Рішення № 32304434, 13.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1557/13 13.06.2013 13.06.2013 13.06.2013

Провадження №22-ц/784/1505/13

Категорія 46 Головуючий у першій інстанції Тішко Д.А.

Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання Белевері В.А.

за участю:

позивачки ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_6 та ОСОБА_3

на рішення

Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2012 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2000 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

Позивачка зазначала, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 21 вересня 1991 року по листопад 1998 року. Вони мають неповнолітню доньку. Під час шлюбу було придбано майно загальною вартістю 317515 грн., яке є їх спільною власністю, і яке вони в добровільному порядку не можуть поділити. Посилаючись на вказане та на інтереси дитини, вона просила спочатку визнати за нею право власності на 2/3 частини будинкув м. Миколаєві, а потім додатково заявила про поділ майна з відступленням від рівності часток. Остаточно ОСОБА_3 просила виділити їй 2/3 частини майна, а відповідачу 1/3 частину майна загальною вартістю 315590 грн., та стягнути з нього на її користь 153343 грн. 20 коп. компенсації частини майна.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

ОСОБА_3 виділено у власність будинок АДРЕСА_1 вартістю 107 967 грн., автомобіль «Москвич-2141», державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску вартістю 5500 грн., трактор «Т-25А», 1992 року випуску вартістю 2700 грн., сервіз столовий вартістю 350 грн., сервіз чайний вартістю 100 грн., на загальну суму 116 617 грн.

ОСОБА_5 виділено у власність: будинок АДРЕСА_2 вартістю - 44596 грн., автомобіль «Москвич» державний номер НОМЕР_2, 1976 року випуску вартістю 4500 грн., відеомагнітофон «Акаі» вартістю 500 грн., відеомагнітофон «Sony» вартістю 500 грн., телевізор «JVC» вартістю 500 грн., телевізор «Шеляліс» вартістю 300 грн., фотоапарат «Роlaroid» вартістю - 60 грн., кухонний комбайн «Мрія» (з тістомішалкою та електропіччю) вартістю 800 грн., набір каструль 5 шт. вартістю 100 грн., набір кухонних меблів вартістю 1600 грн., холодильник «Норд» вартістю 600 грн., кришталеві вази вартістю 300 грн., радіотелефон вартістю 400 грн., комплект постільної білизни з 4-х предметів вартістю 200 грн., касети для відеомагнітофону (з записами) вартістю 150 грн., трактор «МТЗ-80», 1992 року випуску вартістю 10200 грн., причіп 2 ПТС-4 - вартістю 1000 грн., трактор «Т-150», 1993 року випуску вартістю 13700 грн., трактор «МТЗ-80», 1996 року випуску вартістю 25000 грн., на загальну суму 105006 грн.

За ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

За ОСОБА_5 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто різницю вартості виділеного майна в сумі 8 011 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 320 грн. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про поділ майна в рівних частках. На думку апелянта, суд безпідставно збільшив частку майна, що виділяється позивачці за рахунок побутових речей, які виділені йому та були відсутні на час подачі позову. Крім того, суд не врахував, що вартість будинків визначена станом на 2001 рік на рівні інвентаризаційної вартості, що також призвело до порушення рівності часток при поділі майна. Безпідставно включені до списку спільного майна та виділені йому трактори «МТЗ-80» і «Т-150», які належали ФГ «Зоряна» та автомобілі «Москвіч», які продані позивачкою і не значаться зареєстрованими за сторонам. Також суд не з'ясував чи можна поділити майно в натурі, виділив йому меншу частину майна, позбавивши його частини будинку, що розташований в м. Миколаєві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї компенсації на користь відповідача, відмови в задоволенні її позову в повному обсязі. На думку вказаного апелянта суд безпідставно зменшив об'єм спільного майна, яке привласнив відповідач протягом 1997 - 1998 років,та безпідставно не відійшов від рівності часток в майні.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали шлюб 21 вересня 1991 року, в якому у них народилася дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 1997 року шлюб розірвано. Проте сторони припинили подружні стосунки з лютого 1997 року (т.2. а.с.42).

Як виходить з доказів у справі під час шлюбу сторони за спільні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_1, житловий будинок АДРЕСА_2, чотири трактори: «МТЗ-80», 1992 року випуску, «МТЗ-80», 1996 року випуску, «Т-150» та «Т-25А», причеп « 2 ПТС-4», автомобіль «Москвич-2141», державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску який зареєстровано за ОСОБА_3, і автомобіль «Москвич», державний номер НОМЕР_2, 1976 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_5 Також під час шлюбу відповідач отримав кредит, частку якого 3600 грн. після розірвання шлюбу сплатила позивачка самостійно, за свої особисті кошти.

Двома тракторами, а саме «МТЗ-80»,1992 року випуску та «Т-150» ОСОБА_5 розпорядився на свою користь, без згоди позивачки.

Встановивши зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про поділ вказаного майна подружжя.

Проте з висновками суду про частки у майні подружжя, порядок поділу майна та обсяг речей, які підлягають поділу колегія суддів погодитися не може.

Так, суд включив будинки в обсяг майна, що можна поділити в натурі, та виходив з їх балансової вартості. Між тим, як виходить зі ст. 29 КпШС України, суд може поділити майно в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення та з урахуванням, крім часток подружжя в спільному майні, вартості речей.

Отже для можливості розподілу будинків між сторонами разом з іншим майном, позивачка повинна була надати докази про дійсну вартість будинків та їх стан, для визначення можливості використання, зокрема будинку в с. Ульянівка, за призначенням. До того ж, позивачка не надала доказів неможливості поділу кожного з будинків в натурі.

За вказаних обставин будинки не можуть бути розподіленими в натурі між сторонами. Їх необхідно виключити з вартості загального майна, яке підлягає поділу в натурі. Виходячи з викладеного, первісних позовних вимог про визнання права власності на частку у майні, від яких позивачка не відмовилася, та з огляду на положення вказаних норм КпШС України колегія суддів вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково. За сторонами слід визнати право власності на частки в будинках.

Визначаючи рівні частки в будинках та іншому майні, що підлягають поділу суд спирався як на положення КпШС України та на положення СК України. Тоді як спір з приводу реального поділу майна та визначення часток подружжя в ньому виник в 2000 році і повинен бути вирішеним за правилами КпШС України.

У відповідності до ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Як роз'яснялося в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», у справах про поділ майна , що є спільною власністю подружжя, суд відповідно до ст. 28 КпШС України може в окремих випадках, з наведенням відповідних мотивів, відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або одного з подружжя, що заслуговують на увагу (зокрема, якщо один з подружжя за відсутності поважних причин не мав самостійного заробітку чи інших доходів, ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна, витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї).

Якщо судом установлено, що один із подружжя відчужив, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або використав його на свій розсуд усупереч волі другого з них і не в інтересах сім'ї, то при поділі враховується це майно або його вартість.

Встановлюючи рівні частки у майні, що підлягає поділу, в тому числі і частки у будинках, суд вказаних положень закону та обставин справи не врахував. Тоді як відповідач з 1997 року ухилявся від участі в утриманні спільного майна та навпаки, діяв на шкоду інтересам співвласниці будинку ОСОБА_3 і неповнолітньої дочки ОСОБА_7, якої не надавав допомоги.

Крім того, відповідач намагався позбавити позивачку її частки у спірному будинку. Зокрема, під час спору з приводу визнання права власності на будинок по провулку Прохолодному, він написав розписку з відомостями, що не відповідають дійсності, а саме про те, що з продавцем будинку не був проведений остаточний рахунок. Вказані обставини разом з іншими, сприяли тривалому розгляду спору з приводу недійсності договору купівлі - продажу спірного будинку, який під час розгляду справи перепродувався за угодами, визнаними в судовому порядку за позовом ОСОБА_3 недійсними (а.с 191).

Відповідач без згоди позивачки розпорядився частиною спільного майна.

25 жовтня 2004 року між сторонами у справі та ОСОБА_9 був укладений установчий договір об'єднання селянських фермерських господарств «Зоряна», яке на час розгляду спору ліквідовано (т.1, а.с.41).

Виходячи із положень вказаного статутного фонду сторони повинні були передати частину спірної техніки в статутний фонд об'єднання. (т.1.а.с.43). Проте уклавши установчий договір, реально спірна техніка не була передана до фермерського об'єднання як юридичної особи, а реєструвалася за відповідачем як фізичною особою.

Під час коли сторони спільно не проживали, два трактори ОСОБА_5 продав через свого представника. 11 жовтня 1999 року продано трактор «Т-150К» за 5000 крб.(т.2 а.с. 49), а 9 березня 1999 року за таку ж суму продано трактор «МТЗ-80», 1992 року випуску.

Матеріальної допомоги на утримання спірного майна, та на утримання неповнолітньої дитини відповідач не надавав, хоча остання такої допомоги потребувала і потребує (т.2, а.с.74).

Зазначені обставини дають підстави для відступлення від рівності часток подружжя в спірному майні та збільшення частки позивачки у спірному майні до 2/3 частин з врахуванням її інтересів та інтересів дитини.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

При поділі майна слід врахувати вартість майна, що залишилося в натурі і вартість майна, яким розпорядився відповідач. Всього вказаного майна враховується на 62600 грн. з яких: автомобіль «Москвич-2141», державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску вартістю 5500 грн.; трактор «Т-25А», 1992 року випуску вартістю 2700 грн.; автомобіль «Москвич», державний номер НОМЕР_2, 1976 року випуску вартістю 4500 грн.; трактор «МТЗ-80», 1992 року випуску вартістю 10200 грн.; причіп 2 ПТС-4 вартістю 1000 грн.; трактор «Т-150», 1993 року випуску вартістю 13700 грн.; трактор «МТЗ-80», 1996 року випуску вартістю 25 000 грн.

Вартість 2/3 частин цього майна складає 41733 грн. 33 коп., а 1/3 частини відповідно 20866 грн.66 коп. Позивачці необхідно виділити майна на вказану суму та компенсувати 2/3 частин кредиту - 2200 грн., які вона сплатила після припинення шлюбних відносин. Загальна сума майна та зобов'язань складає 43933 грн. 33 коп., в яку входить вартість проданих тракторів.

Беручи до уваги наявне майно, порядок користування ним, яке склалося протягом десятиріччя, ОСОБА_3 слід виділити у власність трактор «Т-25 А», 1992 року випуску вартістю 2700 грн. автомобіль «Москвіч 2141», державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску вартістю 5500 грн., а всього майна на 8200 грн.

ОСОБА_5 слід виділити у власність трактор «МТЗ-80», 1996 року випуску вартістю 25000 грн. автомобіль «Москвич», державний номер НОМЕР_2, 1976 року випуску вартістю 4500 грн., причеп 2 ПТС-4 вартістю 1000 грн., а всього майна на 30500 грн.

Виходячи з розміру частки майна що припадає на позивачку (41733грн. 33 коп.), компенсації її частки у майні в проданих тракторах (15933 грн. 33 коп.), вартості майна яке їй виділяється (8200 грн.) необхідності компенсації відповідачем її витрат сплачених по кредитному договору (2400 грн.), з відповідача на її користь підлягає стягненню 35933 грн. 33 коп. компенсації.

При подачі позову ОСОБА_3 сплатила 480 грн. Загальна сума майна, що підлягає поділу, з врахуванням вартості будинків, складає 218853 грн. Беручи до уваги частки сторін у майні, суму судового збору, що сплатила позивачка при подачі позовів, з неї в дохід держави слід стягнути 248 грн.51 коп. судового збору, а з відповідача 1459 грн. 02 коп.

Не підлягає поділу побутова техніка та майно вказані в уточненій позовній заяві ОСОБА_3 Нею не надано достовірних доказів наявності вказаного майна на час подачі позову до суду, та розпорядження цими речами саме відповідачем. Тому вони не можуть бути включені в склад речей, що підлягають поділу.

За уточненими позовними вимогам від 26 червня 2012 року позивачка просила поділити додатково автопричепи, три сівалки, три культиватори, плуг та комбайн, але на підтвердження цих вимог позивачка не надала доказів придбання майна, його наявності на час розгляду спору.

У зв'язку з чим суд також обґрунтовано не включив вказану сільгосптехніку в склад спільного майна, що підлягає поділу.

Згідно відповіді державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 23 травня 2013 року (т.2, а.с. 127) за ОСОБА_5 зареєстровано два трактори «МТЗ-80»,1996 року випуску та «Т-25А», 1992 року випуску.

Вказані данні спростовують доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність трактора «МТЗ-80».

Одночасно з відповіді виходить, що за ОСОБА_5 в 2008 році були зареєстровані два зернозбиральних комбайни 1995 року випуску, які в день реєстрацій були зняті з обліку. Оскільки сторони на цей час спільно не проживали, то судом це майно також обґрунтовано не зараховано в обсяг спільного.

Щодо автомобілів «Москвіч», то ці автомобілі зареєстровані до теперішнього часу за сторонами (т.2, а.с. 129,130).

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_6 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини будинку АДРЕСА_1, та право власності на 2/3 частини будинку АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1, та право власності на 1/3 частини будинку № АДРЕСА_2.

Провести поділ майна між ОСОБА_3 і ОСОБА_5

Виділити у власність ОСОБА_3: трактор «Т-25А», 1992 року випуску вартістю 2700 грн., автомобіль «Москвіч 2141», державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску вартістю 5500 грн., а всього майна на 8200 грн.

Виділити у власність ОСОБА_5 трактор «МТЗ-80», 1996 року випуску вартістю 25000 грн., автомобіль «Москвич», державний номер НОМЕР_2, 1976 року випуску вартістю 4500 грн., причеп 2ПТС-4 вартістю 1000 грн., а всього майна на 30500 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 35 933 грн. 33 коп. компенсації.

В дохід держави стягнути з ОСОБА_3 249 грн.51 коп. судового збору, а з ОСОБА_5 1459 грн. 02 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: