Ухвала суду № 32300632, 02.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/9991/23934/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Господарського суду Одеської області від 20 лютого 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року

у справі № 13/104-06-3607А

за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 20 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року, адміністративний позов Державного підприємства «Одеська залізниця» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000451320/0 від 13 березня 2006 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 20 лютого 2007 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку ДП «Одеська залізниця» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої складено акт № 102/13-32.1/01071315/11 від 03 березня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000451320/0 від 13 березня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 215 830,00 грн. (6 024 289,00 грн. - основний платіж, 6 191 541,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.2 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у Підприємства «Укрінвопромінвест» робіт з проведення екологічної експертизи на підставі договору № ОД/НФ-04-645-НЮ від 30 квітня 2004 року, а також робіт з обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності працівників у процесі трудової діяльності, на підставі договору № ОД/НФ-04-643-НЮ від 30 квітня 2004 року, з огляду на непов'язаність вказаних робіт з господарською діяльністю ДП «Одеська залізниця».

Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями з підстав наявності у нього належним чином оформлених податкових накладних.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні придбаних робіт (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання таких робіт (послуг) з метою їх використання в межах власної господарської діяльності.

Водночас у разі, якщо придбані роботи (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності у суб'єкта господарювання належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому умовою достовірності доказів щодо придбання відповідних робіт (послуг), зв'язку цих робіт (послуг) з власною господарською діяльністю платника податку є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вказану вимогу процесуального закону порушили, оскільки, не надали належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що акти приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду на проведення екологічної експертизи № ОД/НФ-04-645-НЮ від 30 квітня 2004 року не містять конкретизації змісту, обсягу, результату виконаних робіт, зокрема, в них не вказано кількості книг документації, які виконавець передав замовнику.

Також, судам, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та з огляду на розрахунки вартості людино-днів для проведення визначених договорами № ОД/НФ-04-645-НЮ від 30 квітня 2004 року та № ОД/НФ-04-643-НЮ від 30 квітня 2004 року робіт, слід було перевірити можливість виконання Підприємством «Укрінвопромінвест» обумовлених спірними договорами робіт в межах відповідного часового проміжку.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 20 лютого 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.