Рішення № 32314843, 18.02.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2-9365/11

Провадження №2/2610/1556/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарях Коршак Л.А., Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 10 червня 2011 року, через свого представника, звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (далі - Третя особа № 1), про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 червня 2010 року зі змісту заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва вона дізналася про існування нібито підписаного нею 25 липня 2008 року Договору поруки (далі - Договір) і, як наслідок, існування заборгованості перед Відповідачем у розмірі 966 732 грн. 25 коп. Вказує, що після реєстрації розірвання шлюбу із ОСОБА_2, вона відновила дошлюбне прізвище «ОСОБА_1». Зауважуючи на тому, що спірний правочин нею не укладався, просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним Договір поруки № 219891 від 25 липня 2008 року.

В ході судового розгляду справи, за клопотанням представника Відповідача, до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Третя особа № 2).

У судовому засіданні Позивач та її представник позов підтримали, просили суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі. (а.с. 19), Крім того, зауважили, що відповідно до паспорту, виданого 01 грудня 2011 року, прізвище Позивача - ОСОБА_1 (а.с., а.с. 71-73).

Представник Відповідача у судове засідання з'явився лише один раз. Проте, за його клопотанням, судом було оголошено перерву у судовому засіданні, але у подальшому жодного разу у судове засідання представник Відповідача не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи у його відсутність, як і заперечень на позов, до суду не подавав, лише подав на адресу суду клопотання про притягнення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Третя особа № 1 та представник Третьої особи № 2 у судове засідання також не з'явилися. Про місце, день та час судового розгляду повідомлені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у їх відсутність, як і пояснень на позов, до суду не подавали.

Суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність вказаних осіб, які беруть участь у справі, на підставі зібраних у справі доказів, оскільки Позивач та її представник не заперечували щодо розгляду справи у відсутність останніх.

Заслухавши пояснення Позивача та її представника, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Судом встановлено, що згідно Договору поруки № 219891 (далі - Договір), укладеного 25 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, остання зобов'язувалася перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 11376607000 від 25 липня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3., 1.4. Договору, ОСОБА_1 відомо всі умови основного договору, зокрема, сума основного договору - 99 500 доларів США, що дорівнює еквіваленту 481 858 грн. 60 коп. за курсом НБУ на день укладення договору, процентна ставка - 14,50 % річних, термін виконання - до 25 липня 2018 року.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2012 року, підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Поручитель: ОСОБА_1 (підпис)» у Договорі поруки № 219891 від 25 липня 2008 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1» (а.с., а.с. 115-118).

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із фактично встановлених судом обставин справи, суд приймаючи позицію Позивача, знаходить, що спірний правочин Позивач не укладала, тому підстави вважати вказаний правочин таким, що був спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків, відсутні. Крім того, приймаючи до уваги висновок експерта, у суду також відсутні підстави вважати, що сторони спірного правочину були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки підпис у спірному правочині від імені Позивача був виконаний іншою особою, тобто, без волевиявлення Позивача, тому не відповідав її внутрішній волі.

З огляду на викладене, оскільки спірний правочин не відповідає вимогам статті 553 Цивільного кодексу України, він має бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За змістом частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний правочин був укладений 25 липня 2008 року, тим самим, він є недійсним із вказаної дати його укладення.

Крім того, у відповідності до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. та вартість судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 2 387 грн. 88 коп., а всього, із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 2 433 грн. 88 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 202, 203, 215, 236, 553 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання правочину недійсним - з а д о в о л и т и у повному обсязі.

Визнати недійсним Договір поруки № 219891 від 25 липня 2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», з одного боку та ОСОБА_1, з другого боку, з моменту його вчинення - 25 липня 2008 року.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (Код ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 2 433 (дві тисячі чотириста тридцять три) гривні 38 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :