Постанова № 32315728, 08.07.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року Справа № 901/1223/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Волкова К.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю секрктаря судового засідання: Кравченко А.В.

представники сторін: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Пєтухова Н.С.) від 30 травня 2013 року у справі № 901/1223/13

за позовом державного підприємства "Привітне" (код ЄДРПОУ 00412725, АР Крим, м. Алушта, с. Привітне, вул.. Леніна 2, 98521)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" (ЄДРПОУ 31173285 м. Сімферополь, вул. Глінки, б. 63, 95022 )

про стягнення 684709,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Привітне» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом, у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» заборгованість за договором у розмірі 684709,83 грн., в тому числі 660239,67грн. основного боргу, 24470,16 грн. пені, а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2013 позов задоволено. З товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» стягнуто на користь державного підприємства «Привітне» основний борг у розмірі 660239,67грн., пеню у розмірі 24470,16 грн. та судовий збір у розмірі 13694,20грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду АР Крим від 30.05.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги вказує на невідповідність наданих позивачем видаткових накладних та товаро-транспортних накладних вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зауважує про порушення судом встановлених Конституцією України принципів судочинства, зокрема, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, оскільки суд у порушення вимог статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтував свої висновки лише на доводах позивача.

Представники сторін в суд не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Розглянувши клопотання комерційного директора товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег" про відкладення розгляду справи з причин перебування на лікарняному уповноваженого представника, судова колегія визнала можливим відхилити це клопотання, керуючись наступним.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Врахувавши, що повідомлення про призначення судового розгляду апеляційної скарги на 08 липня 2013 року відповідачем згідно поштового відправлення (за адресою м. Сімферополь, вул. Глінки, 63) отримане 25 червня 2013 року (а.с.96), суд апеляційної інстанції причини відсутності представника відповідача поважними не визнав, і врахувавши відсутність як копії лікарняного так і будь-яких додатків до апеляційної скарги або посилань на будь-які недосліджені судом першої інстанції письмові докази у справі, вирішив можливим здійснити судовий розгляд справи у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

18 грудня 2009 року між державним підприємством «Привітне» (продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег» (покупець) було укладено договір № б/н.

Відповідно до пункту 1.1. договору (а.с.7) продавець зобов'язаний передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Пунктом 3.5. вказаного договору передбачено, що перехід права власності на товар та всіх пов'язаних з цим ризиків та зобов'язань переходить у момент фактичної передачі товару представнику покупця.

Згідно з пунктом 4.1. договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок у порядку передоплати. За згодою сторін відвантаження товару може бути здійснено на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до пункту 8.1. вказаного договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного здійснення сторонами взятих на себе зобов'язань.

Встановлено, що на підставі вказаного договору представниками відповідача (покупця) отримано товару згідно видатковим накладним: №ПВ-0000408 (а.с.14) на суму 39780,00 грн., №ПВ-0000429 (а.с.17) на суму 59364,00 грн., №РН-0000001 (а.с.21) на суму 106488,00грн., №0000247 (а.с.26) на суму 136272,00 грн., №РН-0000264 (а.с.28) на суму 132600,00грн., №РН-0000274 (а.с.31) на суму 136320,00 грн., та №РН-0000275 (а.с.33) на суму 131124,00грн.

За позовною заявою Державного підприємства «Привітне», воно свої договірні зобов'язання виконало належним чином, втім, товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» оплату за отриманий товар не провело, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 660239,37 грн.

Позивач стверджує, що, не отримавши своєчасно оплату за переданий товар, він направив на адресу відповідача претензію на суму заборгованості у розмірі 660239,37 грн. з вимогою добровільно її погасити. Претензія відповідно до поштового повідомлення була отримана відповідачем 27 лютого 2013 року (арк.10).

З претензії (а.с.9) слідує, що у листопаді 2012 року відповідачем частково сплачено за отриманий від позивача товар в сумі 1710000,00 грн.

Наявність у відповідача заборгованості та невиконання ним зобов'язання зі своєчасної оплати за переданий товар у визначений договором строк стали підставою для звернення позивача до господарського суду з дійсним позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підставність доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги і скасування рішення суду, виходячи з наступних мотивів.

