Ухвала суду № 32300509, 25.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2013 р. м. Київ К/9991/33569/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012р.

у справі №2а/2570/5387/2011

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» (надалі - СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода»)

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (надалі - Прилуцька ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2011р. позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2011р. №0000301520/164.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом (ДПІ в Ічнянському районі Чернігівської області) 04.07.2011р. проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода» за березень 2011р., про що складено акт №217/1520/32121018 від 04.07.2011р.

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, з посиланням на те, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є меншим, ніж встановлено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011р. підприємством до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість 250000грн. по податковій накладній №10 від 28.02.2008р., що призвело до завищення податкового кредиту на суму 250000грн. Сума рядка 25 декларації з податку на додану вартість за березень 2011р. становитиме 250375грн. По поданій платником декларації за березень 2011р. рядок 25 становив 375 грн., донараховано суму -250000грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року №0000291520, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 312500грн., в т.ч. 250000грн. за основним платежем та 62500грн. - штрафних санкцій.

В порядку апеляційного узгодження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення було скасовано зобов'язання зі сплати штрафних санкцій сумі 62500грн., а сума основного платежу залишена без змін, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000301520/164 від 22.08. 2011р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 250001грн., в т.ч. 250000грн. за основним платежем та 1грн. за штрафними санкціями.

Судами встановлено, що позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування у сфері сільського господарства.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового кредиту включена сума податку на додану вартість в розмірі 250000 грн. за податковою накладною №10 від 28.02.2008р. за датою виникнення права на податковий кредит у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

В подальшому, у березні 2011р. підприємством проведено коригування у відповідності до вимог ст.192 Податкового кодексу України, тобто відбулось коригування суми податкового кредиту в розмірі 250000грн. в скороченій декларації з податку на додану вартість за березень 2011р. та коригування суми податкового кредиту в загальній декларації з податку на додану вартість за березень 2011р. При цьому, зазначене коригування не призвело до заниження податку на додану вартість, оскільки фактично ця сума податку на додану вартість сплачена в ціні товару при його придбанні.

Так, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що відповідно до даних довідки ДПІ в Ічнянському районі №332-23/32121018 від 24.11.2011р. із врахуванням звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування, та даних Додатка 2 (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів) складає 250000грн., в т.ч. за липень 2011р. (виправлялась помилка за березень 2011р.) в сумі 250000грн. Перевіркою підтверджене відображене позивачем у декларації за липень 2011р. бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 249625грн.

Отже, твердження податкового органу про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2011р. не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.О. Рибченко