Рішення № 32311873, 10.05.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-212/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 квітня 2011 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Рубан Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 Аваль про стягнення суми вкладу, просторочених відсотків та пені,-

в с т а н о в и в :

В січні 2011 року позивач звернувся в суд з цим позовом до Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 Аваль (надалі ОСОБА_3 Аваль), посилаючись на порушення його прав відповідачем / а.с. 3 7 /.

Користуючись своїми процесуальними правами, в березні 2011 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму депозитного вкладу в розмірі 26850 доларів США, прострочені відсотки у розмірі 9760, 86 доларів США та пеню в сумі 6495,28 доларів США / а.с. 98 101 /.

Під час розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1, так само, як і його представник адвокат ОСОБА_4 / а.с. 22, 23 /, уточнений позов підтримали, просили задовольнити його, пояснивши, що 01 листопада 2008 року між банком відповідачем, в особі начальника його Миргородського відділення ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір на вклад Універсальний, за яким позивач передав банку 12850 доларів США строком на 12 місяців з відсотковою ставкою по вкладу 25 % річних. В січні 2009 року позивач вніс, а банк прийняв ще 14000 доларів США. На підтвердження отримання та зарахування коштів позивачу було видано відповідні прибуткові валютні ордери. З пояснень сторони позивача вбачається, що звернення ОСОБА_1 до Полтавської обласної дирекції відповідача про повернення суми вкладів і прострочених відсотків, після закінчення строку дії договору, не було задоволено.

Представник відповідача ОСОБА_6, який діяв на підставі відповідної довіреності / а.с. 21 /, заявлений позов не визнав. По суті заявлених вимог пояснив, що договір, на який посилається сторона позивача, між банком та ОСОБА_1 фактично не укладався, не зареєстрований і не обліковуються в установі банку. Договір банківського вкладу має укладатися в письмовій формі і така форма вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено видачею документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно правовими актами у сфері банківської діяльності чи банківськими правилами. Такого документу стороною позивачів суду не надано. З цих підстав заявлені вимоги є безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що 01 листопада 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ „ОСОБА_2 Аваль було укладено Договір № 20/02 02/15, за умовами якого позивач передав відповідачу банку терміном на дванадцять місяців готівкою валютні кошти в сумі 12850 доларів США з виплатою 25 % річних / а.с. 8 /. В послідуючому, в січні 2009 року, позивач здійснив додатковий внесок до банку в сумі 14000 доларів США.

Факт передачі позивачем валютних коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого договору підтверджується прибутковими валютними ордерами № 5 від 01 листопада 2008 року та № 3 від 14 січня 2009 року / а.с. 9, 10 /.

В березні 2009 року ОСОБА_1 звертався до представництва відповідача з заявою про повернення суми вкладу, однак, в задоволенні такої заяви йому було відмовлено з посиланням на те, що спірний договір не зареєстрований в установі банку та укладений начальником Миргородського відділення відповідача ОСОБА_5 на умовах не передбачених нормативними документами відповідача. Крім того, відповідний рахунок за цим договором не відкривався і кошти до банку не надходили / а.с. 11 /.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом ст. 631 ч. 2 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Статтею 638 ч. 1 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту ) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму ( вклад ), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативноправовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Суд вважає, що договір від 01 листопада 2008 року, копію якого надано стороною позивача на підтвердження заявлених вимог, відповідає вимогам згаданих норм, оскільки має просту письмову форму й містить усі істотні умови, необхідні для договору даного виду, а саме: суму вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надані позивачем прибуткові валютні ордери № 5 від 01 листопада 2008 року та № 3 від 14 січня 2009 року / а.с. 9, 10 / відповідають вказаним вимогам Інструкції, а отже вони є документами, які підтверджують внесення грошової суми до банку, тобто письмова форма договору банківського вкладу є додержаною.

Одночасно з цим договір на вклад Універсальний був підписаний від імені банку повноважною особою ОСОБА_5, оскільки таке повноваження начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ „ОСОБА_2 Аваль як укладення депозитних договорів від імені банку, передбачено довіреністю, виданою їй 27.12.2006 року / а.с. 25 /, наказом відповідача № 915 від 30 вересня 2008 року про надання їй повноважень на підписання документів з операційної діяльності банку / а.с. 31 32 /, Процедурою щодо надання повноважень на право підпису від імені „ОСОБА_2 Аваль, затвердженою постановою Правління Банку № П-101/11 від 11 вересня 2006 року / а.с. 33 44 /. На час укладення цього договору остання працювала на посаді начальника Миргородського відділення, відповідно до наказу №76/1 і згідно своєї посадової інструкції / а.с. 26 30 / забезпечувала якісне обслуговування клієнтів, залучала та обслуговувала багатих, заможних клієнтів, забезпечувала контроль за організацією касової роботи у відділенні, за збереженням готівки, проведення касових операцій.

Частиною 4 ст. 95 ЦК України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ст. 237 ч. 1 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

При таких обставинах суд вважає додержаною письмову форму договору банківського вкладу.

Одночасно з цим суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача на невідповідність змісту згаданих прибуткових валютних ордерів № 5 від 01 листопада 2008 року та № 3 від 14 січня 2009 року вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, оскільки положення вказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку. У правовідносинах позивача ОСОБА_1 з банком касову операцію проводила працівник банку, а не сам позивач, а тому останній і не може бути відповідальним за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Видані банком ОСОБА_1 прибуткові валютні ордери № 5 від 01 листопада 2008 року та № 3 від 14 січня 2009 року мають підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже, ці ордери є документами бухгалтерського обліку, складені представником банку і за їх відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність саме працівники банку, а не вкладник позивач.

Одночасно з цим відповідно до пункту 6.4 Договору від 01.11.2008 року банк відповідач брав на себе зобовязання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб ( в даному випадку ОСОБА_5М.), як за свої власні.

Та обставина, що Постановами Правління ВАТ „ОСОБА_2 Аваль №П-79/2 від 27.06.2008 року та АППБ „Аваль №П-78/8 від 03.11.2004 року встановлені порядок, форми типи і види депозитних договорів не має правового значення, тому, що відповідно до ст. 57 Конституції України, кожному громадянину гарантується право знати свої права та обовязки, а тому закони та інші нормативно правові акти, які визначають права та обовязки громадян, повинні бути доведені до відому населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права та обовязки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є недійсними. Вказані нормативно правові акти офіційно не опубліковані і в Єдиний державний реєстр нормативних актів не включені.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача на те, що кошти від позивача за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунки по згаданому депозитному договору не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачем коштів відповідальному працівнику банку, тим більше, що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього, за умовами згаданого договору (п. 2.2), вказаний рахунок зобовязувався відкрити банк, а у виданих вкладнику валютних ордерах банком було зазначено номер рахунку, який відповідав змісту договору.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2.3. договору вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює що, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ „ОСОБА_2 Аваль зобовязаний повернути позивачу, внесені останнім суми вкладу по договору, а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми вкладу ґрунтується на законі, а отже підлягає до задоволення.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом суд виходить із наступного.

З письмових заперечень проти позову ПАТ „ОСОБА_2 Аваль вбачається, що на дату укладення спірного договору на вклади у ВАТ „ОСОБА_2 Аваль діяли максимальні розміри процентних ставок у доларах США 9,75 % річних / а.с. 49 /.

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ „ОСОБА_2 Аваль ОСОБА_5 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено і таких доказів стороною позивача суду не надано.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що при визначенні відсоткової ставки по спірному депозитному вкладу у доларах слід виходити з розміру 9, 75 % річних, а не 25 % річних, як це зазначено в договорі, оскільки стягнення більших відсотків, ніж офіційно встановив ОСОБА_2, не відповідатиме положенням ст. ст. 5, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність.

Виходячи із меж позовних вимог про стягнення на користь позивача відсотків по вкладу в доларах США за період з 01 листопада 2008 року по жовтень 2009 року, як зазначено у позові, суд вважає необхідним стягнути із ПАТ „ОСОБА_2 Аваль на користь ОСОБА_1 заборговані відсотки по вкладам у доларах США в сумі 2086, 49 доларів США. При цьому суд приймає до уваги методику розрахунку таких відсотків, запропоновану позивачем у його заяві про зменшення розміру позовних вимог/ а.с. 98 101 /, але з використанням базового розміру 9, 75 % річних.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та наведені ним розрахунки в уточненій позовній заяві шодо прострочених відсотків та суми пені ґрунтуються на положеннях ст. ст. 536, 1061 ч. ч. 1, 4, ст. 549 ч. 3 ЦК України і є обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення відповідно в сумі 3224,56 доларів США та 6495,28 доларів США.

Понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору та витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи, які документально підтверджені / а.с. 1, 2 /, підлягають до відшкодування за рахунок відповідача згідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 95, 203, 232, 237, 239, 244, 526, 536, 549 ч. 3, 625, 626, 631, 1058, 1059, 1060, 1061, 1074 ЦК України, пунктами 1.1, 2.1, 2.4.1, 2.5, 3.1.1, 3.2.1, 3.2.2., 3.2.3, 3.3.2, 4.2, 6.4 Договору № 20/02 02/15 на вклад Універсальний від 01 листопада 2008 року, пунктом 8 глави 2 розділу III Інструкції про касові операції у банках України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 41, 57, 99 Конституції України, суд ,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 Аваль ( юридична адреса 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300001 ) на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору на вклад Універсальний № 20/02 02/15 від 01 листопада 2008 року 26850 доларів США, в рахунок відсотків по цьому вкладу 5311,05 доларів США, в рахунок суми пені 6495,28 доларів США, всього стягнувши за даним договором 38656, 33 доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 Аваль на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору і витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи 1820 ( одну тисячу вісімсот двадцять ) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 Аваль відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_7