Рішення № 32303074, 08.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 липня 2013 року Справа № 913/1471/13

Провадження №5/913/1471/13

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Горнозбагачувальна фабрика «Краснолуцька», м. Красний Луч Луганської області

до Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 815 817 грн. 01 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Шмигленко В.О., представник за довіреністю від 28.02.2013 № 10;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 29.02.2008 № 5 в сумі 815 817 грн. 01 коп., в тому числі основного боргу - 628 964 грн. 98 коп., пені в сумі 71 497 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 58 765 грн. 36 коп., інфляційних втрат в сумі 56 588 грн. 82 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг з перевезення в сумі 628 964 грн. 98 коп. відповідно до договору від 29.02.2008 № 5. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в сумі 71 497 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 58 765 грн. 36 коп. та інфляційні втрати в сумі 56 588 грн. 82 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Між державним підприємством «Донбасантрацит», як замовником, та приватним акціонерним товариством «Горнозбагачувальна фабрика «Краснолуцька», як перевізником, 29.02.2008 укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів № 5 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є правовідносин сторін, за якими перевізник (позивач у справі) зобов'язується надавати послуги замовнику (відповідачу у справі) з перевезення вантажу власним автотранспортом або автотранспортом інших організацій.

За умовами п. 3.2 вказаного договору замовник зобов'язується здійснити розрахунок протягом 15 банківських днів з моменту виставлення рахунків та підписання акту виконаних робіт.

Виконання зобов'язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт (а.с. 41-74), а саме:

від 31.08.2010 № 0000158;

від 31.07.2010 № 0000137;

від 31.07.2010 № 0000143;

від 30.06.2010 № 0000126;

від 31.05.2010 № 0000109;

від 30.04.2010 № 0000085;

від 30.04.2010 № 0000086;

від 31.03.2010 № 0000058;

від 31.03.2010 № 0000059;

від 31.01.2010 № 0000008;

від 31.12.2010 № 0000250;

від 31.08.2010 № 0000160;

від 31.07.2010 № 0000139;

від 31.05.2010 № 0000111;

від 30.04.2010 № 0000099;

від 30.04.2010 № 0000088;

від 31.03.2010 № 0000064;

від 31.03.2010 № 0000063;

від 28.02.2010 № 0000037;

від 31.05.2011 № 0000058;

від 31.01.2011 № 0000010;

від 31.12.2010 № 0000249;

від 30.11.2010 № 0000230;

від 31.10.2010 № 0000216;

від 31.08.2010 № 0000156;

від 31.07.2010 № 0000135;

від 30.06.2010 № 0000124;

від 31.05.2010 № 0000107;

від 30.04.2010 № 0000083;

від 31.03.2010 № 0000060;

від 31.03.2010 № 0000056;

від 28.02.2011 № 0000032;

від 31.01.2011 № 0000007;

від 31.12.2010 № 0000253.

Відповідач надані послуги з перевезення у встановлений договором строк не оплатив в повному обсязі.

Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення боргу.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Крім того, між сторонами проведено звірення розрахунків, за результатами якого складено акт звірення. Згідно даного акту відповідачем визнано борг у сумі 628 964 грн. 98 коп.

Таким чином, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за договором у сумі 628 964 грн. 98 коп.

На підставі пункту 4.5 договору, відповідно до якого за прострочення оплати послуг з перевезення замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 0,01% від простроченої суми платежу за кожен день прострочення, позивачем нарахована пеня у сумі 71 497 грн. 85 коп.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем до стягнення заявлена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за поставлений товар з урахуванням положень чинного законодавства щодо її максимального розміру (пеня заявлено до стягнення в розмірі 0,01%, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ ).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем до стягнення заявлена пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період, що перевищує 6 місяців.

Умовами договору передбачено тільки порядок нарахування пені - за кожний день прострочки, включаючи день сплати заборгованості, та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені

Позивачем неправильно нарахована пеня за період, що перевищує 6 місяців з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки умови п. 4.5 договору передбачають саме порядок нарахування пені, а не визначають інший строк протягом якого нараховується пеня (Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 по справі № 2/115).

Так, суд визнає обґрунтованою пеню у розмірі 0,01%, але розраховану за 6 місяців від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконано, у сумі 11 278 грн. 08 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю в сумах 58 765 грн. 36 коп. та 56 588 грн. 82 коп. відповідно.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 628 964 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 58 765 грн. 36 коп., інфляційних втрат в сумі 56 588 грн. 82 коп. та пеня в сумі 11 278 грн. 08 коп. (Всього - 755 597 грн. 24 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 15 111 грн. 94 коп.

За вимогами ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Горнозбагачувальна фабрика «Краснолуцька» до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення 815 817 грн. 01 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області, вул. Косіора, б. 10, ідентифікаційний код 32446546, на користь Приватного акціонерного товариства «Горнозбагачувальна фабрика «Краснолуцька», м. Красний Луч Луганської області, вул. Анри Барбюса, б. 1, ідентифікаційний код 32163608, борг в сумі 628 964 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 58 765 грн. 36 коп., інфляційні втрати в сумі 56 588 грн. 82 коп., пеню в сумі 11 278 грн. 08 коп., судовий збір в сумі 15 111 грн. 94 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 08.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 10.07.2013.

Суддя С.В.Вінніков

Згідно з оригіналом

Помічник судді К.С.Гуленко

11.07.2013