Постанова № 32300342, 03.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року 16 год. 25 хв. Справа № 808/2737/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Шайтанов А.С.

від відповідача: Гревцева О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2012 №0000450026, №0000430026, №0000460026, №0000440026

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі Позивач, ПАТ «ЗАлК») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2012 за №0000450026, №0000430026, №0000460026, №0000440026, зазначивши в адміністративному позові, що Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «ЗАлК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012. За наслідками перевірки був складений акт №290/26-0/00194122 від 14.08.2012, з висновками якого Позивач не погодився. У зв'язку із надходженням від Позивача заперечень від 20.08.2012 №011-659 до акту перевірки №290/26-0/00194122 від 14.08.2012, в яких вимагався перегляд результатів перевірки, була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ЗАлК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, з питань, що стали предметом оскарження. За наслідками перевірки був складений акт №329/26-1/00194122 від 04.09.2012, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000450026, №0000430026, №0000460026 та №0000440026 від 14.09.2012.

Представники Позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просять позов задовольнити у повному обсязі. Зокрема зазначили, що підприємство за період, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною. Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює жодних додаткових вимог щодо формування податкового кредиту з ПДВ, ніж зазначені в п.7.4.1 та 7.2.6 ст.7 цього закону. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) не встановлює жодних додаткових вимог щодо формування податкового кредиту з ПДВ, ніж зазначені в п.198.3 ст.198 цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту звітного періоду з ПДВ не має зв`язку з фінансовим результатом звітного періоду. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та Податковий кодекс не визначають, що дохід повинен бути отриманий у періоді здійснення витрат, пов'язаних з отриманням такого доходу, а також, що загальний розмір отриманого доходу має перевищувати загальний розмір витрат. Процес придбання товарів, робіт, послуг для виробництва та продажу готової продукції є підтвердженням факту ведення господарської діяльності. В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» згадується тільки поняття «об'єкт оподаткування» - прибуток, визначений шляхом зменшення сум скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань. У п.134.1.1. ст.134 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є прибуток з джерелом його виникнення в України та за її межами, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, розрахованих згідно ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного періоду, визначених відповідно ст.138-143 цього Кодексу, з врахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу. Тобто термін «фінансовий результат» в податковому обліку для цієї ситуації не застосовується.

Згідно пояснень представників Позивача, перевищення собівартості продукції ПАТ «ЗАлК» над ціною її реалізації пов`язано виключно з діючими економічними та ринковими факторами. Вартість продукції підприємства напряму залежить від котирувань Лондонської Біржі Металів на алюміній, а отже ціна реалізації продукції підприємства відповідає рівню звичайних цін. Контролюючі органи не мають права вимагати від підприємства встановлення ціни реалізації продукції, на товари, ціни на які не регулюються державою. Висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог пп.7.4.1,7.4.3, 7.4.4, 7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 , п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а ст.200 ПК України та про заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 25 988185грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 20662574грн., завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 р. у розмірі 359 152грн., завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718грн. вважає такими, що є безпідставними та незаконними. Виходячи з цього Позивач просить позов задовольнити, спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що фахівцями СДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «ЗАлК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої було встановлено, що ПАТ «ЗАлК» в порушення пп.7.4.1,7.4.3, 7.4.4, 7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 , п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а ст.200 ПК України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 25988185 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 20662574 грн., завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 р. у розмірі 359152грн., завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718 грн. У зв'язку з цим, Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що СДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «ЗАлК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт №290/26-0/00194122 від 14.08.2012, з висновками якого підприємство не погодилось. Думка ПАТ «ЗАлК» стосовно викладених в акті порушень була викладена у запереченнях до акту від 20.08.2012 №011-659 (вх.СДПІ №4046/10 від 20.08.2012).

У зв'язку із надходженням від платника податків заперечень від 20.08.2012 №011-659 до акту перевірки №290/26-0/00194122 від 14.08.2012, в яких вимагався перегляд результатів перевірки, була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ЗАлК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами проведеної перевірки складено акт №329/26-1/00194122 від 04.09.2012, яким встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4, п.7.4., пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР , п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 , п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 25988185 грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 20662574 грн.; завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 р. у розмірі 359152грн., завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718 грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000430026, відповідно до змісту якого Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34256271,25 грн. (у том числі за основним платежем 25988185 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8268086,25 грн.), №0000450026, відповідно до змісту якого Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі суми завищення бюджетного відшкодування 20662574 грн. ( у том числі невідшкодовано на момент перевірки 20662574 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1079146,50 грн., №0000440026, відповідно до змісту якого Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 359152 грн. (у том числі сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість 359152 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0 грн., №0000460026, відповідно до змісту якого Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач оскаржував спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги Позивача без задоволення.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР під валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 цього Закону під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються сплачені (нараховані) суми будь-яких витрат протягом звітного періоду у зв'язку з продажем послуг, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також у цьому пункті вказано, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, почали чи ні такі товари/послуги використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків протягом звітного податкового періоду, а також від того, здійснював чи ні платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з отриманням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно п.201.11 ст.201 Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 п.14 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.56 п.14.1 п.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавець при визначенні терміну «господарська діяльність» важливим вважає підкреслити мету діяльності платника податку, яка повинна бути направлена на отримання доходу. Саме «направленість на отримання доходу», (а не прибутку) є одними з основних кваліфікуючих ознак зазначеного поняття.

Згідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Як встановлено судом з матеріалів справи, Позивач за період, що перевірявся, здійснював господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною.

Позивач здійснював реалізацію продукції власного виробництва по ціні, нижче її собівартості. Ціна (вартість) товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість, віднесена на валові витрати згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.27. пункту 14.1 статті 14 ПК України, якій зазначає, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), відносно правомірності чого не заперечує Відповідач. Оскільки, згідно думки Відповідача, обов'язковою умовою віднесення податку на додану вартість у вартості придбаних товарно-матеріальних запасів на дозволений податковий кредит з ПДВ є їх використання у власній господарської діяльності Позивача, то ПДВ з різниці між ціною отримання товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість та ціною реалізації кінцевої продукції Позивача не може бути віднесено на дозволений податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, такий висновок Відповідача є помилковим та не відповідає положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. Обов'язковою умовою для віднесення ціни (вартості) товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість, на валові витрати, податкову собівартість, є саме їх (товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість), а не її, ціни (вартості), подальше використання у власній господарській діяльності.

Відповідно, Позивач згідно з п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI правомірно визначав податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою саме їх (товарів, послуг), а не їх вартості, використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності. Крім того, можливість подальшого коригування податку на додану вартість, валових (податкових) витрат у таких випадках жодним чином не випливає з норм Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та жодним іншим нормативно-правовим актом.

В акті перевірки Відповідач, аналізуючи положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.1.32 ст.1) та ПК України (пп.14.1.36 п.14.1 п.14), робить висновок про те, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. На думку Відповідача, Позивач намагався покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості за рахунок бюджетного відшкодування.

Такий висновок є помилковим, оскільки у відповідності до п.4.1. ст.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У відповідності до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених у відповідності з ст.39 Кодексу, з врахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку).

Згідно зі ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. На продукцію виробництва ПАТ «ЗАлК» держава не встановлює ціни, а отже при продажу своєї продукції Позивач самостійно встановлює ціну продажу, тим самим визначаючи договірну вартість продукції, що реалізується.

Згідно з п.1.18. Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності з п.1.20.1 ст.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У відповідності з п.39.1 ст.39 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) дорівнює договірній ціні, якщо інше не встановлено Кодексом та не доведено зворотнє, у тому числі у результаті неможливості визначення звичайної ціни з використанням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статі.

Згідно п.14.1.71 ПК України «звичайна ціна» - ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, коли інше не встановлено чинним Кодексом. Коли не доведено протилежне, враховується, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Згідно п.8 Перехідних положень підрозділу 10 Податкового кодексу до 01.01.2013 застосовується пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідачем за результатами податкової перевірки не визначений рівень звичайних цін на вироблювані Позивачем товари, що реалізуються, відповідно не встановлений факт продажу Позивачем товарів нижче за «звичайну ціну».

Таким чином, посилання Відповідача на продаж продукції за ціною нижче собівартості є недоречним, оскільки ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Закон України «Про податок на додану вартість» , ані Податковий кодекс України не містять вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості. В податковому законодавстві України є лише посилання на звичайні ціни, але вказаний термін не є тотожним терміну «собівартість продукції».

Крім того, як вбачається за матеріалів проведеної Відповідачем перевірки Позивача встановлення фактів порушення податкового законодавства та визначення податкових зобовязань було здійснено податковим органом без посилання на будь-які первинні документи, які свідчать про порушення підприємством податкового законодавства.

Фактичні калькуляції собівартості, які на думку представників Відповідача підтверджують факт порушення Позивачем податкового законодавства та обґрунтовують розрахунок податкових зобовязань, на думку суду, взагалі не можуть вважатися первинним документом в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не містять відомості про господарську операцію та не підтверджують факту її здійснення.

У акті перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012 зазначено, що з 02.03.2009 по 30.04.2009 (продовження з 31.03.2009 по 13.04.2009) проводилась планова виїзна документальна перевірка ПАТ «ЗАлК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 (акт №59/08-08/00194122 від 21.04.09), за результатами якої Відповідач, аналізуючи положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», робить висновок про те, що ПАТ «ЗАлК» у III та IV кварталах 2008 року завищено валові витрати, а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування, відповідно до вказаного Закону, не може бути визнано як господарська діяльність, в сумі 120873916 гривень, оскільки така операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку.

Такий висновок є хибним, оскільки, згідно з п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід - це загальна сума доходу платника податків від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Крім того, положення п.6.1. ст. 6 Закону №334/94 вказують, що виникнення від'ємного значення об'єкту оподаткування є можливим, підлягає включенню до складу валових витрат наступних періодів. Факт від'ємного значення об'єкту оподаткування ніяким чином не вказує на необхідність коригування (зменшення) валових витрат звітного періоду. Слід наголосити, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, враховуючи викладене, у податковому обліку «бухгалтерський» від'ємний фінансовий результат (збиток) не відображається, валові витрати не підлягають коригуванню, а сума доходу (в разі наявності), отримана від продажу продукції за договірними цінами, виправдано включається до валового доходу.

Крім того, як вбачається з матеріалів перевірки, за результатами якої складено акт №329/26-1/00194122 від 04.09.2012, СДПІ вважає обов'язком Позивача здійснювати коригування власного податкового обліку на підставі лише актів перевірок податкового органу. Відсутність коригування Позивачем у податкової звітності з податку на прибуток даних податкового обліку на підставі лише висновків актів перевірок вважається СДПІ методологічною помилкою, яку здійснив Позивач.

Листом ДПА України №9018/7/23-3317 від 06.07.2001 роз'яснено зміст терміну «методологічна помилка», під якою слід вважати «помилку, яку зробив платник податків при формуванні декларації, яка виявляється в хибному застосуванні чи незастосуванні ставок оподаткування, або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання по тому чи іншому податку, збору (обов`язковому платежу)».

Оскільки в акті перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012 не виявлено фактів помилкового застосування підприємством ставок оподаткування або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання з податку на прибуток, висновки щодо наявності методологічної помилки при визначенні бази оподаткування є хибними.

Такий висновок можна вважати помилковим й тому, що акт перевірки - це документ, який складається податковими органами при виявленні порушень податкового, валютного та іншого законодавства за результатами проведення перевірок. Зменшення збитків Позивача, визначених у акті перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.2009, не є донарахуванням податкових зобов`язань з податку на прибуток, керуючись законодавчим визначенням терміну «податкове зобов'язання».

У акті перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.2009 не встановлені зобов`язання Позивача по сплаті до бюджету податку на прибуток підприємств. За результатами вказаної перевірки встановлено лише завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування, з яким підприємство не погодилось.

Вичерпний перелік документів, які може оскаржити платник податків у зв`язку з проведенням перевірки податковим органом, до набрання чинності відповідного розділу Податкового кодексу України (20.04.2011) було наведено в пп.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000. У цьому Законі відсутня норма, яка б передбачала можливість оскарження платником акту перевірки або його висновків.

Таким чином, акти минулих перевірок, проведених на ПАТ «ЗАлК», не є актами індивідуальної правової дії, які породжують права та обов'язки та носять обов`язковий характер для платника податків, а, отже, вони не є підставою для виникнення податкового зобов'язання та коригування податкового обліку платника, що спростовує твердження Відповідача, наведені в письмових запереченнях.

Відповідач також вважає, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Позивачем завищено показники у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» за 1 квартал 2011 року у сумі 2850412грн., завищено показники у рядку 04.2 Декларацій «прибуток балансової вартості запасів» у сумі 34500893грн., та занижено задекларовані ПАТ «ЗалК» показники у рядку 04.2 Декларації „убуток балансової вартості запасів" у сумі 3208678грн.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Методика проведення розрахунку вартості запасів у залишках незавершеного виробництва та готовій продукції діючими у період чинності Закону про прибуток законодавчими актами установлена не була. Тому платники податків самостійно обирали методику розрахунку з наступним послідовним використанням порядку у період діяльності підприємства. Позивач здійснював ведення обліку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів, передбаченого Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у залишках основного виробництва, напівфабрикатів, ТМЦ власного виробництва та готовій продукції - по кожному найменування прямим рахунком; у залишках допоміжного виробництва - пропорційно фактичній сумі прямих матеріальних витрат, що було визначено розпорядчим документом - наказом по підприємству.

Разом з тим, Відповідачем цей факт не було враховано і проведено розрахунок вартості запасів у залишках незавершеного виробництва та готової продукції за іншою методикою. Методика, якою користувався Відповідач, базується на методі «дольової участі» (відсотка) матеріальних витрат у загальній сумі витрат на виробництво. Використання методу «дольової участі» потребує врахування особливостей виробничого процесу, що не було враховано Відповідачем.

Таким чином, дії Відповідача щодо невизнання права підприємства на самостійне визначення методики проведення розрахунку та використання іншого методу, на підставі якого Відповідачем були зроблені необґрунтовані висновки щодо завищення або заниження показників у рядку 04.2 Декларацій за період д 01.04.2009 по 31.03.2011, не відповідають діючому законодавству.

Виходячи з вказаного, а також змісту Акту перевірки суд приходить до висновку, що суми податкових зобовязань, які містяться у податкових повідомленнях-рішеннях №0000450026, №0000430026, №000460026 та №0000440026 від 14.09.2012, визначені Відповідачем не на підставі конкретних первинних документів, а за оцінкою витрат платника податків, приросту (убутку) його активів тощо.

Відтак, законні підстави для здійснення Відповідачем висновків про заниження Позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 25988185грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 20662574грн., завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 р. у розмірі 359152грн., завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718грн. на час перевірки були відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих спірних рішень та визначених в них податкових зобовязань.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000430026, №0000450026, №0000440026 та № 0000460026 від 14.09.2012 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» витрати на сплату судового збору у сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Р.В. Сацький

З оригіналом згідно

Постанова не набрала законної сили

Суддя Р.В. Сацький