Рішення № 32314862, 19.02.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/23465/2012

Провадження №2/761/1925/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в.о. начальника відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Ясинецький Олександр Віталійович, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач), через свого представника, 03 жовтня 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в.о. начальника відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Ясинецький Олександр Віталійович (далі - Третя особа), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він працював у відокремленому підрозділі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський, починаючи із 13 вересня 1996 року на посаді провідника пасажирського вагону і, що 03 липня 2000 року між ним та Відповідачем було укладено контракт, згідно якого його було прийнято на посаду провідника пасажирського вагону і, що 10 лютого 2004 року до зазначеного контракту була підписана додаткова угода, умовами якої була передбачена умова звільнення працівника та розірвання контракту з ініціативи роботодавця у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів. Зауважує, що наказом Відповідача № 2055/ос від 03 вересня 2012 року він був звільнений на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України, згідно умов контракту, за порушення правил перевезення пасажирів. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки 18 серпня 2012 року, після відправлення потягу зі станції Київ, до нього у вагон підійшла начальник потягу ОСОБА_8 з трьома пасажирами, у яких були квитки для проїзду у потягу № 53/54 сполученням Київ-Санкт-Петербург у плацкартному вагоні № 9 із місцями під №№ 39, 40, 43, пояснивши, що вказані особи виявили бажання обміняти свої місця у плацкартному вагоні на місця у купейному вагоні, із відповідною доплатою і, що квитанцію на оплату різниці вартості проїзду вона зможе оформити тільки після станції Чернігів, за умови якщо на ці місця не будуть продані квитки. В іншому випадку вона оформить оплату різниці вартості проїзду від станції Київ до станції Чернігів. Зауважив, що у його вагоні вказаним особам були запропоновані місця № № 38, 39 та 40. Вказує, що після відправлення потягу зі станції Чергінів до його вагону зайшов перевіряючий, після чого спеціальним ключем перекрив вихід із його вагону та розпочав перевірку, виявивши у його вагоні пасажирів, які займали місця № № 38, 39 та 40 і в яких були квитки на місця № № 39, 40 та 43 у плацкартному вагоні, та які з дозволу начальника потягу розмістилися у його вагоні. Зауважив, що незважаючи на наявність у вказаних пасажирів квитків, перевіряючий визнав їх безквитковими пасажирами, склавши відповідний Акт та виписав одну квитанцію на суму 1 042 грн. 77 коп. Вважає проведену перевірку необ'єктивною, а своє звільнення незаконним. Тому просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати наказ про його звільнення незаконним та скасувати його, поновити його на посаді провідника пасажирського вагона з 03 вересня 2012 року, стягнути із Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 03 вересня 2012 року та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

В ході судового розгляду справи Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги в частині щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В остаточній редакції уточнення позову від 14 лютого 2013 року, просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 138 грн. 80 коп.

У судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позовні вимоги задоволити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що звільнення Позивача є правомірним, та таким, що проведено у відповідності до норм діючого трудового законодавства. Зауважила, що відповідно до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, для здійснення посадки у вагон іншої категорії пасажир повинен звернутися до начальника потягу і, що у разі продовження поїздки у вагоні вищої категорії пасажир сплачує різницю вартості проїзду за відстань між станціями, де пасажир зайняв місце, і станцією, до якої він прямує і, що лише після оформлення доплати та отримання квитанції встановленої форми, провідник пасажирських вагонів може допустити пасажира до вагону, що ним обслуговується, для посадки та проїзду. Зауважила, що Позивач допустив порушення вказаних Правил, у зв'язку з чим, на її думку, був звільнений у відповідності до умов контракту. Тому вважає, позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Третя особа в судове засідання не з'явилася. Про місце, день та час судового розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Про причину неявки суд не повідомила.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, які не заперечували щодо розгляду справи у відсутність Третьої особи, суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність останньої, на підставі зібраних у справі доказів.

Заслухавши пояснення Позивача та його представника, представника Відповідача, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Контракту з працівником № 118 від 03 липня 2000 року (далі - Контракт), укладеного між Вагонною дільницею станції Київ-Пасажирський ППЗ, з одного боку, та Позивачем, з другого боку, останній був прийнятий на роботу у Вагонну дільницю в цех провідників пасажирських вагонів, за посадою провідник пасажирських вагонів, без випробувального терміну. Строк дії Контракту з 03 липня 2000 року і до 26 січня 2034 року (а.с. 9-10).

Крім того, відповідно до Додаткової угоди до Контракту № 334, укладеної Вагонною дільницею станції Київ-Пасажирський, з одного боку, та Позивачем, з другого боку, сторони домовилися внести зміни до контракту № 118 від 03 липня 2000 року, зокрема, пункти 17 та 18 розділу «Зміни, припинення та розірвання контракту» були викладені в новій редакції (а.с. 11-12).

Відповідно до рішення оперативної наради комісії по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ПЗЗ від 20 серпня 2012 року, залишеними в силі згідно рішення оперативної наради комісії по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ПЗЗ від 31 серпня 2012 року за порушення умов контракту, а саме пункту 18а - встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів, вказана комісія ухвалила контракт із Позивачем розірвати (а.с. 21).

Згідно наказу (розпорядження) в.о. начальника Вагонної дільниці Відокремленого підрозділу - Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» № 2055/ос від 03 вересня 2012 року про припинення трудового договору (контракту), 03 вересня 2012 року Позивача було звільнено з посади провідника пасажирського вагона Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 4) Відокремленого підрозділу - Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України.

Підставами звільнення є: умови Контракту № 118 від 03 липня 2000 року та додаткової угоди до контракту № 334 від 10 лютого 2004 року (п. 18а - встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів; попередження про розірвання контракту № 584 від 20 серпня 2012 року; пункт 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України (а.с. 13).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно Акта серії Г № 008150 від 18 серпня 2012 року, зі станції Київ до станції Гомель, Позивач перевіз трьох безквиткових пасажирів, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проїжджали на місцях № № 38, 39, та 40 (а.с. 14).

Проте, суд не погоджується із вказаною позицією Відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 Статті 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

За змістом частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

За змістом підпункту а) пункту 18 Додаткової угоди до Контракту № 334, працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів (а.с. 12).

Судом встановлено, що Позивача було звільнено саме з цієї підстави.

Разом з тим, суд не погоджується із позицією Відповідача в цій частині, з таких підстав.

За змістом пунктів 18.1., 18.2. та 18.6. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196 (з подальшими змінами та доповненнями), контроль за перевезенням та обслуговуванням пасажирів здійснюється посадовими та службовими особами залізниць, у тому числі контролерами-ревізорами поїздів, старшими ревізорами з контролю доходів та ревізорами з контролю доходів.

Ці особи перевірять наявність у пасажирів проїзних документів та документів, що посвідчують особу та/або підтверджують право на пільги; оформлення проїзних і перевізних документів.

Якщо під час здійснення контролю поїзда виявлено пасажира без проїзного документа або з безплатним проїзним документом, але за відсутності у пасажира документа, що підтверджує право на таку пільгу, то він уважається безквитковим.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно Акта серії Г № 008150 від 18 серпня 2012 року, у вагоні № 3 потягу № 53 на дільниці Чернігів-Горностаївка виявлено перевезення трьох безквиткових пасажирів зі станції Київ до станції Гомель (а.с. 14).

Допитані як свідки у судовому засіданні ОСОБА_8 та ОСОБА_4 суду показали, що пасажири, які знаходилися у вагоні Позивача, мали проїзні квитки на відповідні місця у вагоні № 9 потягу № 53, який обслуговувала, як провідник, свідок ОСОБА_4 і, що вказані пасажири самі попросили перевести їх у купейний вагон, оскільки одна із пасажирок була із серцевим захворюванням. Свідок ОСОБА_8, як начальник потягу, особисто доручила Позивачеві розмістити цих трьох пасажирів у вагоні останнього.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом в ході її розгляду, суд вважає, що Позивач, розмістивши у своєму купейному вагоні пасажирів, у яких були у наявності квитки у вагон плацкартний, допустив порушення правил перевезення пасажирів, разом з тим, підстави вважати, що вказані пасажири були безквитковими відсутні, з огляду на те, що в останніх квитки були, але на інші місця в іншому вагоні. За таких обставин, своїми діями Відповідач порушив право Позивача на працю та справедливі і сприятливі умови праці, оскільки безпідставно звільнив останнього із займаної посади.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Позивач був звільнений без законних підстав, у зв'язку з чим наказ (розпорядження) в.о. начальника Вагонної дільниці Відокремленого підрозділу - Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» № 2055/ос від 03 вересня 2012 року про припинення трудового договору (контракту) про звільнення 03 вересня 2012 року Позивача з посади провідника пасажирського вагона Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 4) Відокремленого підрозділу - Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України, підлягає скасуванню.

За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає спір, підлягає негайному виконанню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Позивач підлягає поновленню на посаді провідника пасажирського вагона Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 4) Відокремленого підрозділу - Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 03 вересня 2012 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки, наданої Відповідачем, середньоденний заробіток Позивача складає 134 грн. 49 коп. (а.с. 42).

Станом на 19 лютого 2013 року вимушений прогул Позивача, починаючи із 03 вересня 2012 року, складає 120 робочих днів. За підрахунками Позивача, перевірених судом, виходячи із середньоденної заробітної плати Позивача, його середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 16 138 грн. 80 коп., які підлягають стягненню із Відповідача на користь Позивача, з індексацією, відповідно до діючого законодавства (стаття 95 Кодексу законів про працю України) та з відрахуванням податку з доходів та інших обов'язкових платежів.

Крім того, Позивач, просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 3 000 грн., з мотивів, зазначених у позові.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом приймається до уваги, що через звільнення без законних підстав, Позивач змушений був вживати додаткові заходи для організації власного життя, у зв'язку з чим переніс фізичні і душевні страждання. Судом також приймається до уваги, що вказаною обставиною був значно порушений його звичний режим життя. Тому суд, зважаючи на характер та обсяги душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 344 грн. 10 коп.

Крім того, при ухваленні рішення, відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в частині щодо поновлення Позивача на посаді провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 4) Відокремленого підрозділу - Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (код ЄДРПОУ 04713033, м. Київ-34, вулиця Лисенка, 6) з 03 вересня 2012 року та присудження Позивачеві заборгованості по заробітній платі за один місяць.

З урахуванням викладеного, на підставі Статті 23 Загальної декларації прав людини, статей 21, 36, 235 Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в.о. начальника відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Ясинецький Олександр Віталійович, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - з а д о в о л ь н и т и частково.

Визнати незаконними та скасувати Наказ (розпорядження) в.о. начальника Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» № 2055/ос від 03 вересня 2012 року про припинення трудового договору (контракту) про звільнення 03 вересня 2012 року ОСОБА_1 з посади провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів на ЛНП (цех 4) на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу Законів про працю України

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів на ЛНП (цех 4) Відокремленого підрозділу - Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (код ЄДРПОУ 04713033, м. Київ-34, вулиця Лисенка, 6) з 03 вересня 2012 року.

Стягнути із Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (код ЄДРПОУ 04713033, м. Київ-34, вулиця Лисенка, 6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 138 (шістнадцять тисяч сто тридцять вісім) гривень 80 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією, та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (код ЄДРПОУ 04713033, м. Київ-34, вулиця Лисенка, 6) на користь держави судовий збір у розмірі 344 грн. 10 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирського вагону Київського резерву провідників пасажирських вагонів на ЛНП (цех 4) Відокремленого підрозділу - Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 03 вересня 2012 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :