Постанова № 32300078, 09.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 901/41/13-г Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2013у справі № 901/41/13-ггосподарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"доПублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"простягнення 237403,84 грнза участю представників: від позивача - Силич Л.Є.від відповідача -Тітов О.С.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 (суддя - В.І. Толпиго) у справі № 901/41/13-г позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Кримгаз" задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Кримгаз" 237403,84 грн збитків та 4748,08 грн судового збору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 (головуючий суддя - В.Є. Дмитрієв, судді - Ю.В. Борисова, К.В. Волков) вказане рішення місцевого господарського суду у даній справі скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Кримгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 у справі № 901/41/13-г, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

08.07.2013 до Вищого господарського суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких відповідач просив залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У призначене судове засідання з'явилися представники сторін.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами, 28.02.2013 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" та ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було укладено договір № 267 на виконання робіт з припинення та відновлення подачі природного газу споживачам, газопостачання яких здійснюється від газопроводів, які знаходяться в експлуатації ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", а також відключенню, послідуючому підключенню об'єктів газопостачання, розташованих на зазначених газопроводах, у зв'язку з проведенням планових або аварійних ремонтних робіт на магістральних газопроводах, балансоутримувачем яких є ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Згідно з додатком № 1 до договору, яким є розрахунок вартості робіт, проведення обумовлених робіт передбачено на газорозподільних станціях в с. Дубровське Красногвардійського району, с. Ленінське Красногвардійського району, с. Клепініно Красногвардійського району, в Алушті - Малий Маяк, с. Широке, с. Гвардійське, с. Журавлівка Сімферопольського району та с. Новоіванівка Чорноморського району.

Господарським судом першої інстанції також встановлено, що за заявою відповідача (а. с. - 15) позивачем також були виконані роботи з відключення та підключення споживачів, газопостачання яких здійснюється від газопроводів, які знаходяться в експлуатації ПАТ "Кримгаз" на об'єкті ГРС "Холмівка" в с. Холмівка, у зв'язку з проведенням вогневих робіт ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" по врізанню крану-відводу до ГРС с. Холмівка.

Згідно з наявним у матеріалах справи актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) за серпень 2012 та розрахунком фактичних витрат (а. с. - 27-28) вартість робіт з відключення та підключення споживачів на вищенаведеному об'єкті склала 237403,84 грн.

Звертаючись до господарського суду, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" зазначило, що не оплативши виконані роботи відповідач спричинив йому збитки у сумі 237403,84 грн, що є вартістю цих робіт.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 237403,84 грн як збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, мотивуючи тим, що поведінка відповідача щодо невідшкодування позивачу вартості робіт по відключенню та підключенню споживачів в с. Холмівка, які виконувались за заявою ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" у зв'язку з проведенням ним вогневих робіт по врізанню крану-відводу до ГРС с. Холмівка, є неправомірною та мала своїм наслідком спричинення позивачу збитків у вищевказаній сумі.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірна сума грошових коштів у розумінні ст. 22 ЦК України і ст. 225 ГК України не є збитками позивача. Крім цього, судом апеляційної інстанції також зазначено, що вартість виконаних позивачем робіт включається в структуру тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, а тому задоволення даного позову призведе до подвійної оплати відповідачем цих робіт.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що заявлена позивачем до стягнення сума грошових коштів за своєю правовою природою не є збитками останнього, виходячи з наступних підстав.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на положення наведених норм, враховуючи при цьому встановлені місцевим господарським судом обставини справи стосовно адресованої позивачу заявки відповідача на виконання робіт з відключення та підключення споживачів, газопостачання яких здійснюється від газопроводів, які знаходяться в експлуатації ПАТ "Кримгаз" на об'єкті ГРС "Холмівка" в с. Холмівка, а також вчинення позивачем конклюдентних дій з її прийняття до виконання, слід дійти висновку, що між сторонами у справі виникли правовідносини з договору про надання послуг, укладеного у спрощений спосіб.

В силу ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, надання виконавцем замовнику у рамках договірних правовідносин, які склалися між сторонами, послуги має своїм наслідком виникнення у останнього обов'язку з її оплати.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно зі ст. 225 названого Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язок з відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності, тому покладається на особу вже як наслідок невиконанням нею взятого на себе договірного зобов'язання, у той час як оплата замовником (відповідачем) наданих послуг є договірним зобов'язанням, а не відповідальністю останнього, а відтак вартість неоплачених послуг за своєю правовою природою не є збитками виконавця (позивача).

З огляду на викладене, враховуючи, що заявлена до стягнення сума є вартістю неоплачених відповідачем послуг, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення її з відповідача саме як збитків.

При цьому колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відхилені доводи відповідача про те, що вартість виконаних позивачем робіт уже включена в структуру тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, а тому її стягнення з товариства призведе до подвійної оплати останніх, оскільки Правила надання населенню послуг з газопостачання, затверджені постановою КМУ від 09.12.1999 № 2246, пунктом 8 яких передбачено, що роботи з ліквідації наслідків аварійних ситуацій у внутрішньобудинкових системах газопостачання і дворових газопроводах, які можуть призвести до нещасного випадку, виконуються цілодобово бригадами аварійно-диспетчерських служб газорозподільних підприємств за рахунок цих організацій, регулюють відносини лише між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу, у той час як згідно з п. п. 3.8, 3.8.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою НКРЕ України від 13.01.2010 № 2, поряд з отриманням від замовників плати за послуги з транспортування газу розподільними трубопроводами за встановленим тарифом, ліцензіат має право й на отримання додаткового прибутку шляхом виконання додаткових робіт, що пов'язані з провадженням господарської діяльності з розподілу газу, але не враховані в тарифі, розмір плати за які опубліковується останнім в ЗМІ.

Отже, помилкове застосування норм ст. 22 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України мало своїм наслідком неправильне вирішення місцевим господарським судом даного спору по суті, у той час як суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірна сума за своєю правовою природою не є збитками, вимога про стягнення яких є предметом даного позову, правомірно відмовив у задоволенні останнього.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" слід залиши без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 901/41/13-г - без змін.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 901/41/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк