Рішення № 32303245, 09.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р. Справа № 909/733/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З., при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника Коломийського міжрайонного прокурора, пл.Відродження,1, м.Коломия, 78200, в інтересах держави - в особі Коломийської міської ради, вул. Грушевського,1, м.Коломия, 78200

до відповідача: Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс", вул. Івасюка, 29, м.Коломия, Івано-Франківська область,78203

про стягнення заборгованості в сумі 61354,53 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Гарасимик Т.О.-прокурор відділу, службове посвідчення № 011571 від 26.10.12,

від позивача: Торос В.Я. - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 1109/0/01-37/24 від 22.11.10,

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Коломийського міжрайонного прокурора звернувся до суду в інтересах держави - в особі Коломийської міської ради (далі Позивач) з позовом до Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 61354,53 грн., в тому числі 59327,02 грн. основного боргу та 2027,51 грн. пені.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №70-128-13 від 24.05.13 (вх.№5462/13 від 21.06.13) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 25.06.13, повідомлення про вручення якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

13.01.09 між сторонами по справі укладено договір 2№2 про пайову уасть замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (далі за текстом - договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності до п.1.1. договору Замовник в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури міста Коломиї .

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до розділу V п.5.14 Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м.Коломиї.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок у сумі 77811,3 грн.

Відповідачем частково було оплачену суму пайового внеску в розмірі 17484,28 грн., тому неоплаченою залишилась сума 60327,02 грн.

Рішенням Коломийської міської ради від 25.11.09 №2405-43/2009 розтерміновано сплату пайового внеску до фонду соціально-економічного розвитку міста Коломиї ПП "Дем"ян-Сервіс" рівними частинами з 01.01.10 до 31.12.11.

Після розтермінування пайового внеску, відповідачем було сплачено 1000 грн., в зв"язку з чим заборгованість станом на день звернення до суду становила 59327,02 грн.

Відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо перерахування розміру пайового внеску у сумі 59327,02 грн. не здійснив, чим порушив умови укладеного договору.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь, тому вимога прокурора про стягнення 59327,02 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 2027,51 грн. пені, нарахованої в розмірі 120% річних, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки договором сторін не передбачено нарахування пені в розмірі 120% річних, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення 2027,51 грн. пені є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 59327,02 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору на підставі п.11 ст.5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України в сумі 1663,64 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

В даному випадку судовий збір від відмовленої судом суми 2027,51 грн. пені слід стягнути з Коломийської міської ради, в інтересах якої прокурор, який в порядку ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, подав позовну заяву. Приписи статті 5 Закону України "Про судовий збір" не звільняють Коломийську міську раду від сплати судового збору в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, слід стягнути з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в доход Державного бюджету України 56,86 грн. судового збору (пропорційно від відмовлених 2027,51 грн. пені).

Керуючись ст.121,124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 33, 34, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Заступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави - в особі Коломийської міської ради до Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс" про стягнення 61354,53 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс" (вул. Івасюка, 29, м.Коломия, Івано-Франківська область,78203, код 33086210) на користь Коломийської міської ради (вул. Грушевського,1, м.Коломия, 78200, код 04054334) - 59327 (п"ятдесят дев"ять тисяч триста двадцять сім) грн. 02 коп. основного боргу.

Стягнути з Приватного підприємства "Дем'ян-Сервіс" (вул. Івасюка, 29, м.Коломия, Івано-Франківська область,78203, код 33086210) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 1663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн. 64 коп. судового збору.

Стягнути з Коломийської міської ради (вул. Грушевського,1, м.Коломия, 78200, код 04054334) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 56 (п"ятдесят шість) грн. 86 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 2027,51 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.13

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду

______помічник судді Шунтов О.М. 11.07.13