Рішення № 32299712, 08.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3724/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2020/10472/2012 р. - Григорєв Б.П.

Категорія : стягнення аліментів Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Тичкової О.Ю., Зозулинської Т.П.

при секретарі - Каменській Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 29 грудня 1999 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що відділом запису актів громадянського стану Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області та було зроблено актовий запис № 21.

Від спільного життя сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зокрема позивачка зазначила, що протягом останніх років їх спільне життя з відповідачем погіршилося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між ними. Вони мають різні погляди на шлюб та сімґю, відповідач став нехтувати сімейними цінностями, є ініціатором сварок, свідками яких стають діти, що негативно впливає на їх психічний стан та спричиняє душевні страждання. Крім того, відповідач почав зловживати спиртними напоями, у зв'язку із чим почав агресивно поводитися, погрожуючи насильством, публічно принижуючи позивача. На підставі чого, позивачка вважала, що подальше збереження їх сімґї стало неможливим.

Крім цього, відповідач повністю усунувся від матеріального забезпечення сімґї та виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, які відвідують навчальний заклад та дитячий садок, перебувають на обліку у медичній установі. Позивачка змушена самостійно слідкувати за їх розвитком та забезпечити їх усім необхідним.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 просила суд розірвати укладений між нею та ОСОБА_2 шлюб, зареєстрований 29.12.1999 року Пономаренківською сільською радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 21. Стягнути на її користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення ними повноліття.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено; розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 29.12.1999 року відділом актів громадянського стану Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області, актовий запис № 21; стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1 000,00 грн. та на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000,00 грн., щомісячно починаючи з 28.03.2012 року та до досягнення повноліття.

Допущено негайне виконання рішення в межах стягнення суми за 1 місяць.

Не погодившись частково з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити вказане заочне рішення в часині стягнення аліментів, визначивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього на утримання неповнолітніх дітей (дочок), у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісяця, до досягнення ними повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказував на те, що при вирішенні вказаної цивільної справи судом не було враховано ні матеріального стану відповідача, а ні його сімейний стан та наявність в нього інших дітей та судом при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, оскільки аліменти з нього не можуть бути стягнуті в твердій грошовій сумі, т.я. він має постійне місце роботи.

Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4, добровільно матеріальну допомогу не надає, діти мешкають разом з матір»ю. Враховуючи, що відповідач є фізичною особою підприємцем, суд першої інстанції стягнув аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісяця на кожну дитину.

Однак погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та судом не правильно застосовані норми матеріального права і тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п.п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні із наступних підстав.

Так, по справі встановлено та не заперечується сторонами, що 29 грудня 1999 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від спільного життя сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сторони разом не проживають, відповідач матеріальної допомоги не надає, діти мешкають разом з матір»ю та знаходяться на її утриманні.

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ст. 181 СК передбачає, що способи виконання батьками обв"язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і ( або) натуральній формі.

П. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року „ Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачає, що за відсутності домовленості має батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку ( доходу) її матері, батька ( ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі ( ст. 184 СК) і виплачується щомісячно.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров"я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

При визначені розміру аліментів, суд першої інстанції враховував матеріальний стан як позивача, так і відповідача.

Судом встановлено, що відповідач аліменти добровільно не сплачує, 18 січня 2013 року державним реєстратором внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 та з 11 квітня 2013 року він працює в ТОВ « Екзальт» на посаді менеджера.

Судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно того, що аліменти повинні стягуватися з відповідача на користь позивача до досягнення дітьми повноліття, але аліменти повинні стягуватися у частці від заробітної плати ( доходу), а саме у розмірі 1\3 частини заробітної плати ( доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28 березня 2012 року до досягнення дітьми повноліття .

Посилання позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що стягнутої судом першої інстанції суми аліментів не достатньо для лікування дітей, судова колегія вважає безпідставним, оскільки ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача додаткових коштів на утримання дитини.

Керуючись ст.ст. 301,302, п.п.3 і 4 ст. 309, 312,313,317 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1\3 частини всіх видів доходу ( заробітку) щомісяця, але не менше 30 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28 березня 2012 року до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом 20 днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - суддя -

Судді -