Ухвала суду № 32299414, 25.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1069/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Василенка Я.М.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗС» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЗС» (далі по тексту - ТОВ «КЗС») звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 31 жовтня 2012 року № 0000532301 про збільшення ТОВ «КЗС» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 706 286,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 528 171,00 грн. та від 31 жовтня 2012 року № 0000542301 про збільшення ТОВ «КЗС» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3 066 129,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 121 012,75 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 8 по 12 жовтня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 8 жовтня 2012 року № 674 було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «КЗС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» за весь період діяльності.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем булоскладено Акт перевірки від 17 жовтня 2012 року № 382/22-2/33077981 (т. 1 а.с.33-48).

До перевірки позивачем було надано первині документи за господарськими операціями з ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс».

У ході проведення перевірки податковим органом проаналізовано службову записку ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 23 липня 2012 року № 267/7/07-0014, в якій зазначається, що директор ТОВ «Агрохімпостач-2003» Шостаковська Анна Юріївна та директор ТОВ «АТЗ Сервіс» ОСОБА_3 надали пояснення, згідно яких вони не реєстрували вказаних підприємств, фінансово-господарською діяльністю не займались, договорів та інших первинних документів не підписували.

У службовій записці також було вказано, що в ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» працює по одній особі. Відносно ТОВ «Агрохімпостач-2003» прийнято рішення про припинення юридичної особи та розпочато ліквідаційну процедуру.

Отримавши зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «КЗС» вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (рядок 25 Декларації) за період з квітня 2011 року по травень 2012 року на 2 706 286,00 грн. (в т.ч. за квітень 2011 року - на суму 101 260,00 грн., за травень 2011 року - на суму 238 131,00 грн., за червень 2011 року - на суму 254 223,00 грн., за липень 2011 року - на суму 199 755,00 грн., за серпень 2011 року - на суму 311 652,00 грн., за вересень 2011 року - на суму 313 548,00 грн., за жовтень 2011 року - на суму 329 984,00 грн., за листопад 2011 року - на суму 361 722,00 грн., за грудень 2011 року - на суму 135 009,00 грн., за січень 2012 року - на суму 56 063,00 грн., за лютий 2012 року - на суму 188 258,00 грн., за березень 2012 року - на суму 36 876,00 грн., за квітень 2012 року - на суму 106 258,00 грн. та за травень 2012 року - на суму 73 547,00 грн.) та вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 066 129,00 грн. (в т.ч. за ІІ квартал 2011 року - 682 657,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 948 698,00 грн., за IV квартал 2011 року - 950 723,00 грн., за І квартал 2012 року - 295 256,00 грн. та за ІІ квартал 2012 року - 188 795,00 грн.).

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області 31 жовтня 2012 року було винесено податкове повідомлення рішення № 0000532301, яким ТОВ «КЗС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 706 286,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 528 171,00 грн. (т. 1 а.с.11), а також податкове повідомлення-рішення № 0000542301, яким ТОВ «КЗС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3 066 129,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 121 012,75 грн. (т. 1 а.с.12).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно положень частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ч. 2 ст. 853 ЦК України).

При цьому, факт виконання робіт, їх прийняття та оплати може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 22 лютого 2011 року між ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Олімп» (замовник) та ТОВ «КЗС» (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду № 30 ГП на капітальне будівництво житлового комплексу та приміщень громадського центру підземного паркінгу по вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області (т. 6 а.с.127-139).

Підпунктом 9.1 пункту 9 договору генерального підряду № 30 передбачено, що Генпідрядник (ТОВ «КЗС») має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед Замовником (ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Олімп») як Генеральний підрядник, а перед Субпідрядниками - як Замовник.

З метою виконання господарських зобов'язань за договором генерального підряду № 30 ГП ТОВ «КЗС» було укладено договори із субпідрядниками.

Так, 18 квітня 2011 року між ТОВ «КЗС» та ТОВ «Агрохімпостач-2003» було укладено договір підряду № 3-П на капітальне будівництво житлового комплексу № 1, № 2 та приміщень громадського центру, підземного паркінгу по вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка Київо-Святошинського району Київської області (т. 1 а.с.28-31). Згідно умов вказаного договору, Замовник (ТОВ «КЗС») доручає, а Підрядник (ТОВ «Агрохімпостач-2003») бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними силами та засобами роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта та здати Замовнику в установлений договором строк роботи по будівництву житлових комплексів, підземних паркінгів та будівлі соціально-побутового призначення, розташованого за адресою: вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка Київо-Святошинського району Київської області.

1 вересня 2011 року ТОВ «КЗС» було укладено договір підряду № 4-П із ТОВ «АТЗ Сервіс» на капітальне будівництво житлового комплексу № 1, № 2 та приміщень громадського центру, підземного паркінгу по вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка, Київо-Святошинського району, Київської області (т. 1 а.с.24-27), за умовами якого, Замовник (ТОВ «КЗС») доручає, а Підрядник (ТОВ «АТЗ Сервіс») бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними силами та засобами роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта та здати Замовнику в установлений договором строк роботи по будівництву житлових комплексів, підземних паркінгів та будівлі соціально-побутового призначення, розташованого за адресою: вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка, Київо-Святошинського району, Київської області.

Відповідно до умов договорів підряду № 3-П, № 4-П ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» виконали будівельно-монтажні роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт і витрати та актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с.63-245, т. 3 а.с.1-140).

В силу вимог частини 3 статті 837 Цивільного кодексу України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Як свідчать матеріали даної справи, роботи виконувались ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» на підставі ліцензій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області від 22 квітня 2011 року № 576310 (т. 1 а.с.20), від 7 вересня 2011 року № 591741 (т. 1 а.с.21).

В якості оплати за виконані роботи ТОВ «КЗС» перерахувало на користь ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с.140-173), у зв'язку з чим позивачем було отримано від ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» податкові накладні (т. 1 а.с.174-245, т. 2 а.с.1-62).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладені між ТОВ «КЗС» та ТОВ «Агрохімпостач-2003» і ТОВ «АТЗ Сервіс» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Що стосується тверджень відповідача, викладених в Акті перевірки про нікчемність договорів підряду, колегія суддів зважає на наступне.

Так в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином враховано ту обставину, що співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було встановлено, що ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» мають ознаки фіктивних підприємств.

Зокрема, відповідач в підтвердження нікчемності правочинів вказує на наявність пояснення директора TOB «Агрохімпостач-2003» Шостаковської Анни Юріївни та директора і засновника TOB «АЗС-Сервіс» ОСОБА_3, які зокрема зазначають, що дані підприємства на своє ім'я не реєстрували, фінансово-господарську діяльність не проводили, ніякої участі в створенні та реєстрації підприємств не приймали.

Однак, відповідачем на підтвердження своїх доводів щодо нікчемності спірних правочинів не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів на підтвердження факту притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Крім того, необґрунтованими є посилання відповідача на пояснення директора TOB «Агрохімпостач-2003» та директора TOB «АТЗ Сервіс», оскільки такі пояснення не є належними доказами, які встановлюють недійсність договорів та не підтверджують наявності умислу службових осіб позивача на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Належними засобами, які підтверджували б відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб TOB «КЗС», є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З огляду на зміст вказаних норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися лише на показах свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у акті перевірки, та тверджень про нікчемність правочинів, поклав саме покази (пояснення) директорів TOB «Агрохімпостач-2003» та TOB «АТЗ Сервіс».

Враховуючи вищевказані висновки суду першої інстанції, а також положення чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що правочини між TOB «КЗС» та TOB «Агрохімпостач-2003» і TOB «АЗС-Сервіс» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2012 року № 0000542301 та № 0000532301, керувався лише припущеннями щодо нікчемності правочинів, оскільки вчинені між TOB «КЗС» та TOB «Агрохімпостач-2003» і TOB «АЗС-Сервіс» правочини не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними; надані до перевірки документи в повному обсязі підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні; порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій; позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування; відповідачем було неналежним чином здійснено оцінку наданих до перевірки документів, що і призвело до помилкових висновків ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС стосовно нікчемності правочинів, враховуючи факт реального здійснення господарських операцій.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 cт. 185, п. 188.1 cт. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198, п.п. 200.1, п.п. 200.2 cт. 200 Податкового кодексу України, колегія суддів зважає на наступне.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, всі операції між TOB «КЗС» та TOB «Агрохімпостач-2003» і TOB «АЗС-Сервіс» мали реальний характер.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

По факту здійснення операцій постачання продавець нараховує податкове зобов'язання з ПДВ, перелік операцій, що оподатковуються ПДВ, дата виникнення податкового зобов'язання і порядок визначення бази оподаткування здійснюється відповідно до норм пункту 194.1 статті 194, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що у операціях з TOB «КЗС» продавцями є TOB «Агрохімпостач-2003» та TOB «АЗС-Сервіс», то визначення того, чи є операція такою, що оподатковується ПДВ (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу), обчислення бази оподаткування (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу) здійснює продавець (в даному випадку це TOB «Агрохімпостач-2003» та TOB «АЗС-Сервіс»), а покупець (в даному випадку це TOB «КЗС») не має ніякого впливу на ці питання і не має ані права, ані зобов'язання вирішувати питання щодо оподаткування операцій та визначення бази оподаткування, атому покупець (в даному випадку це TOB «КЗС») не може порушити вимоги пункту 185.1 статті 185 і пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналізуючи норми чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Податкові накладні, виписані TOB «Агрохімпостач-2003» та TOB «АЗС-Сервіс» оформлені згідно з вимогами, передбаченими ст.201 Податкового кодексу України, наказами Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», що зареєстрований Міністерством юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 та Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, та містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством для первинного документу, як такого (п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік»).

Як зазначалося вище, контрагенти позивача - TOB «Агрохімпостач-2003» та TOB «АЗС-Сервіс» були зареєстровані як платники податків на додану вартість та мали право видавати податкові накладні на час підписання та виконання господарських Договорів.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

В розумінні Податкового кодексу України існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів продавцю у сумі, зазначеній в податковій накладній.

Право платника ПДВ на податковий кредит визнається підтвердженим за умови встановлення: реальності господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісності дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; реальності усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкового законодавства, вчинені контрагентом платника податку.

Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника ПДВ подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента.

Так, Постановою Верховного Суду України № 14/11 від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а 10 за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено: «Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

У постанові від 13.01.2009 р. (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-137бво06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, формування TOB «КЗС» податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних TOB «Агрохімпостач-2003» та TOB «АЗС Сервіс» податкових накладних та віднесення відповідних сум до валових витрат (з метою зменшення доходу для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток) є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п.п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а винесене на підставі Акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000532301 від 31.10.2012 - безпідставним та неправомірним.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем положень п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункт}- 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, у зв'язку з наявністю всіх підтверджуючих здійснення господарських операцій TOB «КЗС» документів, а саме: договорів підряду, податкових накладних, довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) у позивача є передбачене законом право формувати як суму податкового кредиту так і право на валові витрати при підрахунку прибутку підприємства.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, твердження відповідача про порушення позивачем вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки ця норма містить перелік видів витрат, що включаються до складу валових витрат, а підпункт 138.1.1 містить перелік витрат операційної діяльності та банківських установ. Але в тексті Акту перевірки претензій щодо виду витрат немає.

Про правильність обчислення податкового зобов'язання з податку на прибуток платником TOB «КЗС» свідчить і те, що фахівець контролюючого органу не виявив заниження ані об'єкту оподаткування (стаття 134 Податкового кодексу), ані бази оподаткування (стаття 149 Податкового кодексу), ані порушення порядку обчислення податку на прибуток (стаття 152 Податкового кодексу), а отже немає підстав вважати, що податкове зобов'язання з податку на прибуток платник TOB «КЗС» занизив. Твердження перевіряючого про порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (відомості не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;) не відповідає дійсності, оскільки документи не втрачені, є в наявності і претензій щодо їх змісту чи якості - не було, зазначене підтверджується змістом Акту перевірки.

Із зазначеного випливає, що суму валових витрат звітних періодів TOB «КЗС» сформовано правомірно.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи наявність належним чином оформлених первинних документів, реальність вказаних господарських операцій, їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача та те, що факт подальшого виконання замовлених робіт TOB «КЗС» перед безпосереднім замовником підтверджується також залученими до матеріалів справи договором, первинними документами, податковими накладними та іншими документами, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а тому винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000542301 від 31.10.2012 року є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Апелянтом не було надано до суду належних та допустимих доказів неправомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк Я.М. Василенко Повний текст ухвали виготовлено - 27.06.13р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Василенко Я.М.