповідач, будучи належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, з 14.05.2013р. до 29.05.2013р. мав можливість та не позбавлений був права подати суду свої письмові заперечення на позов та докази в обґрунтування заперечень.

Згідно ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон-Фієста» зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради 05.03.1993р. як юридична особа за адресою:50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район, вул. Бірюзова, 117, перебуває на обліку як платник податків у Криворізькій північній МДПІ з 01.07.2003р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією свідоцтва про державну реєстрацію, довідкою статистики, копією свідоцтва платника ПДВ та копією довідки про взяття на облік від 14.06.2004р. (а.с. 12-21)

У період з 14.02.2013р. по 20.02.2013р. Криворізькою північною МДПІ Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК Віконні системи» за період 01.01.2010р. по 31.01.2013р. за результатами якої складено акт від 25.02.2013р. № 31/222/19438012 та встановлено наступні порушення позивачем, а саме:

- п.1,3,5,6 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 216, ст.228, ст. 234, ст. 509, ст. 626, ст. 629, ст.655, ст. 662, ст. 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених за період 01.01.2010 - 31.01.2013р.: ТОВ «Салон-Фієста» при придбанні у підприємств-постачальників товарно-матеріальних цінностей: ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК Віконні системи» на загальну суму 1 727 407,80 грн.;

- п.180.1 ст. 180, п.185.1 ст. 185, п. 186.1, т. 186, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 196.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Салон-Фієста» занижено податок на додану вартість на 287 901,30 грн.(а.с.29-60).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 12.03.2013р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000121500 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 359 876,70 грн., в тому числі за основним платежем - 287 901, 30 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 71 975,40 грн. (а.с.63).

Позивач не погоджується з прийнятим відносно нього податкового повідомлення-рішення вважає, що оспорюване рішення прийняте податковим органом з грубим порушенням законодавства та на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки, а тому має бути скасовано.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за результатами якої складено акт від 25.02.2013р. №31/222/19438012 яким було встановлено заниження позивачем ПДВ на суму 287 901,30 грн. по правовідносинах з ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор» і ТОВ «ВК Віконні системи».

Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що операції з поставки товару (ТМЦ) від ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК Віконні системи» до позивача не підтверджуються достатньою наявністю трудових ресурсів, виробничо-складського приміщення, технічним персоналом, основними фондами, виробничими активами, відсутні засоби для транспортування та іншого майна, яке необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, а тому правові відносини відображені позивачем у податковій звітності з вищевказаними контрагентами без мети реального настання правових наслідків (а.с.55).

Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Так, як свідчать матеріали справи та підтверджено і представником позивача в судовому засіданні, 01.02.2012р. між ТОВ «Ривс» (продавцем) та ТОВ «Салон-Фієста» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 0201 за умовами п.1.1 якого позивач придбав у ТОВ «Ривс» будівельні матеріали, при цьому, на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано суду копію вказаного договору поставки, копії рахунків від 03.02.2012р., копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, копії банківських виписок про перерахування коштів (а.с.156-190).

Аналогічні договори поставки/купівлі-продажу будівельних матеріалів були також укладені позивачем 02.04.2012р. з ТОВ «Матадор» № 7/04 та 02.11.2011р. з ТОВ «ВК «Віконні системи» № 01/11 за якими позивач придбавав у вказаних підприємств-контрагентів будівельні матеріали, при цьому, на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій з ТОВ «Матадор» та ТОВ «ВК «Віконні системи» позивачем надані копії рахунків, видаткових та податкових накладних, а також копії виписок банку про перерахування позивачем коштів за придбані будівельні матеріали (а.с.195-246).

Також, 02.08.2012р. між Позивачем (замовником) та ТОВ «ВК «Віконні системи» (Генпідрядником) був укладений договір підряду № 08-12 за умовами якого генпідрядник зобов'язувався виконати за завданням замовника роботу, а саме: ремонт покрівлі будівлі за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бірюзова, 117, при цьому, на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано копію акту виконаних робіт та відомість ресурсів до вказаного акту (а.с.191-194).

Окрім того, у ході судового розгляду справи судом встановлено із пояснень представника позивача, які підтверджуються змістом акту перевірки, перевезення будівельних матеріалів здійснював від ТОВ «Ривс», від ТОВ «Матадор» позивач із м.Дніпропетровська до м. Кривого Рогу самовивозом на автомобілі, який належить головному інженеру підприємства позивача ОСОБА_4, який направлявся підприємством у відрядження до м. Дніпропетровська.

Однак, такі твердження позивача жодними доказами не були підтверджені ні у ході проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи, оскільки із наданих позивачем первинних документів вбачається, що товар був отриманий не головним інженером ОСОБА_4, який направлявся у відрядження, а директором підприємства Біляковим О.В., при цьому, будь-якого документу, що свідчить про перебування директора у відрядженні у м.Дніпропетровську ні до перевірки, ні суду позивачем не надано.

В тому числі, не надано суду і доказів того, що підприємство позивача мало можливості здійснювати операції з оприбуткування, приймання, навантаження, розвантаження матеріалів (ТМЦ) від ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК «Віконні системи» та використовувати товар у своїй господарській діяльності, оскільки на вимогу суду не було надано доказів наявності кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень для зберігання будматеріалів, не надано доказів оприбуткування товару на складі, відсутні картки складського обліку, докази отримання товару на склад комірником чи іншою посадовою особою позивача.

Не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують транспортування товару товарно-транспортні накладні від 03.10.2012р. та від 15.10.2012р. надані позивачем за якими вантажовідправником є ТОВ «Ривс», а вантажоотримувачем є ТОВ «Салон-Фієста», оскільки вони не містять конкретних місць навантаження та розвантаження товару, не містять кількості товару, що перевозився, а тому згідно цих документів неможливо встановити фактичне перевезення товару, його кількість та інше.

До того ж, слід зазначити, що вказані товарно-транспортні накладні у ході перевірки не були надані податковим інспекторам до перевірки про що свідчить акт перевірки від 25.02.2013р., а тому у відповідності до вимог п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, вважається, що такі документи були відсутні у позивача на час складання такої звітності у зв'язку з чим не можуть бути прийняті судом як належні докази транспортування товару.

Окрім того, вказані товарно-транспортні накладні не можуть бути належними доказами транспортування товару від ТОВ «Ривс» з огляду на те, що як під час перевірки, так і під час судового розгляду представник позивача зазначав про те, що товар від ТОВ «Ривс» з м. Дніпропетровська до м. Кривого Рогу перевозився транспортом головного інженера підприємства ОСОБА_4

Не підтверджені також належними доказами і твердження позивача щодо виконання підрядних робіт ТОВ «ВК «Віконні системи» за замовленням позивача, оскільки будь-яких доказів щодо реальності здійснення вказаних робіт за цим договором не надано, зокрема, не надано доказів, які б свідчили про транспортування працівників генпідрядника з м.Дніпропетровська до м. Кривого Рогу для виконання цих робіт, не надано будь-яких доказів, які б свідчили про перебування вказаних працівників на території об'єкту, на якому ні би то виконувалися будівельні роботи та інших документів, які б підтверджували реальність виконання вказаних робіт.

Також, позивачем не надано і доказів використання даних будівельних матеріалів у своїй господарській діяльності, отримання прибутку від вказаних господарських операцій у спірний період позивачем.

Окрім того, судом суд не вбачає доцільності в укладенні вказаного договору підряду з метою отримання прибутку згідно до вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України з огляду на те, що одним із видів діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, при цьому позивач, має відповідну ліцензію ДАБІ з терміном дії до 05.04.2016р., а отже, мав можливість виконати вказані роботи по ремонту покрівлі будівлі власними силами та засобами.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що операції з поставки/ купівля-продажу товару від ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК «Віконні системи», а також виконання підрядних будівельних робіт ТОВ «ВК «Віконні системи» не підтверджені наявністю кваліфікованого персоналу, наявністю основних фондів, зокрема - складських приміщень для зберігання такої кількості будівельних матеріалів та іншого майна, яке необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, не підтверджені належними доказами транспортування товару з урахуванням встановлених судом обставин щодо самовивозу позивачем товару, а отже, сам факт укладення вищевказаних договорів поставки/купівлі-продажу та виконання підрядних робіт між сторонами та складання податкових та видаткових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаним договором з урахуванням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які наведені вище.

В той же час, не можуть бути покладені в основу даного рішення і посилання позивача на те, що податковий орган не дослідив ланцюги постачання товару та при розгляді даної справи суд повинен взяти до уваги рішення судів щодо контрагента позивача - ТОВ «ВК «Віконні системи» за якими дії податкового органу з проведення перевірки та складання акту перевірки визнані протиправними, оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України, а також норм Податкового кодексу України юридична відповідальність має індивідуальний характер та кожний платник податку несе індивідуальну відповідальність щодо порядку ведення та зберігання первинних бухгалтерських документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

При цьому, судом враховується те, що відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається зі змісту постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013р. у справі № 804/1261/13-а, яким визнані протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 21.12.2012р., у ході судового розгляду даної справи обставини щодо реальності здійснення господарських операцій за договорами, укладеними ТОВ «ВК «Віконні системи» з позивачем не досліджувалися, а тому зазначене рішення суду не може бути підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними і посилання позивача на судові рішення відносно ТОВ «Лада-ЛТД», що надані позивачем на підтвердження своєї правової позиції, оскільки вказані судові рішення не стосуються прав та обов'язків позивача з огляду на те, що судом встановлено, а представником позивача підтверджено відсутність будь-яких правовідносин з даним підприємством.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення ним господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор» та ТОВ «ВК «Віконні системи».

При цьому, слід зазначити, що посадовою особою державної податкової служби безпідставно були зроблені висновки у акті перевірки від 25.02.2013р. про встановлення нікчемності вказаних вище правочинів з огляду на те, що нормами Податкового кодексу України посадові особи податкової служби не наділені повноваженнями щодо перевірки укладених правочинів на їх відповідність нормам Цивільного кодексу України та встановлення їх нікчемності під час проведення перевірки.

Однак, враховуючи, що зазначені судження посадової особи податкової служби про нікчемність правочинів не були безумовною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а під час перевірки податковими інспекторами були досліджені первинні бухгалтерські документи, які і були покладені в основу даного порушення, суд приходить до висновку про те, що посадовими особами правомірно зроблені висновки у акті перевірки від 25.02.2013р. про заниження позивачем податку на додану вартість з огляду на недоведеність позивачем реальності здійснення господарських операцій належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача щодо прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначене рішення прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення даного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-Фієста» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013р. №0000121500 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 03.06.2013р.

Суддя С.О. Конєва