Як вірно встановив господарський суд першої інстанції, спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку із неналежним виконанням договірних зобов'язань, обумовлених сторонами у договорі, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, отже правовідносини сторін регулюються положеннями глав 48, 54 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, саме таким умовам відповідає укладений сторонами у справі 18 грудня 2009 року договір № б/н (а.с. 7).

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про підтвердження факту виконання позивачем умов договору. При цьому, твердження заявника скарги про неповноту дослідження судом обставин у справі та безпідставне прийняття до уваги видаткових та товаро-транспортних накладних, які не відповідають вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Саме пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що передача товару здійснюється на підставі належним чином оформленої довіреності на бланку суворої звітності представника покупця шляхом підписання накладної.

Згідно наявних у справі первинних бухгалтерських документів, поставка з боку продавця у спірний період підтверджується відповідними видатковими накладними на суму 741948,00 грн, на ці поставки позивач представив копії переданих йому відповідачем довіреностей на отримання від ДП „Привітне" матеріальних цінностей Двадненко Людмилою Володимирівною. Накладні та товаро-транспортні накладні на переміщення алкогольних товарів, де зазначено, що відпуск товару здійснюється товариству „Сонячний берег" на підставі виданої ним довіреності Двадненко Л.В., мають підписи відповідальних осіб та підпис водія-експедитора, що прийняв товар. Спеціфікація товару, зазначена у накладних, відповідає товару у ТТН, отже сумніви у здійсненні купівлі-продажу певної алкогольної продукції саме між сторонами у справі у судової колегії апеляційного господарського суду відсутні.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків (а.с.12), що підписаний головними бухгалтерами обох сторін, станом на 01.11.2012 року за відповідачем існувала заборгованість за договором в сумі 1628291,67 грн. З врахуванням трьох поставок у листопаді 2012 року на суму 205632,00 грн та оплати покупцем суми в розмірі 1710000,00 грн, сальдо на 30.11.2012 року склало 123923,67 грн., тобто на 01.12.2012 року за відповідачем рахувався борг. Згідно акту звірки за грудень 2012 року (а.с.24), з врахуванням боргу в сумі 123923,67 грн та здійснених у грудні чотирьох поставок на суму 536316,67 грн, сума заборгованості відповідача збільшилася до 660239,67 грн.

При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що ці розрахунки, як і факт самої поставки за представленими суду документами первинного бухгалтерського обліку відповідачем не спростовані.

Отже, проаналізувавши надані позивачем письмові докази та оцінивши їх у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком, викладеним в оскарженому рішенні, щодо підставності позовних вимог.

Застосувавши загальні норми зобов'язального права, місцевий господарський суд згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і з врахуванням того, що товариством з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег" належними та допустимими доказами не доведено оплату отриманого товару, суд першої інстанції ґрунтовно визнав необхідність стягнення боргу у сумі 660239,67 грн. на користь позивача в судовому порядку.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача пені у сумі 24470,16 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 01 листопаду 2012 року по 17 березня 2013 року, судова колегія з врахуванням чинного законодавства, перевіривши розрахунок позивача, визнала його вірним.

Дійсно, у відповідності до частини 1 статті 548, статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.2. договору у разі несплати чи несвоєчасної сплати за прийнятий товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу. Пеня застосовується за весь період прострочення оплати за товар.

Оскільки судом встановлено, що сторонами не дотримано порядку розрахунків, передбаченого ними у пункті 4.1. договору, судова колегія вважає необхідним застосувати до порядку розрахунку неустойки за невиконання договірного зобов'язання положення статей 692, 530 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України законодавчо закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з врахуванням пункту 3.5 договору сторін можливо дійти висновку, що обов'язок негайної оплати покупцем отриманого товару прямо випливає з домовленості сторін у договорі, що свідчить про вірно встановлений позивачем період розрахунку пені.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 24470,16 грн. є також правильним.

З врахуванням викладеного, твердження заявника скарги про неповне дослідження судом обставин у справі і порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Висновки суду відповідають встановленим обставинам і грунтуються на наявних у справі доказах. Судові витрати правильно покладено судом на сторону відповідача. Отже, оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - відхиленню як безпідставні.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність „Сонячний берег" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2013 року у справі №901/1223/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді К.В. Волков

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Державне підприємство "Привітне" (вул. Леніна, 2,Привітне,Алушта,98521)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" (вул. Глінки, 63,Сімферополь,95022)