Постанова № 32301503, 21.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. Справа № 804/5808/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБукіна Л. Є., при секретарі судового засіданняЯкуб Д.В., за участю: представника позивача представника відповідача Дорошенко О.С., Целік В.В., Жаворонков С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агроцентр» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Агроцентр» (далі - позивач, ТОВ «Приват-Агроцентр») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська) з позовними вимогами про:

- скасувати повністю, як протиправне винесене ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0001582302 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 539 868 грн. і фінансової санкції в сумі 134 967 грн.;

- скасувати повністю, як протиправне винесене ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0001592302 про донарахування податку на додану вартість в сумі 18 856 грн. і фінансової санкції в сумі 4 884 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені протиправно та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення в частині донарахування штрафної санкції у розмірі 170 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2012 року № 0001592302. В іншій частині наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на нікчемність правочину за договором № 26-р /12 від 18.01.2012 р. на загальну суму 1 174 462,14 грн. укладеному між ТОВ «ПРИВАТ-АГРОЦЕНТР» та« ПП «Украгро-Трейд».Посилався на неправомірність включення до статті витрат ТОВ «Приват-Агроцентр» витрати на зберігання кукурудзи в сумі 495 005,13 грн. Також відповідачем було зазначено про завищення витрат у рядку декларації 06.1 «Адміністративні витрати» у загальній сумі 901 335 грн., за рахунок придбання послуг ПрАТ «КПМГ АУДИТ», які не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Приват-Агроцентр»

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно до відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «Приват-Агроцентр» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська.

Відповідно до наказу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 26.10.2012 року №673, направлень на перевірку від 26.10.2012 року №820, 821, 822, 824 у період з 30.10.2012 р. по 26.11.2012 р. працівниками ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Приват-Агроцентр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 28.11.2012 р. № 1958/225/33339496 та винесено податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0001582302 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 539 868 грн. і фінансової санкції в сумі 134 967 грн., та від 06.12.2012 року № 0001592302 про донарахування податку на додану вартість в сумі 18 856 грн. і фінансової санкції в сумі 4 884 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Приват-Агроцентр»:

- пп. 14.1.202 п.14.1 статті 14 ПК України, пп.135.4 п.135.4 статті 135, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 статті 138 ПК України, в результаті чого встановлено, що підприємством занижено податок на прибуток у сумі 539868,0 грн.;

- п.198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 18856,0 грн.;

- п.51.1 статті 51 ПК України, підприємство відобразило не у повному обсязі в податкових розрахунках за формою - 1 ДВ за період, що перевірявся, виплату доходів приватним підприємцям;

- п.203.1 статті 203 ПК України, а саме: несвоєчасне надання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Щодо донарахування позивачу 246 637 грн. податку на прибуток і фінансових санкцій в розмірі 61 659,25 грн. на підставі висновків відповідача про нікчемність правочину за договором № 26-р /12 від 18.01.2012 р. слід зазначити наступне.

Висновки податкового органу про нікчемність правочину за договором № 26-р /12 від 18.01.2012 р. побудовані на акті перевірки ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 20.09.2012 р. № 2215/22-5/37452250 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Украгро-Трейд».

Зокрема, в акті ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 28.11.2012 р. № 1958/225/33339496 наводяться посилання на текст Акту ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська № 2215/22-5/37452250, в якому йдеться про кримінальне переслідування щодо керівника ПП «Украгро-Трейд» ОСОБА_6

У витязі з Акту ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська йдеться про ланцюг підприємств, які мають ознаки фіктивності. До зазначеного ланцюга не віднесено ТОВ «Приват-Агроцентр». Також, згідно наведеної ДПІ в акті інформації за кримінальними справами у відношенні посадових осіб ПП «Украгро-Трейд» не йдеться про будь-яку співучасть ТОВ «Приват-Агроцентр» у будь-якому з епізодів. Також, згідно наведених посилань в акті перевірки на слідчі матеріали вбачається, що період, за який проводиться розслідування охоплює період 2010 - 2011 років, і не зачіпає період вчинення правочинів за участю ТОВ «Приват-Агроцентр» у січні-лютому 2012 р.

Відповідно до п. 83.1. ст. 83 ПК України для посадових осіб державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Підпунктом 14.1.171 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ст.16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України. Правовий режим податкової інформації визначається ПК України та іншими законами.

Пунктом 72.1 ст. 72 ПК України наведено перелік джерел інформації, що використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби.

Згідно наведеному у зазначеній нормі переліку відсутні такі джерела інформації як слідчі матеріали, які стосуються інших платників податків, акти про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки інших платників податків. А тому відповідачем використовувалась інформація, яка не є належними джерелами доказування факту вчинення порушення норм податкового законодавства позивачем. А тому висновки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про нікчемність (фіктивність) правочину за договором № 26-р /12 від 18.01.2012 р., укладеного між ПП «Украгро-Трейд» і ТОВ «Приват-Агроцентр» - є такими, що не підтверджені належними засобами доказування.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Також, позивачем з метою підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, реального руху активів і зміни майнового стану надано суду належним чином завірені копії первинних, товаророзпорядчих та бухгалтерських документів аналітично-статистичного обліку, а саме: договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності (ф. М-2) на отримання сільськогосподарської продукції, субконто щодо контрагента ПП «Украгро-Трейд», листи-вимоги про відвантаження продукції тощо).

