Постанова № 32299274, 14.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2435/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

представника товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лінктел" - Щенікової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Комтек", товариство з обмеженою відповідальністю "Лінктел", товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лінктел", фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Комтек", товариство з обмеженою відповідальністю "Лінктел", товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лінктел", фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66886 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12733,50 грн, а також з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26705,75 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6676,44 грн, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013 року № 0001651703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66886 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12733,50 грн та № 0001661703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26705,75 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6676,44 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, а також пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Комтек", товариством з обмеженою відповідальністю "Лінктел", товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лінктел", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарської операції були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари, що в подальшому використані у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, а також пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Комтек", товариством з обмеженою відповідальністю "Лінктел", товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лінктел", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5. Зазначав, що визначені актом перевірки матеріали кримінальної справи, порушеної стосовно службових осіб ТОВ "Комтек" дають підстави для висновку про неможливість реального здійснення платниками податків операцій по ланцюгу постачання з позивачем, а тому такі операції є безтоварними. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лінктел" - у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених позивачем, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек", товариства з обмеженою відповідальністю "Лінктел", фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - у судове засідання 14.06.2013 року не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якого просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.10.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номер запису 2 588 000 0000 021242, свідоцтво серії НОМЕР_6, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та не заперечується сторонами (а.с. 12, т.1).

В період з 01.03.2013 року по 15.03.2013 року ДПІ в м. Полтаві проведено виїзну документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.03.2013 року № 1689/1703/НОМЕР_3 (а.с. 13-47, т.1), в якому відображено порушення позивачем:

- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся на загальну суму 66886 грн, в тому числі за 2010 рік: за лютий - на суму 782 грн, за березень - на суму 3871 грн, за квітень - на суму 5357 грн, за травень - на суму 2794 грн, за червень - на суму 3298 грн, за липень - на суму 6192 грн, за серпень - на суму 2865 грн, за вересень - на суму 2604 грн, за жовтень - на суму 3061 грн, за листопад - на суму 2022 грн, за грудень - на суму 2775 грн, та за 2011 рік, у тому числі за січень - на суму 1036 грн, за лютий - на суму 1919 грн, за березень - на суму 778 грн, за квітень - на суму 7125 грн, за травень - на суму 2141 грн, за червень - на суму 2957 грн, за липень - на суму 3334 грн, за серпень - на суму 3841 грн, за вересень - на суму 3699 грн, за жовтень - на суму 4435 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, у результаті чого неправомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів та послуг у сумі 156320,98 грн та додатково визначено з податку на доходів фізичних осіб з урахуванням пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України за 2011 рік всього в сумі 26705,75 грн.

На підставі акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року:

- № 0001651703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66886 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12733,50 грн;

- № 0001661703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26705,75 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6676,44 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 05.04.2013 року № 0001651703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66886 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12733,50 грн, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу податкового кредиту лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу податкового кредиту нереальних сум, не підтверджених документально.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору - Покупець) мав господарські відносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Комтек" (надалі - ТОВ "Комтек") (по тексту - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договорів поставки від 01.01.2009 року та від 01.05.2011 року № 010511, відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві Товар в асортименті, в кількості та по ціні згідно зі Специфікаціями або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Загальна сума Договору становить 100000 грн, у тому числі ПДВ - 16666,66 грн відповідно. Оплата проводиться шляхом перерахування суми з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника. Датою поставки вважається дата відмітки на видатковій накладній уповноваженого представника Покупця, що підтверджує фактичну передачу Товару (а.с. 162-163, 168-169, т. 2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних від 02.02.2010 року № РН-0000011 та від 02.03.2010 року № РН-0000028, від 10.05.2011 року № 354 (а.с. 37-39, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видані наступні податкові накладні: від 02.02.2010 року № 182 на загальну суму 4694,40 грн, в тому числі ПДВ - 782,40 грн; від 02.03.2010 року № 285 на загальну суму 23227,20 грн, в тому числі ПДВ - 3871,20 грн; від 10.05.2011 року № 458 на загальну суму 12843 грн, в тому числі ПДВ - 2140,50 грн (а.с. 12-14, т.2).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Комтек", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Оплата товарів, що постачалась підтверджена наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача, а також письмовими поясненнями ТОВ "Комтек" (а.с. 133-134, т.1), в тому числі актами звірки (а.с. 106, т.2), а також наданими усними поясненнями представника вказаної третьої особи в ході судового розгляду.

Також, судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору - Покупець) мав господарські відносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Лінктел" (надалі - ТОВ "Лінктел") (по тексту - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору поставки від 02.02.2011 року № 02022011, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві Товар в асортименті, в кількості та по ціні згідно зі Специфікаціями або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Загальна сума Договору становить 20000 грн, у тому числі ПДВ - 3333,33 грн. Оплата проводиться шляхом перерахування суми з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника. Датою поставки вважається дата відмітки на видатковій накладній уповноваженого представника Покупця, що підтверджує фактичну передачу Товару (а.с. 164-165, т. 2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних від 02.02.2011 року № 26 та від 02.03.2011 року № 53 (а.с. 40-41, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видані наступні податкові накладні: від 02.02.2011 року № 26 на загальну суму 11514,01 грн, в тому числі ПДВ - 1919 грн та від 02.03.2011 року № 53 на загальну суму 4668,32 грн, в тому числі ПДВ - 778,05 грн (а.с. 15-16, т.2).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Лінктел", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Оплата товарів, що постачалась підтверджена наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача, а також письмовими поясненнями ТОВ "Лінктел" (а.с. 204-205, т.1), в тому числі актами звірки (а.с. 105, т.2), а також наданими усними поясненнями представника вказаної третьої особи в ході судового розгляду.

Також, протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору - Покупець) мав господарські відносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лінктел" (надалі - ТОВ "Торговий дім "Лінктел") (по тексту - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору постачання від 01.04.2011 року № 010411, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Предметом постачання є наступний товар: електротехнічна продукція (з урахуванням додатку № 1 до даного договору). Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації, яка додається до даного договору (а.с. 166-167, т. 2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних від 01.04.2011 року № 16, від 01.06.2011 року № 53, від 01.07.2011 року № 63, від 12.07.2011 року № 70, від 19.07.2011 року № 71, від 01.08.2011 року № 75, від 01.09.2011 року № 89 та № 92, а також від 03.10.2011 року № 100 (а.с. 53-61, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видані наступні податкові накладні: 01.04.2011 року № 7 загальну суму 42751,10 грн, в тому числі ПДВ - 7125,18 грн, від 01.06.2011 року № 51 загальну суму 17741,77 грн, в тому числі ПДВ - 956,96 грн, від 01.07.2011 року № 67 загальну суму 3899,98 грн, в тому числі ПДВ - 650 грн, від 12.07.2011 року № 74 загальну суму 9699,98 грн, в тому числі ПДВ - 1616,66 грн, від 19.07.2011 року № 75 загальну суму 6405,89 грн, в тому числі ПДВ - 1067,65 грн, від 01.08.2011 року № 79 загальну суму 23043,40 грн, в тому числі ПДВ - 3840,57 грн, від 01.09.2011 року № 93 загальну суму 15538,06 грн, в тому числі ПДВ - 2589,68 грн та № 96 загальну суму 6656,09 грн, в тому числі ПДВ - 1109,35 грн, а також від 03.10.2011 року № 104 на загальну суму 26607,32 грн, в тому числі ПДВ - 4434,55 грн (а.с. 28-36, т.2).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Торговий дім "Лінктел", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Оплата товарів, що постачалась підтверджена наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача, актами звірки (а.с. 107, т.2; 245-250, т.4; 1-19, т.5), а також наданими усними поясненнями представника вказаної третьої особи в ході судового розгляду.

Крім того, протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору - Покупець/ Замовник) мав господарські відносини з фізичною собою-підприємцем ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5.) (по тексту - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору від 02.01.2010 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Товар (електрообладнання) на підставі заявки, переданої по факсу, електронною поштою або іншим способом, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування і характеристики якого наведені у виставлених рахунках-фактурах або видаткових накладних. Загальна сума Договору становить 200000 грн, у тому числі ПДВ - 33333,33 грн. Оплата проводиться шляхом перерахування суми з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника. Датою поставки вважається дата відмітки на видатковій накладній уповноваженого представника Покупця, що підтверджує фактичну передачу Товару (а.с. 161, т. 2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних від 01.04.2010 року № ОС-0000011, від 05.05.2010 року № ОС-0000013, від 02.06.2010 року № ОС-0000028, від 02.07.2010 року № ОС-000017, від 05.07.2010 року № ОС-000016, від 02.08.2010 року № ОС-000018, від 01.09.2010 року № ОС-000022, від 05.10.2010 року № ОС-000035, від 01.11.2010 року № ОС-000079, від 01.12.2010 року № ОС-000086 та від 10.01.2011 року № СО-0000001 (а.с. 42-52, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видані наступні податкові накладні: від 01.04.2010 року № 13 на загальну суму 32140,79 грн, в тому числі ПДВ - 5356,79 грн, від 05.05.2010 року № 18 на загальну суму 16761,30 грн, в тому числі ПДВ - 2793,55 грн, від 02.06.2010 року № 19 на загальну суму 19787,95 грн, в тому числі ПДВ - 3297,99 грн, від 02.07.2010 року № 23 на загальну суму 3600 грн, в тому числі ПДВ - 600 грн, від 05.07.2010 року № 24 на загальну суму 33549,48 грн, в тому числі ПДВ - 5591,58 грн, від 02.08.2010 року № 33 на загальну суму 17189,62 грн, в тому числі ПДВ - 2864,94 грн, від 01.09.2010 року № 41 на загальну суму 15626,56 грн, в тому числі ПДВ - 2604,43 грн, від 05.10.2010 року № 75 на загальну суму 18365,70 грн, в тому числі ПДВ - 3060,95 грн, від 01.11.2010 року № 79 на загальну суму 12132,22 грн, в тому числі ПДВ - 2022,04 грн, від 01.12.2010 року № 99 на загальну суму 16650,60 грн, в тому числі ПДВ - 2775,10 грн та від 10.01.2011 року № 5 на загальну суму 6216,28 грн, в тому числі ПДВ - 1036,05 грн (а.с. 17-27, т.2).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ФОП ОСОБА_5, який на момент їх видачі був зареєстрований як фізична особа-підприємець та мав статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Оплата товарів, що постачалась підтверджена наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача, а також письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_5 (а.с. 202-203, т.1), в тому числі актами звірки (а.с. 104, т.2), а також наданими усними поясненнями представника вказаної третьої особи в ході судового розгляду.

Відсутність товарно-транспортних накладних позивач не заперечував, пояснивши, що перевезення здійснювались на власному автомобілі Chevrolet Aveo SF69Y 3НГ, державний номер НОМЕР_4 та причепом бортовим, державний номер НОМЕР_5, право власності та керування якими підтверджуються свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.218, т.1).

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Перевізником - є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Тобто, з цього слідує, що Правила перевезення вантажів, та, відповідно, обов'язкове застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договором.

З матеріалів справи суд вбачає, що фактично товар був переданий у власність позивачу та у подальшому транспортувався позивачем власним транспортом, отже ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лишу у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено пунктом 1 Переліку.

Таким чином, обов'язковість товарно-транспортної накладної для перевезень для власних потреб чинним законодавством не передбачена.

Отже, в даному випадку для переміщення власного товару позивач не був зобов'язаний мати товарно-транспортні накладні, а тому їх відсутність не може свідчити про безтоварність вищезазначених господарських операцій.

Судом встановлено, що товар, який постачався позивачу спірними контрагентами у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом наступної реалізації та поставки ТОВ "Симплекс-Н", ТОВ "Електра", ПП "Компанія Маршал", ТОВ "Запоріжремліфт", ТОВ "Термолітмаш", ТОВ "НВП "Світоч", ППФ "Кредо", ПП "НВП "Аркадія", ТОВ "Потенціал", ПП "Кабельелектро", ТОВ "Завод ЗБВ № 7", ЗАТ "Техномаркет", ТОВ "СТТ-Центр", ПП "Дніпроелектробуд", СО "Славсант", ТОВ "Ексім-прилад", ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ "ТК "Електроснаб", ТОВ "Сумиелектросервіс", ТОВ "НКП "Електропроммонтаж", ТОВ "ТПК ЕЛТАЙП", ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ВАТ "Завод Павлоградхіммаш", ТОВ "Перша електротехнічна компанія", ФОП ОСОБА_11, ПКП "ЮТА-Трейдинг", ФОП ОСОБА_12, ТОВ "Електропривід", ПП "Електротех", ВТП "Арбелон" у формі ТОВ, ФОП ОСОБА_13, ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання", ТОВ "Ремонтно-виробниче підприємство № 1", ТОВ "Запорізька електропромислова група", ПП "Профмастер", ФОП ОСОБА_14, АТ "СКБ Електрощит", ПП "Технотон Енерго", НПП "Промтехснаб" інвалідів Київського району м. Харкова відповідно до договорів поставки товару, видаткових та податкових накладних, а також довіреностей, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 151-160, 232-250, т.2; 1-8, 12-19, 22-39, 42-57, 60-84,87-106, 113-148, 151-168, 173-199, 202-221, 224-239, 248-250, т.3; 1-11, 14-35, 38-63, 66-95, 100-113, 116-134, 137-166, 169-186, 189-210, т.4).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних спірними контрагентами ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи перевіряючих щодо неможливості фактичного здійснення спірними контрагентами позивача господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення таких операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, суд не приймає до уваги, оскільки такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності транспортного обладнання та трудових ресурсів, у зв`язку з тим, що вони можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Окрім того, позивачем було повністю здійснено розрахунки із вищезазначеними контрагентами за отримані товари, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 0001651703, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 79619 грн, суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 000166703, яким визначене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 33382,19 грн, суд виходить з наступного.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ "Комтек", ТОВ "Лінктел", ТОВ "Торговий дім "Лінктел", ФОП ОСОБА_5, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з рахунку позивача, наявними у матеріалах справи (а.с. 171-231, т. 2; 245-250, т. 4; 1-19,т.5).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, ДПІ у м. Полтава дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 26705,75 грн за 2011 рік.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 000166703, яким визначене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 33382,19 грн, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно посилання перевіряючих на протоколи допиту свідків, про які зазначено в актах перевірки контрагентів позивача, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи. Відповідно до ч.1 ст. 104 КПК України, діючого з 20.11.2012 року у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Статтею 170 Кримінально-процесуального кодексу України (діючого на момент допиту свідків) визначено, що про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 Кодексу.

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення директорів спірних контрагентів, зафіксовані в протоколах допитів, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб суб'єктів господарювання у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відтак, необґрунтованим є посилання відповідача на зазначені протоколи допиту, як на доказ нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в Постанові від 12 лютого 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" до ДПІ у Святошинському районі міста Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, чого не виявлено Актом перевірки від 12 березня 2013 року № 387/22.4-09/32802574.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача та на висновках Актів перевірок останніх, якими встановлено порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача. Таким чином, згідно Акту перевірки від 22 березня 2013 року № 1689/1703/НОМЕР_3 відповідач покладає на ФОП ОСОБА_1 відповідальність, внаслідок порушення норм податкового законодавства його контрагентами, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами, як і не надано доказів повторного відображення сум податкового кредиту.

Також не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання неправомірними дій щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66886 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12733,50 грн, а також з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26705,75 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6676,44 грн, суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі юридичне значення для позивача мають прийняті ДПІ в м. Полтаві податкові повідомлення-рішення, а не дії відповідача, і способом захисту порушеного права є оскарження до суду вищевказаного рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66886 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12733,50 грн, а також з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26705,75 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6676,44 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За звернення до суду з даним адміністративним позовом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1131,00 грн щодо вимог майнового характеру (згідно квитанції від 29.04.2013 року № 54Р29291) та в розмірі 69 грн щодо вимог немайнового характеру (згідно квитанції від 29.04.2013 року № 54Р29290). Таким чином, оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог підприємця в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013 року № 0001651703 та № 0001661703, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 1131 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з державного бюджету України на користь позивача суму судового збору у розмірі 11131 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Комтек", товариство з обмеженою відповідальністю "Лінктел", товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лінктел", фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 05.04.2013 року № 0001651703 та № 0001661703.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1131 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 19 червня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський