Ухвала суду № 32300927, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року м. Київ К/9991/71260/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року

у справі № 2-а-3740/09/2270/12 (72259/09/9104)

за позовом закритого акціонерного товариства «Тесмо-М» (далі - позивач, ЗАТ «Тесмо-М»)

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - відповідач-1, ДПІ у м. Хмельницькому)

та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області (далі - відповідач-2, ГУДКУ у Хмельницькій області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Тесмо-М» звернулось у березні 2009 до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2009 року № 0000162302/0/2092 і № 0000172302/0/2093 та стягнення з Державного бюджету України 184 426,00 гривень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року, позов задоволено: визнано не чинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому за № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року, № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України через ГУДКУ у Хмельницькій області на користь ЗАТ «Тесмо-М» м. Хмельницький (код за ЄДРПОУ 14152653) відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість заявленої в грудні 2008 року в сумі 184 426,00 гривень та 1700,00 гривень понесених витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 в своїх поясненнях до касаційної скарги просить задовольнити касаційну скаргу відповідача-1 та скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача-1 до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2009 року була проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «Тесмо-М» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за листопад 2008 року, за наслідками якої складений акт № 1642/23-3/14152653 від 27.02.2009 року, яким встановлено, що позивачем в грудні 2008 року завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за грудень 2008 року у розмірі 184 426,00 гривень, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року в сумі 72 526,00 гривень, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками грудня 2008 року в розмірі 36 742,00 гривні, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2008 року, що зараховується до складу податкового кредиту січня 2009 року на суму 182 966,00 гривень.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 184 426,00 гривень та податкове повідомлення-рішення № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 742,00 гривні та застосовано штрафні санкції у розмірі 11 023,00 гривні.

Така позиція обґрунтована податковим органом тим, що операції ЗАТ «Тесмо-М» з його контрагентами ТОВ «Металстіл ЛТД», ТОВ «Урспецсталь», ПП «Омега-1» є операціями без мети настання реальних наслідків, з метою заволодіння майном держави, так як встановлено відсутність поставок товарів, супроводжуючих документів, відсутність надання послуг по зберіганню товарів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість», що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Металстіл ЛТД», ТОВ «Урспецсталь», ПП «Омега-1» укладено договір поставки продукції № б/н від 05.03.2008 року, договір постачання товарів № 19/12/08-п від 19.12.2008 року та договір купівлі-продажу № 09/1 від 09.01.2008 року (далі - договори) відповідно. На виконання договорів вказаними постачальниками було передано позивачу продукцію вказану в оглянутих в ході судового розгляду Специфікаціях до наведених договорів, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій видатковими накладними та встановлено, що вони містять усі необхідні для первинних документів реквізити.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум за наслідками проведення вказаних операцій підтверджується дослідженими судами податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити передбачені чинним законодавством та складені особами, належним чином зареєстрованими органами ДПС у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість.

Також, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача-1 про нікчемність договорів укладених позивачем з ТОВ «Металстіл», ТОВ «Укрспецсталь», ПП «Омега-1», оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укследних між позивачем та його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009 року не відповідають вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

З аналізу норм підпунктів 7.7.1.-7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8. статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно сформовані суми податкового зобовязання та податкового кредиту та визначено відємне значення в порядку, визначеному підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підлягає бюджетному відшкодуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року у справі № 2-а-3740/09/2270/12 (72259/09/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак