Рішення № 32314923, 30.04.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7673/13-ц

Провадження №2/761/4327/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Свято-Покровського жіночого монастиря Київської єпархії Української Православної Церкви в м. Києві до Київської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Свято-Покровський жіночий монастир Київської єпархії Української Православної Церкви в м. Києві (далі - Позивач) 21 березня 2013 року через свого представника звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Позивач у встановленому законом порядку 06 березня 2013 року звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на комплекс нежитлових, господарських будинків (приміщень) монастиря, які розташовані по провулку Бехтерівському, 15 в місті Києві. Однак, Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві рішенням № 840600 від 13 березня 2013 року у державній реєстрації прав та їх обтяжень Позивачеві відмовив, мотивуючи тим, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна, заявник має подати серед іншого документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Позивач стверджує, що історично територія Бехтерівського провулку, 15 в місті Києві із 19 століття та станом на день подачі заяви до суду є територією Свято-Покровського жіночого монастиря в місті Києві. Зазначає, що споруди за вказаною адресою, на які Позивач просить визнати право власності, побудовані до 05 серпня 1992 року, про що свідчить Технічний паспорт, виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 19 грудня 2012 року. Повідомляє, що нежитлові будинки, рік побудови яких у технічному паспорті зазначено «невизначено», побудовані у 1950-1991 роках. Крім того, Позивач зауважив, що володіє низкою статутних документів, де зазначена поштова адреса монастиря. Це, зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати за ним право власності на комплекс нежитлових, господарських будинків (приміщень) монастиря, а саме: кіоск під літерою « 88», сарай під літерою « 89» загальною площею 17,0 кв.м, зводниця під літерою « 91» загальною площею 5,9 кв.м, кіоск під літерою « 92», альтанка під літерою « 93», сарай під літерою « 94» загальною площею 33,6 кв.м, тепловий пункт під літерою « 95» загальною площею 8 кв.м, погреб під літерою « 98» загальною площею 108,6 кв.м, сарай під літерою « 99» загальною площею 22,1 кв.м, тепловий пункт під літерою « 100», загальною площею 77,5 кв.м, сарай під літерою « 101», загальною площею 95,8 кв.м, навіс під літерою « 101а», альтанка під літерою « 104», тепловий пункт під літерою « 105» загальною площею 8,8 кв.м, сторожка під літерою « 107» загальною площею 11,2 кв.м, сарай під літерою « 108» загальною площею 104,2 кв.м, літня кухня під літерою «111» загальною площею 180,0 кв.м, хозблок під літерою « 112» загальною площею 182,3 кв.м, альтанка під літерою « 113», навіс під літерою « 114», сарай під літерою « 115» загальною площею 61,9 кв.м, альтанка-часовня під літерою « 116», сарай під літерою « 118», навіс під літерою « 119», навіс під літерою « 120», сарай під літерою « 121», які розташовані за адресою: місто Київ, провулок Бехтерівський, будинок 15, та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції в м. Києві зареєструвати за Позивачем вищевказаний комплекс нежитлових, господарських будівель і споруд.

У подальшому, на усунення недоліків, представник Позивача подала до суду уточнену позовну заяву, де з позовними вимогами звернулася до Київської міської ради (далі - Відповідач). Предмет та підстави позову залишились незмінними. Просила суд ухвалити судове рішення, яким визнати за Свято-Покровським жіночим монастирем Київської єпархії Української Православної Церкви в м. Києві право власності на комплекс нежитлових, господарських будинків (приміщень) монастиря (перелік яких зазначений вище), що розташовані за адресою: місто Київ, провулок Бехтерівський, будинок 15.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю. Мотивуючи тим, що Позивачем не дотримано встановленого чинним законодавством порядку здійснення будівельних робіт з будівництва новоствореного нерухомого майна та отримання дозвільної документації, яка передує отриманню правовстановлюючого документу і державній реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно. Таким чином, на її думку, відсутні правові підстави для визнання за Позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Позивач 06 березня 2013 року звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві із Заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) з проханням зареєструвати за Позивачем виникнення права приватної власності на комплекс будівель згідно з додатком до заяви (а.с. 8), що розташований у Шевченківському районі міста Києва по провулку Бехтерівському, будинок 15 (а.с. 7).

Рішенням Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві № 840600 від 13 березня 2013 року (далі - Рішення) у державній реєстрації права власності на комплекс будівель, що розташований в місті Києві по провулку Бехтерівському, будинок 15, Позивачеві відмовлено, оскільки, документи, подані Позивачем для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року. Зокрема, у Рішенні зазначено, що Позивачем не надано документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (а.с. 11).

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у Постанові № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі - Постанова Пленуму ВССУ), право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. До того ж, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Судом встановлено, що Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради від 12 липня 2012 року № 791/8128 28 грудня 2012 року Позивачеві видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ № 382681, в якому зазначено, що Позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,4154 га, що розташована в провулку Бехтерівському, 15 у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення котрої: експлуатація та обслуговування існуючих будівель і споруд з будівництвом, експлуатацією та обслуговуванням корпусу № 22 келій (житловий корпус) (а.с. 35).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 830/19568 (далі - Порядок), документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Порядок було прийнято на виконання пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дія якого мала тимчасовий характер - до 31 грудня 2012 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20 листопада 2012 року № 5496 до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» були внесені зміни, якими було продовжено дію пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до 31 грудня 2013 року.

Відповідно до Листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року № 40-19-5376 щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Судом встановлено, що станом на 19 грудня 2012 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна виготовлено Технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) № 15, що розташований у провулку Бехтерівському у місті Києві (а.с., а.с. 45-84).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про можливість визнання за Позивачем права власності на комплекс нежитлових, господарських будинків (приміщень), перелік яких наведений у позовній заяві та які розташовані за адресою: місто Київ, провулок Бехтерівський, будинок 15.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 229 грн. 40 коп. та на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 211 грн. 60 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 331, 376 Цивільного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись статями 10, 11, 13, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Свято-Покровського жіночого монастиря Київської єпархії Української Православної Церкви в м. Києві до Київської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - з а д о в о л ь н и т и у повному обсязі.

Визнати право власності за Свято-Покровським жіночим монастирем Київської єпархії Української Православної Церкви в м. Києві (ідентифікаційний код 35529499) на самочинно збудований комплекс нежитлових господарських будинків (приміщень), а саме: кіоск під літерою « 88»; сарай під літерою « 89», загальною площею 17,0 кв.м.; дзвіницю під літерою « 91», загальною площею 5,9 кв.м.; кіоск під літерою « 92»; альтанку під літерою « 93»; сарай під літерою « 94», загальною площею 33,6 кв.м.; тепловий пункт під літерою « 95», загальною площею 8,4 кв.м.; погріб під літерою « 98», загальною площею 108,6 кв.м.; сарай під літерою « 99», загальною площею 22,1 кв.м.; тепловий пункт під літерою « 100», загальною площею 77,5 кв.м.; сарай під літерою « 101», загальною площею 95,8 кв.м.; навіс під літерою « 101а»; альтанку під літерою « 104»; тепловий пункт під літерою « 105», загальною площею 8,8 кв.м.; сторожку під літерою « 107», загальною площею 11,2 кв.м.; сарай під літерою « 108», загальною площею 104,2 кв.м.; літню кухню під літерою « 111», загальною площею 180,0 кв.м.; господарський блок під літерою « 112», загальною площею 182,3 кв.м.; альтанку під літерою « 113»; навіс під літерою « 114»; сарай під літерою « 115», загальною площею 61,9 кв.м.; альтанку-часовню під літерою « 116»; сарай під «118»; навіс під літерою « 119»; навіс під літерою « 120»; сарай під літерою « 121», які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Бехтерівський, будинок № 15.

Стягнути із Київської міської ради (ідентифікаційний код 22883141, реєстраційний рахунок № 35416001001642 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019) на користь Свято-Покровського жіночого монастиря Київської єпархії Української Православної Церкви в м. Києві (ідентифікаційний код 35529499) судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 229 гривень 40 коп.

Стягнути із Київської міської ради (ідентифікаційний код 22883141, реєстраційний рахунок № 35416001001642 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019) на користь держави судовий збір у розмірі 3 211 гривень 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :