Рішення № 32313173, 21.06.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/632/13

провадження № 2/753/2305/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Цибулюк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення злочину,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 50 503, 87 грн. та 100 000,00 грн. моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.04.2011 року на перехресті вул.Харківське шосе та вул. Привокзальна в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: транспортний засіб «MAZDA-6», д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, внаслідок порушення правил дорожнього руху спричинив механічні пошкодження транспортного засобу «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_2, за кермом якого знаходився ОСОБА_2. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. 30.11.2012 року Дарницьким районним судом м. Києва ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 20011 році», а цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залишено без розгляду. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50 503, 87 грн. завданої майнової шкоди (42 503, 87 грн. загального розміру втраченого заробітку в період з квітня 2011 року по березень 2012 року включно, з врахуванням виплаченої державної соціальної допомоги інвалідам з групи, 3 000 грн. - на лікування, медикаменти та перев'язувальні матеріали, 5 000 грн. - за проведену операцію), 100 000 грн.- відшкодування моральної шкоди.

22.04.2013 р. позивач звернувся до суду з заявою про залучення в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.04.2013 р. залучено в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».

24.04.2013 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на свою користь 50 490,00 грн., що складається із моральної шкоди в розмірі 2 524,50 грн., розміру втаченого заробітку за період з квітня 2011 року по березень 2012 року включно, з врахуванням виплаченої йому державної соціальної допомоги інвалідам 3-ї групи у розмірі 42 503,87 грн., вартості лікування в розмірі 5 461,63 грн.; просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 100 013,87 грн., що складається із вартості лікування в розмірі 2 538,37 грн, моральну шкоду в розмірі 97 475,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_4 позовні вимоги визнав частково. Просив задовольнити вимоги позивача в частині відшкодування втраченого заробітку та стягнути зі страховика відшкодування шкоди через стійку втрату позивачем працездатності в розмірі 11 520,00 грн., в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди просив відмовити.

Представник ПАТ «СК «Українська страхова група» позовні вимоги визнав частково в частині стягнення моральної шкоди в межах ліміту в розмірі 2 550 грн. та пітверджені витрати на лікування, в решті позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 28.04.2011 року о 22 год. 40 хв. ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «MAZDA-6», д.н.з. НОМЕР_1, на перехресті вул. Харківське шосе та вул. Привокзальна, внаслідок порушення вимог п.2.3, п.п.10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху спричинив механічні пошкодження транспортному засобу «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

30.11.2012 року Дарницький районний суд м. Києва звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 20011 році», кримінальну справу відносно нього було закрито. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с. 6-10).

З постанови Дарницького районного суду м. Києва № 1-841/11 від 30.11.2012р. вбачається, що ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині визнав. Порушення вимог п.2.3 (підпункт «б»), п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, викорис тання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що транспортний засіб - «MAZDA-6», д.н.з. НОМЕР_1 був застрахован згідно з полісом №ВС/9890226 в ПрАТ «Страхова компанія «Українська», відповідно до умов якого передбачено відшкодування шкоди, завданої життю і здоров`ю, із встановленим лімітом відповідальності в розмірі 51000,00 грн. (а.с.45).

Судом встановлено, що в результаті дорожьо-транспортної пригоди водію автомобіля «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Українська» витрати на лікування в розмірі 5 461,63 грн. та стягнути з ОСОБА_3 витрати на лікування в розмірі 2 538,37 коп.

З урахуванням положень ст.ст. 22, 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження, наслідок чого він перебував на лікуванні, то з врахуванням наведеного підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Українська» на його користь 3 159 грн. 63 коп., потрачених на лікування, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.92-102). Суд не може погодитися з твердженнями позивача про стягнення 5000,00 грн. на оплату за проведення операції, оскільки вони не підтверджени належними в розумінні ст. 58-59 ЦПК України доказами.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до п.26.5 ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв'язку із стійкою втратою працездатності відшкодовуються витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, працюючи водієм в ТОВ «Аміго-Таксі» втратив заробіток на загальну суму 42 503,87 грн. В підтвердження розміру свого заробітку надав копію довідки від 03.10.2011р. (а.с.44). Представник відповідача, ОСОБА_4 заперечував щодо цього, зазначивши, що під час судового розгляду кримінальної справи № 1-841/11 Дарницьким районним судом м. Києва потерпілий ОСОБА_2, попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, повідомив суду, що він працював в ТОВ «Аміго -Таксі» неофіційно.

Згідно інформації, наданої на запит суду ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не вбачається, що ОСОБА_2 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював в ТОВ «Аміго-Таксі». Судом також не було отримано інформації з ТОВ «Аміго-Таксі» про працевлаштування ОСОБА_2 на посаді водія під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних відносин не передбачала мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в задоволенні позову в частині стягнення втраченого заробітку слід відмовити.

Щодо стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача ОСОБА_3 підтвердився та встановлений постановою Дарницького районного суду м. Києва № 1-841/11 від 30.11.2012р., також наявний причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та діями відповідача. Отже, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнав душевних страждань, порушився звичайний ритм життя, а тому з урахуванням характеру та тривалості страждань, істотності вимушених змін у життєвих стосунках та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п.п. 9.3 ст. 9 цього ж Закону, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Отже, з урахуванням ст. 9 та ст. 23 вказаного Закону, страховик має відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 2550,00 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Таким чином, суд оцінюючі зібрані по справі докази, аналізуючи матеріали цивільної справи у їх сукупності і співставленні, та даючи їм юридичну оцінку, приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача - ОСОБА_3 7550,00 грн. моральної шкоди, а з ПрАТ «СК «Українська» - 2550,00 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та ч. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1187, 1194, 1195, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 88 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) 7 550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. - моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) 3 159 (три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 63 коп. - витрат на лікування; 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. - моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва (АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ЄДРПОУ 30859524) на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Р. Лужецька