Ухвала суду № 32300500, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2013 р. м. Київ К/9991/7569/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2010 року

по справі № 2а-26123/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васаби-Строй»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васаби-Строй» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2010 року №0001442342/0/35610715/16857 та № 0001432342/0/35610715/16856.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Васаби-Строй» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334/94-ВР), підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

На підставі висновків перевірки ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 00001432342/0/35610715/16856 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 815609,00 грн., з якої основного платежу - 549477,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 266132,00 грн., № 0001442342/0/35610715/16857 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1463650,00 грн., з якої основного платежу - 869540,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 594110,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 15 від 01 серпня 2009 року був укладений позивачем з ТОВ «ДонМеталЗбут» в межах господарської діяльності та його виконання є доведеним первинними документами, що обумовлює правомірність формування валових витрат за цим договором; економічна доцільність укладання даного договору, за яким здійснювався пошук покупців та надавалися послуги з передпродажної підготовки майна, підтверджений фактом підписання позивачем договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири з ТОВ «ДМС ІНВЕСТ КЕПІТЛ» та ТОВ «ПОГ і БП»; проведення рекламних заходів за цим договором не мало місце, оскільки не було передбачено предметом договору.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, на рекламних засобах містилась інформація про позивача або товар, який продає підприємство. Ця інформація була призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес до позивача або товару, який ним реалізується.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні ТОВ «ДонМеталЗбут» як платником ПДВ були оформлені належним чином та обґрунтовано відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що відповідно підтверджує законність формування податкового кредиту.

Окрім того, матеріали справи містять експертне дослідження № 155 від 20 грудня 2010 року, виконане ТОВ «Донецький інформаційно-консультаційний центр» на замовлення позивача, за яким не підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2010 року по справі №2а-26123/10/0570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБорисенко І.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 14.06.2013р.