Ухвала суду № 32300269, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ К/9991/8314/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2а-2862/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецресурси»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецресурси» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агроспецресурси») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2009 № 0002522301/3 та № 0002532301/3.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 06.10.2008 № 5613/23-1/30266593/0110, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 203241,00 грн. та порушення пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 162590,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.10.2008 № 0002522301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 304862,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.10.2008 № 0002532301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243885,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без розгляду та відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 15.12.2008 № 0002522301/1, від 13.02.2009 № 0002522301/2, від 17.04.2009 № 0002522301/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 304248,00 грн. та податкові повідомлення-рішення від 15.12.2008 № 0002532301/1, від 13.02.2009 № 0002532301/2, від 17.04.2009 № 0002532301/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243885,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати по орендній платі та правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в складі орендної плати.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Судами встановлено, що відповідно до договорів оренди від 01.12.2005 № 3 та від 25.02.2007 № 3 позивач орендує у ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» приміщення для використання відповідно до статутної діяльності та складське приміщення.

Вказане приміщення підприємство використовує впродовж 4 років для розміщення офісу представницько-аналітичного відділу позивача.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними ті іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач формував валові витрати, пов'язані з орендою приміщень, виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується договорами оренди, актом прийому-передачі приміщення, виписками з банківського рахунку про перерахування орендної плати, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оренда приміщень пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки в цих приміщеннях розміщується представницько-аналітичний відділ ТОВ «Агроспецресурси», який створений згідно наказу від 24.12.2004 та діє на підставі Положення, затвердженого генеральним директором позивача від 24.12.2004, проводить діяльність, яка пов'язана із здійсненням представницьких та аналітичних завдань позивача.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за умови використання приміщень у господарській діяльності, позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в складі орендної плати, які підтверджуються оформленими належним чином податковими накладними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова