Рішення № 32314919, 17.06.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8854/13-ц

Провадження №2/761/4624/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Подмазко О.Д., Іовенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «авто Просто» про визнання угоди недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 вернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.06.2011 р. між позивачем та ТОВ 2Авто просто» було укладено договір № 365921 з метою отримання позики на купівлю автомобіля у зв'язку з відсутністю повної суми вартості товару, який хотів придбати позивач. Предметом даної угоди є надання учаснику послуг системи АвтоТак , спрямованих на придбання автомобіля. Угода укладається шляхом підписання сторонами Угоди, Додатку № 1 та Додатку № 2 , які є невід'ємними частинами Угоди. Відповідач надав позивачу гарантії Учаснику системи права на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою. В свою чергу учасник зобов'язаний сплачувати відповідні платежі згідно із системою АвтоТак, започаткованою відповідачем для придбання автомобіля. Згідно додатку № 2 позивач мав право отримати автомобіль КІА за ціною 128 800,00 грн. Позивач, відповідно до умов угоди сплатив вступний внесок в розмірі 4 646,80 грн., та щомісячні внески, а всього 31 173,64 грн. Позивач просить визнати угоду недійсною та повернути внесені кошти, оскільки умови укладеного договору не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», його умови є несправедливими такими, що вводять в оману. Також представник позивача зазначає, що відповідач проводить нечесну підприємницьку діяльність, ним створено схему визначення лише одного права на отримання автомобіля через механізм : сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих платежів, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків. . Як свідчить ст. 45 Додатку № 2 до угоди ТОВ «АвтоПросто» щомісячно самостійно організує та проводить Асигнаційні акти, а право на отримання позивачем автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. Також до угоди включено умови, які є несправедливі для позивача, зокрема, право відповідача анулювати право на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів. За таких обставин представник позивача просить суд визнати недійсним договір № 365921 від 04.06.2011 р. та стягнути з ТОВ «АвтоПросто» суму у розмірі 31 173,64 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що ТОВ «АвтоПросто» отримав ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Укладена з ОСОБА_1 угода відповідає всім вимогам чинного законодавства та умови викладені в угоді не заперечувались позивачем під час підписання угоди. Позивач уважно прочитав і зрозумів угоду, його повністю влаштовували умови запропоновані товариством.

Вислухавши пояснення представників сторін. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що 04.06.2011 між позивачем та ТОВ «АвтоПросто», було укладено Угоду № 365921 з відповідними додатками, які є невід'ємними частинами Угоди.

Згідно із ст. 1 Угоди № 365921 від 04.06.2011 року предметом договору є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання Автомобіля.

Статтею 2 спірної Угоди передбачено, що Товариство надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками через систему придбання у групах АвтоТак.

Як вбачається з додатку № 1 до Угоди позивач мав намір отримати автомобіль марки КІА Soul вартістю 128 800.00 грн.

Відповідно до додатків №1, №2 до вказаної угоди, учасник системи сплачує: плату за послуги, пов'язані зі вступом до Системи у розмірі 4 636,80 грн., щомісячний цілий чистий внесок (частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля) - 0,8333 %, щомісячний внесок в оплату послуг, що включає також формування груп клієнтів системи та здійснення організаційних дій для придбання автомобіля - 0,5% + ПДВ, щомісячний страховий платіж - 0,065%, плата за отримання автомобіля (одноразовий платіж, що підлягає сплаті учасником, якому було надано право на отримання автомобіля) - 3% + ПДВ.

На виконання умов угоди позивач сплатив 4 636,80 грн., як плату за послуги, пов'язані зі вступом до Системи АвтоТак та щомісячних внесків на суму 26 536,84 грн., всього - 31 173,64 грн., що підтверджується копіями квитанцій наявними в матеріалах справи.

Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що учасник сплачує передбачені угодою платежі, а ТОВ «Авто Просто» формує групу учасників, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля (п. 1.2 договору).

Учасник одержує автомобіль відповідно до методів визнання права на отримання ним автомобіля, передбачених угодою (ст.ст. 4, 5, 6), і таке визнання права здійснює ТОВ «Авто Просто» на власний розсуд, право на отримання автомобіля мають не всі учасники системи, а тільки ті, які мають найвищу кількість балів.

Угода не містить строків та (або) термінів отримання учасником автомобіля, не передбачає чітких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості. Так, відповідно до п.1.1, зобов'язання ТОВ «Авто Просто» щодо передачі автомобіля учаснику забезпечуються угодами, укладеними між ТОВ «Авто Просто» та постачальником автомобіля.

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що , право учасника отримати автомобіль залежить також від участі третьої особи - постачальника автомобіля, договір з яким такий учасник не укладав.

Зі змісту укладеної між сторонами угоди, вбачається, що позивач сплатив кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а відповідач без залучення власних коштів формував групи учасників, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю автомобіля одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до системи АвтоТак.

Слід зазначити, що у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.05.2012 р. № 6-35цс12, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 16.01.2013 р. у справі № 6-161цс12, зазначаючи, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Крім того, зі змісту договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, який знаходяться в матеріалах справи і є предметом спору, вбачається, що такі договори відповідають вимогам частини другої ст. 628 Цивільного кодексу України. До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у цьому договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2012 № 10-729/0/12 визначено, що вирішуючи питання про недійсність договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, із підстав невідповідності вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» суд, досліджуючи подані сторонами докази, повинен перевірити чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг. Слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, не є вичерпним, оскільки пунктом 12 визначено, що інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону, відносяться до сфери фінансових послуг.

Водночас відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону про фінансові послуги діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Таким чином, відповідно до статей 212- 214 ЦПК України при розгляді справи суд повинен перевіряти доводи позивача та надати правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з'ясовувати чи охоплюються правовідносини, що виникли між сторонами, поняттям «операції з адміністрування придбання в групах», чи діяльність відповідача підпадає під цю категорію послуг, чи відноситься вона до сфери фінансових послуг.

Встановлено, і не заперечується представником відповідача, що діяльність Товариства пов'язана із наданням послуг на умовах системи «АвтоТак», що базується на створенні Групи Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, що є по-суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки - Відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від Позивача грошові кошти у вигляді щомісячних та авансових платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.

Законом України від 02 червня 2011 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», який набув чинності з 08 січня 2012 року, статтю 4 Закону доповнено пунктом 11-1, відповідно до якого діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав необхідну для надання фінансових послуг ліцензію лише 15.01.2013 р.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Отже, чинне законодавство України передбачає недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Крім того, у своїй постанові від 27.03.2013 Верховний Суд України у справі № 6-22ц13 зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, кваліфікаційними ознаками здійснення нечесної підприємницької діяльності ВСУ вважає:

- сплата грошових коштів не за сам товар, а за можливість отримання права на купівлю товару;

- реалізацію суб'єктом господарювання схеми без залучення власних коштів та здійснення компенсації одним учасником групи за рахунок інших учасників.

Слід зазначити, що умовами Угоди передбачено в якості обов'язку відповідача лише надання послуг, без визначення точного терміну надання автомобіля. Фонд системи АвтоТак формується за рахунок чистих внесків, сплачених учасниками системи АвтоТак, до фонду не належить плата за послуги, пов'язані зі вступом до Системи.

Отже в даному випадку фонд групи формується виключно з внесків інших учасників групи без залучення коштів товариства, а в разі розірвання договору учаснику повертаються лише чисті внески, плата за послуги, пов'язані зі вступом до Системи не повертається ні в якому разі, що врешті створює істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін по договору.

Таким чином, вищевикладене підтверджує, що позивач сплачував кошти не за сам автомобіль, а за можливість одержання права на автомобіль, а товариство без залучення власних коштів формувало групи учасників, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на придбання одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи АвтоТак.

Відповідач ввів позивача в оману, використовуючи підміну понять, коли позивач сплачує кошти не за одержання автомобіля, а за можливість отримати «право на його отримання», та встановлюючи «привабливу» ціну за автомобіль без надання споживачу сукупної вартості послуг відповідача за угодою, що є елементом нечесної підприємницької практики.

Згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено поняття пірамідальної схеми - це коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Враховуючи викладене, можна дійти до висновку, що оспорювана Угода є недійсною як така, що суперечить Законові України «Про захист прав споживачів», оскільки вона містить несправедливі для споживача умови, чим створено істотний дисбаланс на користь відповідача між правами та обов'язками сторін.

Також у діяльності товариства вбачається нечесна підприємницька діяльність, яка вводить позивача в оману, а саме наявність утворення, експлуатації та сприяння розвитку пірамідальної схеми, а тому суд приходить до висновку щодо наявності обставин, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність правочину..

У разі недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана, зокрема, повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В свою чергу, згідно до приписів ст. 236ЦК України, нікчемний правочин,або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 203,215, 216,236 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 265921 від 04 червня 2011 р. укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» (код ЄДРПОУ 35509011) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму у розмірі 31 173 грн. 64 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» (код ЄДРПОУ 35509011) в дохід держави судовий збір у розмірі 311 грн. 73 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя