Постанова № 32303140, 04.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа№ 910/2062/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Прокопенко О.В. - дов. № 34/13 від 19.02.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гервін» на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2013р. (повний текст підписано 19.04.2013р.)

у справі № 910/2062/13 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гервін»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг»

про стягнення 465 130, 11 грн.

В судовому засіданні 04.07.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гервін» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» про стягнення 465 130, 11 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду на проведення проектних робіт № ПВ-03-02 від 07.02.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, а тому просив суд стягнути з відповідача 452 630, 08 грн. заборгованості, 2 083, 34 грн. 3% річних та 10 416, 69 грн. пені, а всього 465 130, 11 грн.

04.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гервін» подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з підстав часткової оплати суми боргу, відповідно до якої просило стягнути з відповідача 447 630, 08 грн. боргу, 2 083, 34 грн. 3% річних і 10 416, 69 грн. пені.

Крім того, в суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» було подано заяву про розстрочення виконання рішення суду, мотивоване скрутним матеріальним становищем відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2013р. у справі № 910/2062/13 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гервін» 447 630, 08 грн. основного боргу, 2 083, 34 грн. 3% річних, 10 416, 69 грн. пені та 9 302, 61 грн. судового збору.

Розстрочено виконання даного судового рішення на 12 місяців (до 15.04.2014) шляхом щомісячної сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гервін» по 39 119, 39 грн., а саме таким чином:

- до 15.05.2013 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.06.2013 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.07.2013 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.08.2013 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.09.2013 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.10.2013 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.11.2013 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.12.2013 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.01.2014 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.02.2014 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.03.2014 - 39 119, 39 грн.;

- до 15.04.2014 - 39 119, 43 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити шляхом виключення з резолютивної частини пункту 3 щодо розстрочення судового рішення на 12 місяців.

Апеляційна скарга обґрунтована прийняттям рішення без повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження всіх обставин справи, оскільки, на думку позивача, наявність у відповідача договору кредиту та договору застави не може розглядатись як винятковий випадок в розумінні п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013р. для розгляду справи № 910/2062/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2013р.

28.05.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу № 164 від 27.05.2013р. (вх. № 09-11/8638), в якому останній заперечував проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

05.06.2013р., 20.06.2013р. та 03.07.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу № 172 від 05.06.2013р. (вх. № 09-11/9227), № 192 від 20.06.2013р. (вх. № 09-11/10199) та б/н від 03.07.2013р. (вх. № 09-11/10649) відповідно.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2013р. представником позивача подані документи на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2013р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2013р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.07.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.07.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 04.07.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 245, т. 1), про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гервін» (позивач, підрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» (відповідач, замовник за договором) укладено договір підряду на проведення проектних робіт № ПВ-03-02, відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати розробку та погодження проекту бездротової мережі передачі даних на ділянці ст. Шатрище включно - ст. Полтава включно, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Під бездротовою мережею передачі даних сторони розуміють мережу базових станцій у кількості 84 шт.

Згідно підпункту 2.1.3 п. 2.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити належним чином виконані підрядником роботи згідно з умовами Договору та порядком оплати, передбаченим у додатку № 2 до Договору.

Загальна вартість робіт за договором становить 2 053 800, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 342 300, 00 грн. Загальна вартість робіт визначена на основі кошторису (додаток № 1). Оплата робіт проводиться замовником згідно з додатком № 2 (п. п. 3.1., 3.3. договору).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що початок виконання робіт - наступний календарний день після перерахування авансу на розрахунковий рахунок підрядника; закінчення виконання робіт - 29 червня 2012р.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості робіт з вини замовника, підрядник має право нарахувати замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу.

Договір, згідно п. 9.1., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У додатку № 2 до договору сторони передбачили наступний порядок оплати:

- аванс, що складає 1 031 291, 00 грн., в т.ч. ПДВ, сплачується після підписання Договору протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури на оплату;

- 30% від решти вартості - 618 305, 40 грн., в т.ч. ПДВ, сплачується після затвердження проектної документації на БС та передачі замовнику декларацій на початок виконання БМР;

- решта вартості етапу - 404 203, 60 грн., в т.ч. ПДВ, сплачується після підписання уповноваженими представниками сторін робочого акту надання проектних послуг та передачі в повному обсязі всіх необхідних документів протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури на оплату, підтвердженого робочим актом надання проектних послуг, підписаного сторонами.

30.08.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору підряду № ПВ-03-02 від 07.02.2012р., відповідно до п. 1 якої підрядник на умовах, що викладені у договорі, згідно із завданням замовника зобов'язується виконати розробку та погодження проекту на базових станціях бездротової мережі передачі даних на ділянці ст. Шатрище включно - ст. Полтава включно, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість робіт, згідно п. 4 даної угоди, погоджено та затверджено сторонами на підставі кошторису (додаток № 1 до даної угоди) та складає 40 335, 40 грн., крім цього ПДВ 20% - 8 071, 08 грн., всього - 48 426, 48 грн.

Пунктом 5 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості належним чином виконаних підрядником робіт у наступному порядку, передбаченому договором:

- 1-й етап - 30 305, 29 грн. сплачується протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі проектної документації;

- 2-й етап - 18 121, 19 грн. після прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, згідно вимог чинного законодавства України, включаючи розробку та затвердження санітарного паспорта та підготовку та отримання декларації на початок робіт та готовність до експлуатації.

Закінчення виконання робіт по даній угоді, згідно п. 6, - 30 листопада 2012р.

Інші умови договору не викладені в цій угоді, залишаються без змін та зберігають свою чинність для сторін. Угода та додатки до неї є невід'ємною частиною договору і набирає чинності з моменту її підписання сторонами (п. п. 7, 8 додаткової угоди № 2).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було виконано проектні роботи на загальну суму 2 102 226, 48 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 1 від 03.08.2012р. на суму 1 649 596, 40 грн., № 2 від 21.09.2012р. на суму 250 221, 50 грн., № 3 від 29.11.2012р. на суму 48 426, 12 грн., № 4 від 29.11.2012р. на суму 153 982, 46 грн. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи), які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін договору підряду на виконання проектних робіт № ПВ-03-02 від 07.02.2012р.

Також, позивачем згідно накладних № 12/11 від 30.11.2012р., № 11/09 від 27.09.2012р., № 04/05 від 29.05.2012р., № 09/04від 25.04.2012р., № 05/04 від 17.04.2012р., № 20/03 від 03.04.2012р, № 18/03 від 03.04.2012р. № 10/03 від 14.03.2012р. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи), які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін, передано відповідачеві технічну документацію.

З вищенаведеного вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гервін» виконано роботи та передано технічну документацію, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» прийнято роботи на загальну суму 2 102 226, 48 грн. та технічну документацію без будь-яких зауважень щодо обсягів, якості чи інших умов договору.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором підряду на виконання проектних робіт № ПВ-03-02 від 07.02.2012р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником умов договору.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт не здійснило, лише частково оплатило виконані роботи на суму 1 649 596, 40 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 26.12.2012р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 01/528 про перерахування заборгованості на суму 456 536, 34 грн.

17.01.2013р. між сторонами було підписано акт звіряння взаєморозрахунків, яким відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем; у листі-відповіді на претензію № 20/1 від 14.01.2013р. та у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій відповідач проти наявності заборгованості не заперечував.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» перед позивачем складає 447 630, 08 грн. з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 15.03.2013р. на суму 5 000, 00 грн., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору № ПВ-03-02 від 07.02.2012р. вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У додатку № 2 до договору сторони передбачили наступний порядок оплати:

- аванс, що складає 1 031 291, 00 грн., в т.ч. ПДВ, сплачується після підписання Договору протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури на оплату;

- 30% від решти вартості - 618 305, 40 грн., в т.ч. ПДВ, сплачується після затвердження проектної документації на БС та передачі замовнику декларацій на початок виконання БМР;

- решта вартості етапу - 404 203, 60 грн., в т.ч. ПДВ, сплачується після підписання уповноваженими представниками сторін робочого акту надання проектних послуг та передачі в повному обсязі всіх необхідних документів протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури на оплату, підтвердженого робочим актом надання проектних послуг, підписаного сторонами.

Також, пунктом 5 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості належним чином виконаних підрядником робіт у наступному порядку, передбаченому договором:

- 1-й етап - 30 305, 29 грн. сплачується протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі проектної документації;

- 2-й етап - 18 121, 19 грн. після прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, згідно вимог чинного законодавства України, включаючи розробку та затвердження санітарного паспорта та підготовку та отримання декларації на початок робіт та готовність до експлуатації.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 447 630, 08 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою на суму 5 000, 00 грн.) є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10 416, 69 грн. пені та 2 083, 34 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості робіт з вини замовника, підрядник має право нарахувати замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 416, 69 грн. пені та 2 083, 34 грн. 3% річних є законними, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Щодо поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромтехлізинг» заяви про розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців відповідно графіку, наведеного у заяві, яка задоволена місцевим господарським судом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Свою заяву про розстрочку виконання рішення відповідач обґрунтовував тяжким фінансовим становищем, понесеними ним збитками в поточному році, що підтверджується фінансовими звітами, долученими до матеріалів справи, та тим, що негайне виконання рішення шляхом повної сплати заборгованості через органи державної виконавчої служби припинить його господарську діяльність, доведе його до банкрутства.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі; наявність боргових зобов'язань за кредитним договором від 28.03.2011р. № 04-11-980-KL та договором застави від 08.03.2011р. № 04-11-980/z, укладеними між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», не дають змоги вчасно та у повному обсязі виконати боргові зобов'язання перед позивачем.

Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 22.01.2013р. по справі № 61/212, якою було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. про відмову у наданні відстрочки виконання рішення суду.

Так, судом апеляційної інстанції також враховується те, що неможливість направлення грошових коштів, які надходять на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» у ПАТ «Брокбізнесбанк» від ПАТ «Укртелеком» на інші цілі, ніж погашення кредиту і сплати відсотків по кредиту (оскільки дані грошові кошти є предметом договору застави) ускладнює виконання рішення суду по даній справі.

Отже, негайне виконання рішення у повному обсязі є неможливим.

Разом з тим, рішення суду може бути виконане з розстроченням.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідач здійснює платежі згідно затвердженого судом графіку, що підтверджується платіжними дорученнями № 22 від 14.05.2013р. на суму 39 119, 39 грн. та № 27 від 14.06.2013р. на суму 39 119, 39 грн.

Тобто, відповідачем вчиняються усі залежні від нього дії спрямовані на виконання рішення господарського суду.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, скрутний матеріальний стан відповідача та наявну загрозу його банкрутства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість розстрочення виконання рішення у даній справі відповідно до запропонованого відповідачем графіку.

При цьому, колегія суддів, залишаючи рішення суду без змін, в тому числі щодо його розстрочки на 12 місяців, враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, зважаючи на конституційний принцип рівності усіх суб'єктів права власності перед законом, та фактичні обставини справи.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 15.04.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105, 121 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гервін» на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2013р. у справі № 910/2062/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського міста Києва від 15.04.2013р. у справі № 910/2062/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2062/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 09.07.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.