У свою чергу відповідачем не надано суду належних доказів нікчемності правочину за договором від 18.01.2012 року № 26-р/12, який укладений між позивачем та ПП «Украгро-Трейд». Зокрема, рішення суду про визнання зазначеного правочину нікчемним.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідальність за невнесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні товару.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Податковим органом не доведено наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Приват-Агроцентр» при виконанні господарських договорів із ПП «Украгро-Трейд».

Наведене спростовує висновки відповідача про заниження ТОВ «Приват-Агроцентр» за I квартал 2012 р. валового доходу в сумі 1 174 462,00 грн., про завищення доходу від продажу товару ПП «Украгро-Трейд» і про заниження доходу від продажу товару у сумі 978 781,00 грн.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що донарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток у сумі 246 637 грн. і фінансових санкцій у розмірі 61 659,25 грн. є протиправним.

Щодо нарахування податку на прибуток у розмірі 103 951 грн. і фінансової санкції у розмірі 25 987, 75 грн. на підставі висновків відповідача про завищення витрат на збут у загальній сумі 495 005,13 грн. (шляхом включення до складу витрат на збут товарів витрат на послуги зберігання зерна сільськогосподарських культур на елеваторі) суд зазначає таке.

В абз.2 на стор.16 Акту перевірки від 28.11.2012 року №1958/225/33339496 зазначено, що реалізація кукурудзи, яка зберігалась на зазначених вище елеваторах, у перевіряємому періоді не відбулась, а підприємством у порушення п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України завищені витрати, віднесені до складу «витрати на збут» у загальній сумі 495 005,13 грн., в т.ч. у I кв.2012 року у сумі 49 630,81 грн., у II кв.2012 року у сумі 445 374,32 грн. На думку Відповідача витрати на оплату вартості послуг зберігання товару (продукції) мали бути включені до собівартості товару (продукції), а не до витрат на збут, як це здійснив позивач.

Суд не погоджується з даним висновком Відповідача у зв'язку з наступним.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Податкового Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (п.п.14.1.228. п.14.1 ст.14 ПК України).

Таким чином, склад витрат, що входить до собівартості реалізованих товарів, визначається положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III ПК України.

Відповідно до п.17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

З огляду на приписи даної норми, витрати на збут не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів) і є витратами, пов'язаними з операційною діяльністю.

Наказом Міністерства економіки України від 02.03.2010 року №226 затверджено Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності (надалі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п.1. Загальних положень зазначеного наказу, ці Методичні рекомендації визначають склад поточних витрат торговельної діяльності і порядок їх планування в підприємствах усіх форм власності незалежно від організаційно-правових форм господарювання і носять рекомендаційний характер.

Норми рекомендацій базуються на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО).

У пункті 20 Методичних рекомендацій згруповано витрати діяльності підприємств торгівлі за статтями витрат.

Статтю витрат підприємства «Витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів (продукції)» віднесено до витрат діяльності - «Витрати на збут».

З огляду на те, що викладені вище положення (стандартів) бухгалтерського обліку не суперечать розділу III ПК України, суд доходить висновку, що позивачем правомірно включено витрати на зберігання кукурудзи в сумі 495 005,13 грн. до складу витрат на збут. Зазначені витрати віднесені позивачем до складу витрат на збут в порядку, що не суперечить вимогам п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України.

Доводи відповідача, викладені в запереченнях на позов не підтверджують порушення позивачем норм податкового законодавства, і як наслідок, не спростовують нормативно-правового обґрунтування позовних вимог.

Щодо донарахування податку на прибуток в сумі 189 280 грн., податку на додану вартість в сумі 18 856 грн. і фінансових санкцій в розмірі 52 204 грн. на підставі висновків Відповідача про завищення витрат у рядку декларації 06.1 «Адміністративні витрати» у загальній сумі 901 335 грн., за рахунок придбання послуг ПрАТ «КПМГ АУДИТ», які не пов'язані з господарською діяльністю позивача і щодо завищення податкового кредиту на суму 18 856, 00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Кіровському районі Дніпропетровська, отримані ТОВ «Приват-Агроцентр» на підставі договору від 28.03.2011 р. № 94-SA/2001 аудиторські послуги з перевірки консолідованої фінансової звітності підприємств Приват-Агрохолдингу за 2010 р. не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Приват-Агроцентр».

Відповідно до п.2.2 Статуту ТОВ «Приват-Агроцентр» предметом діяльності Позивача (окрім іншого) є:

здійснення операцій по експорту-імпорту сировини, матеріалів, продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання;

інформаційно-консультативні послуги, Консалтинг;

управління майном, корпоративними правами, юридичними особами (підприємствами) тощо;

здійснення зовнішньоекономічної діяльності в порядку визначеному законом;

здійснення будь-якої іншої не передбаченої Статутом діяльності, що не суперечить закону.

З метою забезпечення додержання міжнародних стандартів в частині здійснення незалежної оцінки достовірності і повноти, а також правильності складання фінансової звітності, пов'язаних з ТОВ «Приват-Агроцентр» осіб, ТОВ «Приват-Агроцентр» на підставі договору від 28.03.2011 р. № 94-SA/2001 замовило у незалежного, професійного надавача послуг на ринку аудиторських послуг ПрАТ «КПМГ Аудит» послуги з перевірки консолідованої фінансової звітності підприємств Приват-Агрохолдингу за результатами 2010 р.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, і не заперечується матеріалами проведеної податкової перевірки, а також підтверджується висновком незалежного аудитора ПрАТ «КПМГ Аудит» - ТОВ «Приват-Агроцентр» володіє корпоративними правами (більш ніж 90% частками у статутному фонді) підприємств - СПП «Біле Озеро», ТОВ «Доброульянівка», ТОВ «Дукла», ТОВ «Приват-Агро-Альянс», ТОВ «Колодязнянське», ТОВ «Комінтерн-Агро», ТОВ «Коновалівське»,ТОВ «Зоря Нив», ТОВ «Приват-Агро-Львів», ПАТ ПЗ «Червоний Велетень», ТОВ «Приват-Агро-Черкаси», ТОВ «Сінокісне-Агро» та інших. Корпоративні права щодо наведених компаній обліковуються на бухгалтерському балансі ТОВ «Приват-Агроцентр».

Господарська мета проведення аудиту в даному конкретному випадку - підвищення інвестиційної привабливості Позивача і пов'язаних з ним підприємств шляхом встановлення прозорості і ефективності їх фінансово-господарської діяльності і достовірності фінансових результатів.

Також, представниками позивача надано лист ПАО КБ «ПриватБанк» від 12.01.2011 р. за №433, в якому міститься вимога щодо надання аудированої консолідованої фінансової звітності групи ТОВ «Приват-Агроцентр» за 2010 р. Підставою для витребування такої звітності вказано «розгляд можливості подальшого фінансування на умовах кредитного договору Приват-Агроцентр».

Як вбачається з наданих суду матеріалів, і це не заперечується відповідачем, ПрАТ «КПМГ Аудит» є непов'язаною особою як по відношенню до позивача, так і по відношенню до підприємств, підконтрольних позивачу, і мало на момент проведення аудиту відповідне діюче свідоцтво про включення до реєстру аудиторських фірм і аудиторів № 2397, видане Аудиторською Палатою України, на підставі Рішення від 26.01.2001р. № 98.

Відповідно до п. 2 - п.3 МСА 200 (Міжнародні Стандарти Аудиту), мета аудиту фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності (2). Як визначено в Міжнародній концептуальній основі завдань з надання впевненості, аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості. Концептуальна основа визначає та описує елементи та цілі завдання з надання впевненості. МСА застосовують Концептуальну основу в контексті аудиту фінансових звітів та містять основні принципи та важливі процедури, а також відповідні рекомендації, які слід застосовувати під час аудиту. У параграфах 34-35 цього МСА обговорюється значення терміну «фінансові звіти» та відповідальність управлінського персоналу за ці звіти. Як визначено в Концептуальній основі, умовою прийняття завдання з надання впевненості є те, що критерії, наведені у визначенні, «відповідають завданню та є доступними для передбачуваних користувачів». У параграфах 37-48 цього МСА обговорюються відповідні критерії для аудиту фінансових звітів та їх доступність для передбачуваних користувачів шляхом розгляду аудитором прийнятності концептуальної основи фінансової звітності (3).

Фактичне здійснення господарських операцій за договором від 28.03.2011 р. № 94-SA/2001 підтверджується первинними документами, зокрема, звітом про проведення аудиторського спостереження, договором про надання аудиторських послуг.

Таким чином, дії ТОВ «Приват-Агроцентр» щодо отримання аудиторських послуг були направлені безпосередньо для підтримання подальшого кредитного фінансування, а також для забезпечення контролю майнового стану підпорядкованих підприємств корпоративними правами яких володіє. Такі види діяльності, як управління юридичними особами та корпоративними правами визначені в Статуті Позивача, а тому такі дії не можуть вважаються такими що не пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому, податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001582302, від 06.12.2012 року №0001592302, винесені ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, суд, використовуючи право, надане відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів Позивача, вважає за необхідне визнати протиправними зазначені рішення.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1380 грн. та заявлено клопотання про стягнення судового збору з відповідача. Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволенні позовних вимог майнового характеру, та про відмову у задоволенні позовних вимог немайнового характеру, з урахуванням вимог частини 1 статті 94 КАС України, суд вважає за можливе присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1345, 59 грн. (1380 - 34,41 грн.).

Керуючись ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агроцентр» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року №0001582302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 539 868 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 134 967 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року №0001592302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 18 856 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4714 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агроцентр» здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 26.06.2013 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна