Рішення № 32315273, 22.02.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/22943/2012

Провадження №2/761/1859/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну дати та формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 26 вересня 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (далі - Відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну дати та формулювання причини звільнення та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що починаючи із 01 грудня 2011 року, він перебував із Відповідачем у трудових відносинах на підставі безстрокового договору, обіймаючи посаду начальника юридичного управління. Вказує, що згідно наказу № 129-ОС від 21 серпня 2012 року, він був звільнений з посади начальника юридичного управління, у зв'язку із скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу роботу на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Зауважує, що підставою його звільнення став наказ директора Відповідача від 07 червня 2012 року № 49 про внесення змін до штатного розпису, згідно якого на підставі рішення засновників Відповідача, вирішено було скоротити та вивести зі штатного розпису, починаючи із 14 серпня 2012 року посаду начальника юридичного управління і, що в цей же день був прийнятий наказ Відповідача № 50 про попередження про звільнення, у зв'язку з чим йому було вручене попередження про його звільнення 13 серпня 2012 року. Крім того, зауважує, що оскільки в період із 13 серпня і по 20 серпня 2012 року він знаходився на стаціонарному лікуванні, він був звільнений 21 серпня 2012 року. Вважає наказ про своє звільнення незаконним через недотримання, на його думку, Відповідачем порядку вивільнення та порушення його трудових прав, передбачених діючим законодавством. Зокрема, зауважує, що фактично, у Відповідача будь-які зміни в організації виробництва і праці не відбувалися і, що функції начальника юридичного управління після його звільнення фактично виконувалися іншим працівником Відповідача, оскільки кількість юридичної роботи у Відповідача не зменшилася і, що штат чи чисельність працівників не скорочувався, а збільшувався. Вказує, що йому не було запропоновані всі вакантні посади, які існували у Відповідача в процесі його звільнення, а також не було дотримано його переважного права на залишення на цій посаді, оскільки на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей та на роботу він був прийнятий одним із перших, а також не було здійснено всіх належних йому виплат в останній день роботи, оскільки частину належних йому виплат було здійснено 22 серпня 2012 року та 28 серпня 2012 року йому було доплачено 2 852 грн. Зауважує, що у попередженні про його звільнення йому було повідомлено, що на момент підписання наказу, вакантні посади у штатному розписі Відповідача відсутні, проте, 12 червня 2012 року йому було повідомлено про наявність вакантної посади менеджера (управителя) зі збуту відділу продажу центрального офісу, від якої він відмовився, але розраховував що в компанії, яка здійснювала масштабний набір кадрів, з'явиться вакансія, яка його влаштовуватиме. Вказує, що в період із 15 червня 2012 року і по день його звільнення його не повідомляли про наявність вакансій та не пропонували йому будь-які посади, хоча за його інформацією, в компанію було прийнято 12 співробітників, у зв'язку з чим вважає твердження Відповідача у наказі про його відмову від переведення на іншу роботу таким, що не відповідає дійсності і, що прийняття на роботу такої кількості співробітників свідчить про відсутність реального скорочення штату. Вказує, що незаконними діями Відповідача йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої він визначив у 10 000 грн., обґрунтовуючи тим, що через незаконне звільнення у нього погіршився стан здоров'я, його звільнення змусило його змінити звичний образ життя, оскільки, маючи на утриманні двох малолітніх дітей, він змушений був прикладати зусилля до швидкого пошуку роботи та погодитися на менш оплачувану роботу, яка знаходиться на більшій відстані від місця його проживання та менш зручна щодо прибуття на роботу. Просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати наказ про його звільнення недійсним та його звільнення незаконним. Змінити дату звільнення з 21 серпня 2012 року на дату прийняття судового рішення. Виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, змінити формулювання причини звільнення з пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України на статтю 38 Кодексу законів про працю України, зобов'язати Відповідача виправити запис в трудовій книжці із зазначенням нового формулювання підстави звільнення та дати звільнення та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В ході судового розгляду справи Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Так, згідно заяви від 05 грудня 2012 року, уточнив позовні вимоги в частині щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши його у розмірі 57 416 грн. 03 коп. та збільшив розмір моральної шкоди до 20 000 грн.

Крім того, згідно уточнень до позовних вимог від 22 лютого 2013 року, просив суд ухвалити судове рішення, яким змінити дату звільнення з 21 серпня 2012 року на 22 серпня 2012 року, мотивуючи тим, що починаючи із 23 серпня 2012 року він перебуває у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Холдинговий Авангард» та просив стягнути із Відповідача на його користь недоотриманий дохід у розмірі 71 239 грн. 58 коп., обґрунтовуючи позов в цій частині тим, що розмір його окладу у Відповідача складав 19 685 грн. За останні два місяці перед звільненням з роботи було 42 дні, тим самим його середньоденний заробіток складав 937 грн. Оскільки з моменту звільнення по 22 лютого 2013 року було 130 днів, за його підрахунками, він повинен був отримати у Відповідача 121 810 грн. У період за новим місцем роботи він отримав дохід у 50 570 грн. 42 коп., у зв'язку з чим вважає, що різниця у 71 239 грн. 58 коп. підлягає стягненню із Відповідача на його користь.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задоволити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що позов є безпідставним. Зауважила, що на момент прийняття Позивача на роботу було створено чотири нові структурні підрозділи, зокрема, юридичне управління, управління ризиками, служба внутрішнього аудиту і контролю та ІТ-відділ. Зауважила, що згідно наказу № 10 від 30 листопада 2011 року було введено посаду начальника юридичного управління з посадовим окладом 19 675 грн., на яку було прийнято Позивача 01 грудня 2011 року. Крім того, зауважила, що у відповідності до умов Статуту Відповідача, загальними зборами учасників було прийнято рішення про ліквідацію юридичного управління та виведення його зі штатного розпису і, що на підставі рішення загальних зборів директором Відповідача було видано наказ від 07 червня 2012 року № 49 про внесення змін до штатного розпису Відповідача, яким скорочено та виведено зі штатного розпису юридичне управління та, відповідно, посаду начальник юридичного управління з посадовим окладом 19 685 грн. Вказує, що на момент прийняття зазначеного рішення існувала лише одна посада, а саме посада, яку обіймав Позивач, у зв'язку з чим і проводилося скорочення лише однієї посади. Вказує, що Позивач відповідним наказом був попереджений про звільнення і, що на момент попередження у Відповідача вакантних посад у штатному розписі не було. Крім того, зазначила, що 08 червня 2012 року до Оболонського районного центру зайнятості було подано звіт про заплановане вивільнення працівників. Зауважила, що 01 серпня 2012 року Відповідачем була введена посада радника директора, але оскільки кваліфікаційним вимогам посади радника директора, якими є наявність двох і більше вищих освіт (обов'язково фінансової або економічної та юридичної), досвід роботи в фінансових установах не менше 8 років (з яких не менше трьох років на керівній посаді), Позивач не відповідав, переведення його на вказану посаду було неможливим. Крім того, зауважила, що до функціональних обов'язків радника директора жодна функція, яку повинен був виконувати Позивач за своєю посадою, не входить та радником директора не виконується. Вказує, що 12 червня 2012 року Позивачеві була запропонована вакантна посада менеджера (управителя) зі збуту у відділі продажу центрального офісу, від якої Позивач відмовився і, що, починаючи від дня попередження Позивача про заплановане вивільнення і до моменту його звільнення, до центрального офісу Відповідача було прийнято шість чоловік, з яких директор, який призначається загальними зборами учасників, згідно умов статуту, бухгалтер (для призначення кандидат повинен мати відповідну кваліфікацію та навики роботи у програмі 1С бухгалтерія), радник директора (для призначення кандидат повинен мати дві і більше вищі освіти, обов'язково економічну або фінансову та юридичну та досвід роботи в банківській установі за освітою), менеджери (управителі) зі збуту у відділі продажу центрального офісу. Зазначила, що оскільки кваліфікаційним вимогам посад бухгалтера та радника директора Позивач не відповідав, вказані посади йому не могли бути запропоновані і, що від посади менеджера (управитель) зі збуту у відділі продажу центрального офісу Позивач відмовився. Крім того, зауважила, що переважне право на посаді застосовується у випадку існування посади, на якій можлива праця працівників з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці. Оскільки посади, на якій працював би працівник з такою ж кваліфікацією та продуктивністю праці, як і Позивач, не існувало, то, на її думку, застосувати право переважного залишення на посаді було неможливим. Зазначила, що остаточний розрахунок із Позивачем було проведено в останній робочий день - 21 серпня 2012 року, а виплата йому коштів після його звільнення обумовлена перебуванням Позивача в період із 13 серпня 2012 року і по 20 серпня 2012 року на стаціонарному лікуванні та порядком оплати листка непрацездатності, згідно діючого законодавства. За таких обставин, оскільки звільнення Позивача відбулося із дотримання норм трудового законодавства, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, у тому числі і в частині щодо зміни дати та формулювання причини звільнення, а також відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим, просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 7-ОС від 01 грудня 2011 року, Позивач був прийнятий на посаду начальника юридичного управління з 01 грудня 2011 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с. 68).

Відповідно до наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 9 від 30 листопада 2011 року, з 01 грудня 2011 року, у зв'язку з розвитком Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» та з метою більш чіткого вирішення питань організації праці, було створено, як самостійні структурні підрозділи: юридичне управління з підпорядкуванням директору; управління ризиками та служба внутрішнього аудиту і контролю (а.с. 70).

Згідно з наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 10 від 30 листопада 2011 року, у зв'язку зі створенням нових структурних підрозділів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», з 01 грудня 2011 року до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» введено посаду начальника юридичного управління у кількості 1 штатної одиниці з посадовим окладом 19 675 грн. (а.с. 71).

Крім того, відповідно до наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 15 від 30 грудня 2011 року Позивачеві, як начальнику юридичного управління, встановлювався оклад у розмірі 19 685 грн. із 01 січня 2012 року (а.с. 69).

Наказом начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 129-ОС від 21 серпня 2012 року, Позивача звільнено з посади начальника юридичного управління, із 21 серпня 2012 року у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

Підставою звільнення є: наказ № 49 від 07 червня 2012 року (а.с. 11).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 49 від 07 червня 2012 року «Про внесення змін до штатного розпису», на виконання рішення засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», зазначеного у протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 07/06-22 від 07 червня 2012 року, з 14 серпня 2012 року скорочено та виведено зі штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» посаду начальника юридичного управління у кількості 1 штатної одиниці з посадовим окладом 19 685 грн. на місяць (а.с. 73).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» від 07 червня 2012 року, за участю єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» юридичної особи Пасторік Інвестмент Лімітед та запрошеного директора ОСОБА_3, було прийнято рішення про виведення із організаційної структури Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» із 14 серпня 2012 року структурного підрозділу - юридичного управління та проведення всіх дій згідно чинного законодавства України щодо скорочення штату юридичного управління (а.с. 51-52).

Судом встановлено, що згідно зі Статутом Відповідача, єдиним його учасником є юридична особа Пасторік Інвестмент Лімітед.

За змістом підпункту 13.1.8. пункту 13 Статуту Відповідача, до виключної компетенції зборів учасників товариства належить затвердження правил, процедур та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства.

Крім того, згідно підпункту 13.6. пункту 13 Статуту Відповідача, питання, віднесені до виключної компетенції зборів учасників товариства не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу і директору товариства (а.с.а.с. 76-91, 87).

Згідно наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 50 від 07 червня 2012 року «Про попередження про звільнення», Позивач підлягав попередженню про його звільнення із 13 серпня 2012 року за пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку начальника юридичного управління та до його відома доводилося, що на момент підписання цього наказу, вакантні посади у штатному розписі Відповідача відсутні.

Підстава: наказ № 49 від 07 червня 2012 року (а.с. 8).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач був ознайомлений із попередженням про майбутнє звільнення та про відсутність вакансій у штатному розписі Відповідача 07 червня 2012 року (а.с. 10).

Згідно повідомлення від 12 червня 2012 року, Позивачеві була запропонована вакантна посада менеджера (управителя) зі збуту відділу продаж центрального офісу з посадовим окладом 4 275 грн., від переведення на яку Позивач відмовився (а.с. 9).

Судом встановлено, що в період із 13 серпня 2012 року і по 20 серпня 2012 року Позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності (а.с. 12) та був звільнений 21 серпня 2012 року по виходу на роботу після лікування. Із матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2012 року Відповідачем був поданий звіт про фактичне вивільнення працівників до Оболонського районного центру зайнятості, згідно якого було повідомлено про звільнення із 21 серпня 2012 року Позивача із посади начальника юридичного управління (а.с. 53).

За змістом пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, за змістом частин 1 та 8 статті 43 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної організації, членом якої є працівник.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

За змістом статті 44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Судом встановлено, що у Відповідача відбулося скорочення штату працівників. Позивач персонально був повідомлений про наступне вивільнення із дотриманням строків, передбачених діючим законодавством. При звільненні Позивачеві була запропонована наявна у Відповідача вакансія, від зайняття якої Позивач відмовився. Крім того, судом встановлено, що звільнення Позивача відбулося без узгодження із виборним органом первинної профспілкової організації, оскільки у Відповідача вона відсутня, та із виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Застереження Позивача в частині щодо того, що при звільненні йому не були запропоновані всі вакантні посади у Відповідача, та щодо того, що його позбавили права на переважне залишення на роботі і, що він отримав остаточний розрахунок з порушенням діючого трудового законодавства, оскільки частину коштів отримав після звільнення, суд оцінює критично, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, на період виникнення спірних правовідносин, до штатного розпису Відповідача були введені посади, відповідно, менеджер (управитель) зі збуту у відділ продаж центрального офісу, від зайняття якої Позивач відмовився, радник директора (а.с. 111), бухгалтер (а.с. 113). За інформацією представника Відповідача, дві останні вакансії Позивачеві не пропонувалися, оскільки він не відповідав кваліфікаційним вимогам для їх зайняття (а.с. 43-48), що не заперечувалося самим Позивачем. Крім того, у матеріалах справи містяться копії наказів Відповідача щодо введення до штатного розпису посад з меншим посадовим окладом, а ніж посада, яка пропонувалася Позивачеві і від зайняття якої він відмовився (а.с. 101-105, 108). Суд також не погоджується із Позивачем в частині щодо проведення остаточного розрахунку Відповідачем з порушенням діючого законодавства, оскільки, при звільненні Позивача, йому були виплачені всі належні йому від Відповідача суми, а кошти, які отримав Позивач 28 серпня 2012 року, тобто, після звільнення, були перераховані Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з тим, що Позивач в період із 13 серпня 2012 року і по 20 серпня 2012 року, включно, знаходився на стаціонарному лікуванні.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, наказ про звільнення Позивача підписаний начальником служби внутрішнього аудиту і контролю ОСОБА_3

Із матеріалів справи вбачається, що згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» від 19 березня 2012 року, ОСОБА_3 було призначено виконуючим обов'язки директора товариства згідно зі статутом товариства та, чинним законодавством України, зокрема, але не обмежуючись, з правом першого підпису на всіх банківських документах, з правом підпису будь-яких документів та/або договорів від імені товариства, з правом представляти товариство тощо з 19 березня 2012 року. Крім того, на підставі поданої ОСОБА_3 заяви, останнього було призначено на посаду директора товариства в період із 21 квітня 2012 року і по 01 липня 2012 року (а.с. 117-119).

Згідно з наказом в.о. директора ОСОБА_3 № 43-ОС від 20 квітня 2012 року, останній переведений з посади начальника служби внутрішнього аудиту і контролю на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» з 23 квітня 2012 року строком до 01 липня 2012 року, та з 01 липня 2012 року переведений на раніше займану посаду начальника служби внутрішнього аудиту і контролю (а.с. 100).

Згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» від 30 липня 2012 року, з метою оптимізації поточної діяльності товариства, директору товариства надано право видавати керівникам структурних підрозділів товариства довіреності з наданням права підпису фінансово-господарських, кадрових та будь-яких інших документів, необхідних для проведення господарської діяльності від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (а.с. 159-160).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно довіреності від 20 серпня 2012 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» в особі директора Флорчака Кшиштофа Яна, який діє на підставі Статуту, цією довіреністю він уповноважив начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» ОСОБА_3 здійснювати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» наступні дії: представляти інтереси довірителя у взаємовідносинах довірителя (Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд») і його співробітників, які виникають із норм трудового законодавства. Для виконання цієї довіреності повіреному надається право підписувати будь-які документи, пов'язані з трудовими правовідносинами, що існують у довірителя, в тому числі. Але не виключно накази по особовому складу, накази з загальної діяльності, трудові книжки тощо. (а.с. 154).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з підпунктами 14.5.4. та 14.5.8. пункту 14, підпункту 19.1. пункту 19 Статуту, директор товариства вирішує питання пов'язані з діяльністю трудового колективу.

Видає довіреності від імені товариства з урахуванням обмежень, передбачених цим статутом та чинним законодавством України.

Відповідно до рішень зборів учасників та статуту товариства, директор може вирішувати питання найму та звільнення працівників, компенсації, умов праці, матеріального стимулювання робочого часу, відпустки, соціального забезпечення працівників згідно з вимогами законодавства України (а.с. 88).

В порушення умов статуту Відповідача та рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» від 30 липня 2012 року, при видачі довіреності на ім'я ОСОБА_3, директор видав її від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», а не від свого імені, як його було уповноважено рішенням загальних зборів учасників. Крім того, у довіреності відсутнє посилання на вказане рішення загальних зборів учасників, а лише посилання на умови Статуту, яким безпосередньо видача такої довіреності не передбачена.

З огляду на викладене, оскільки наказ про звільнення Позивача виданий неуповноваженою особою, він підлягає скасуванню.

Разом з тим, Позивач не просить його поновити на посаді, а просить суд ухвалити судове рішення, яким змінити формулювання причини звільнення з пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України на статтю 38 Кодексу законів про працю України, зобов'язавши Відповідача виправити запис в трудовій книжці із зазначенням нового формулювання підстави звільнення та дати звільнення, а саме з 22 серпня 2012 року.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадку, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що у зв'язку із скороченням штату працівників Відповідача, Позивача правомірно було звільнено з підстав пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим підстави для зміни формулювання причини звільнення Позивача відсутні. Разом з тим, уповноважена особа Відповідача має видати інший наказ про звільнення Позивача з 21 серпня 2012 року з підстав пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на його користь недоотриманий дохід у розмірі 71 239 грн. 58 коп.

Позов в цій частині також задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки Позивач не бажає продовжувати трудові відносини із Відповідачем та не просить його поновити, формулювання причини звільнення, зазначене у трудовій книжці Позивача є правильним, крім того, воно не перешкоджало працевлаштуванню Позивача, позов в частині щодо стягнення на його користь недоотриманого доходу у розмірі 71 239 грн. 58 коп. є безпідставним та таким, що не узгоджується із положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на його користь 20 000 грн. моральної шкоди.

Позов в цій частині також задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається із матеріалів справи, починаючи із 23 серпня 2012 року, Позивач працює на посаді начальника відділу по роботі з договорами у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аграрний Холдинг Авангард». Його сукупний дохід з 23 серпня 2012 року і по 31 жовтня 2012 року склав 11 363 грн. 64 коп. (а.с. 153), що є значно нижчим, ніж дохід, який отримував Позивач у Відповідача, перебуваючи із останнім у трудових відносинах. Проте, суд не погоджується із Позивачем, що вказана обставина сталася із вини Відповідача, оскільки це виключне право Позивача вирішувати питання щодо власного працевлаштування, яке було обрано ним самостійно. Тому суд знаходить позов в цій частині необґрунтованим, та таким, що також задоволенню не підлягає.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 40, 43, 44, 49-2, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 88 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну дати та формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди - з а д о в о л ь н и т и частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника служби внутрішнього аудиту і контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» № 129-ОС від 21 серпня 2012 року про звільнення із 21 серпня 2012 року ОСОБА_1 з посади начальника юридичного управління у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (код ЄДРПОУ 37859096, м. Київ, вулиця Вікентія Хвойки, 21, офіс 214) на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :