Рішення № 32314559, 23.01.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/19338/2012

Провадження №2/761/1652/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 січня 2013 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Подмазко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що в жовтні 2010 року йому стало відомо, що приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис на Іпотечному договорі № 10-2007-Ф/8 від 02.04.2007 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2007-10-Ф від 02.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Донгорбанк». На підставі вказаного виконавчого напису відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження. Позивач зазначає, що такий виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог, встановленими нормами ст.ст. 5, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»та п.п. 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без повідомлення заінтересованих осіб, не переконавшись у безспірності вимог, а тому є таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача, третьої особи в судове засідання не з'явилися. Про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлялися належним чином. Причин неявки суду не повідомили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю відповідно до положень ст. 169 ЦПК України, проти чого не заперечував представник позивача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Загальних зборів акціонерів від 25.09.2009 року організаційно-правову форму приведено у відповідність з діючим законодавством та змінено найменування юридичної особи з ЗАТ «Донгорбанк» на ПАТ «Донгорбанк».

Відповідно до Статуту ПАТ «Перший український міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Перший український міжнародний банк»та правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Донгорбанк»в результаті реорганізації ПАТ «Донгорбанк»шляхом приєднання до банку, згідно рішення Загальних зборів акціонерів банку (протокол № 59 від 15.07.2011 року) та згідно рішення єдиного акціонера ПАТ «Донгорбанк»(рішення № 2/2011 від 15.07.2011 року).

Також встановлено, що між ЗАТ «Донгорбанк»та ОСОБА_3 15.03.2007 року було укладено кредитний договір № 2007-10-Ф, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надано кредит у формі не поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом у доларах США -1318003,70 доларів, у гривні -23 495 127,50 грн. на споживчі цілі з кінцевою датою повернення кредиту, з урахуванням умов Додаткової угоди № 3 до кредитного договору - 12.03.2010 року.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ «Донгорбанк»та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 10-2007-Ф/8 від 02.04.2007 року. Відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

15.04.2010 року відповідач направив на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомлення з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором в строк до 15.05.2010 року. Також банком було повідомлено, що у випадку неповернення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом, останнім буде вчинено дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 в червні 2010 року звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ПАТ «Донгорбанк»про звернення стягнення на предмет іпотеки -нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 на праві власності, вартості яких достатньо для повного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та штрафних санкцій.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.08.2010 року позов задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку, що розташована за цією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості шляхом прийняття ЗАТ «Донгорбанк»вказаних предметів іпотеки у власність.

Колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суд Київської області 26.01.2011 р. рішення Обухівського районного суду Київської області від 03.08.2010 р. скасовано та ухвалено нове, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову.

Звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано положеннями Закону України «Про іпотеку», а саме відповідно до ст. 33 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до частини 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.6 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з Договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

З наявних доказів в матеріалах справи вбачається, що 05.08.2010 року на адресу ОСОБА_1 надійшла телеграма від приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, в якій повідомлялося про те, що до нього звернувся ПАТ «Донгорбанк»із заявою про вчинення виконавчого напису за Іпотечним договором № 10-2007-Ф/8 від 02.04.2007 року про звернення стягнення на іпотечне майно -квартиру АДРЕСА_1.

12.08.2010 року представник ОСОБА_1 на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_4 направив лист, яким повідомив про те, що кредитне зобов'язання ОСОБА_3 є погашеним відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 03.08.2010 року. Також просила відмовити банку у вчиненні виконавчого напису, оскільки вказаним рішенням встановлено, що вартості майна вистачає для повного погашення всіх грошових вимог банку, а тому відсутні докази безспірності вимог банку. До листа представником ОСОБА_1 було надано копію рішення Обухівського районного суду Київської області від 03.08.2010 року та копію позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Донгорбанк»про припинення іпотечного договору з відміткою суду про прийняття.

Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 17.08.2010 року на підставі наданих йому представником ОСОБА_1 матеріалів було відмовлено у вчиненні виконавчого напису, в зв'язку з відсутністю безспірності вимог банку.

Проте, вже 17.08.2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1086 за Іпотечним договором №10-2007-Ф/8 від 02.04.2007 року про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат»та п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем (ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 286 цієї ж Інструкції нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що здійснюючи виконавчий напис нотаріус повинен пересвідчитись у безспірності вимог стягувача.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.2010 року про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ЗАТ «Донгорбанк» про визнання правочину недійсним та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2010 року щодо прийняття зустрічного позову ПАТ «Донгорбанк»про стягнення заборгованості на вирішенні в суді знаходився спір між ОСОБА_1 та ПАТ «Донгорбанк»щодо суми боргу за кредитним договором.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат»та пункту 8 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону України «Про нотаріат»і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права й обов'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України тощо.

При розгляді справи, доказів, які свідчили б про повідомлення ОСОБА_1 приватним нотаріусом ОСОБА_2 щодо роз'яснення прав, обов'язків та наслідків вчинення ним виконавчого напису отримано не було.

Судом встановлено, що відповідачем та третьою особою не було дотримано зазначених вище вимог чинного законодавства. Зокрема, відповідачем було приховано факт наявності судового спору між сторонами у справі на момент вчинення виконавчого напису щодо суми заборгованості, а приватний нотаріус, всупереч обов'язковим вимогам законодавства, не пересвідчився у безспірності вимог стягувача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент вчинення виконавчого напису 17.08.2010 р. заборгованість за кредитним договором не була безспірною та дії приватного нотаріуса під час вчинення ним виконавчого напису не відповідали вимогам, встановленим діючим законодавством, а тому вважає за можливе визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 10, 59, 60, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 17.08.2010 року за реєстраційним № 1086, на іпотечному договорі № 10-2007-Ф/8 від 02.04.2007 року, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 742.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»податковий номер 14282829, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати: судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: