Ухвала суду № 32300453, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ К/9991/9316/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі № 2а-6154/09/0670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар'єр»

до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Ігнатпільський кар'єр» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Ігнатпільський кар'єр») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Овруцької МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2009 № 0000162301/0 та від 28.05.2009 № 0000162301/1.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, відповідачем складено акт від 22.04.2009 № 178/23-01-01374547, яким встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009 № 0000162301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 252000,00 грн. (в тому числі 168000,00 грн. за основним платежем та 84000,00 грн. за штрафними санкціями).

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2009 № 0000162301/1.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.04.2008 між позивачем та ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт» укладено договір № 10 на поставку нафтопродукту для подальшої реалізації, а саме: бензину RON - 95 в кількості 150,000 тон.

На виконання умов даного договору ВАТ «Ігнатпільський кар'єр» здійснило попередню оплату в розмірі 1008000,00 грн. зі сплатою в ціні товару податку на додану вартість в розмірі 168000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір укладений з урахуванням вимог ч. 1, ч. 3, ч. 5, ч. 6 ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Договір укладений відповідно до статутної діяльності ВАТ «Ігнатпільський кар'єр» і є господарською діяльністю підприємства.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність вказаного договору та безпідставне віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої за товар, отримання і використання якого в оподатковуваних операціях не передбачалось, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 168000,00 грн.

Судами встановлено, що на момент проведення перевірки, товар у вигляді пального не був поставлений позивачу, проте відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.06.2008 до договору № 10, постачання товару визначено на протязі 3 кварталу 2009 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту в розмірі 168000,00 грн. та відсутності факту заниження податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач отримав від ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт» належним чином оформлену податкову накладну та сплатив кошти в сумі 1008000,00 грн., в тому числі суму податку на додану вартість в розмірі 168000,00 грн.

Крім того, судами зазначено, що ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт» зі сплати позивачем суми податку на додану вартість та визначення податкового кредиту, визначив собі зобов'язання в розмірі 168000,00 грн. та на цю суму зменшив від'ємне значення, що підтверджується податковою декларацією товариства за квітень 2008 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 та ухали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова