Ухвала суду № 32301003, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року м. Київ К/9991/73558/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»

на постанову Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року

у справі № 28/409-А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Вікоіл ЛТД»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС)

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вікоіл ЛТД» звернулось у липні 2007 року до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002252220/0 від 11.06.2007 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серія А00 № 026016 позивач є юридичною особою (ідентифікаційний код 32308598) та зареєстрований Печерською районною у місті Києві державній адміністрації 27.01.2003 року за № 1 070 120 0000 002099.

Відповідно до довідки № 450 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видами діяльності позивача за КВЕД є: 74.20.2 Діяльність у сфері геології та геологорозвідування; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 45.21.1 Будівництво будівель.

В період з 14.05.2007 року по 25.05.2007 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України згідно інформації АКБ «Національний кредит» від 01.02.2007 року № 02/2-04-46 та від 01.03.2007 року № 04-38-107 по контрактам № VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року та № VIK 07/061016 від 16.10.2006 року, за результатами якої складено акт № 168/22-216/32308598 від 29.05.2007 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту № VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року з компанією «Sercel», Франція.

11.06.2007 року відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002252220/0 на суму 201 495,00 гривень.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.10.2006 року між позивачем та компанією «Sercel» (Франція) укладено контракт № VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року на купівлю геофізичного обладнання для науково-дослідних цілей, відповідно до якого загальна сума контракту склала 2 911 830,00 доларів США.

Відповідно до ст. 4 контракту оплата вказаного обладнання здійснюється в доларах США засобами банківського переказу на рахунок Продавця (компанія «Sercel» (Франція). Перший авансовий платіж в розмірі 580 000,00 долларів США виплачується Покупцем (позивач) Продавцю до 30.11.2006 року, другий в розмірі 2 331 830,00 доларів США -протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання Покупцем повідомлення продавця про готовність обладнання до відвантаження. Строк підготовки обладнання до відвантаження - не пізніше 05.04.2007 року за умови отримання Продавцем повної передплати від Покупця, а також якщо не було затримки при транспортуванні з заводув Китаї у Францію.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов даного контракту позивачем перераховано на рахунки компанії «Sercel» валютні кошти: 24.10.2006 року в сумі 380 000,00 доларів США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 22.01.2007 року), 28.11.2006 року в сумі 200 000,00 доларів США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 26.02.2007 року), 03.04.2007 року в сумі 2 331 830,00 доларів США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 02.07.2007 року).

Згідно висновку Міністерства економіки України від 15.02.2007 року вищевказаний контракт відноситься до договорів поставки складних технічних виробів.

26.02.2007 року Державною податковою адміністрацію України надано остаточний висновок № 1949/5/22-5016 щодо доцільності продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним позивачем з компанією «Sercel», а саме: на суму 380 000,00 доларів США з 23.01.2007 року до 10.05.2007 року, на суму 200 000,00 доларів США з 27.02.2007 року до 10.05.2007 року.

27.02.2007 року позивачем подано заяву до Національного банку України про надання індивідуальної ліцензії на продовження термінів розрахунків по контракту № VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року та отримано ліцензію Національного банку України на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією: № 103 від 07.03.2007 року на суму 380 000,00 доларів США з 27.02.2007 року по 10.05.2007 року та № 104 від 07.03.2007 року на суму 200 000,00 доларів США з 27.02.2007 року по 10.05.2007 року.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені позовних вимог, висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, що діяла в спірний період до 31.05.2007 року) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банка України.

У разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії (ч. 1 ст. 6 цього Закону).

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється виключно за наявності ліцензії.

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем перевищено законодавчо встановлені терміни розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року на суму 380 000,00 доларів США з 23.01.2007 року по 26.02.2007 року, що становить 35 днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було оскаржено дії Національного банку України з приводу порушення строків видачі ліцензії та зобов'язання видати індивідуальну ліцензію на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з 23.01.2007 року до 10.05.2007 року до Господарського суду міста Києва (справа № 18/223-а).

Постановою Господарського суду міста Києва від 03.07.2007 року в задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки встановлено правомірність дій Національного банку України щодо строків видачі ліцензії, а обставинам, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, надана відповідна правова оцінка під час розгляду справи № 18/223-а. За результатами апеляційного та касаційного оскарження постанова Господарського суду міста Києва від 03.07.2007 року залишена без змін.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 201 495,00 гривень за період з 23.01.2007 року по 26.02.2007 року.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволені позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» - відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року у справі № 28/409-А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак