Постанова № 32298282, 05.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2720/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Чайки В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області до Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» про стягнення капіталізованих платежів, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2013 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» (далі - відповідач, ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство») про зобов'язання ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство" визнати вимоги Кременчуцького міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у сумі 1150064,81 грн, які перерахувати на розрахунковий рахунок відділення.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області як платник страхових внесків. Проте у зв'язку з тим, що підприємство ліквідовується як юридична особа без правонаступника, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особам потерпілим на підприємстві. Позивач направив голові ліквідаційної комісії ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» заяву про визнання майнових вимог на суму 1150064,81 грн, але відповідачем не визнано грошові вимоги щодо капіталізації платежів. Вважаючи відповідь на вимогу неправомірною, відділення Фонду звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача капіталізованих платежів у сумі 1150064,81 грн.

У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» кошти у розмірі 1 150 064,81 грн капіталізованих платежів.

У судовому засіданні представник позивача уточнені вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За викладених обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки та на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» зареєстроване у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області як платник страхових внесків.

Відповідачем передано до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області особові справи потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" отримують страхові виплати.

ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» знаходиться у стані припинення юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

12.02.2013 позивач направив голові ліквідаційної комісії ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» заяву про визнання майнових вимог на суму 1150064,81 грн.

06.03.2013 позивачем отримано відповідь ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство», якою повідомлено про неможливість підприємством прийняти рішення про визнання майнових вимог, оскільки до самої заяви не додано документів на їх підтвердження, а саме: доказів того, що дійсно мали місце нещасні випадки з громадянами зазначеними у заяві. ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» зазначило, що до заяви відділення Фонду не додало детального розрахунку нарахованих сум.

Згідно зі статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765 затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (далі - Порядок), відповідно до пункту 1 якої капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Пункт 2 Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові певні документи, в тому числі, зокрема, довідку відповідного органу про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів фондів соціального страхування.

Статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у всіх випадках ліквідації страхувальника не залежно від підстави такої ліквідації.

Відповідно до ст. 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 Цивільного кодексу України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, зазначеними нормами законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадках ліквідації за процедурою банкрутства.

Згідно з частиною сьомою абзацу 5 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №31 від 30.11.2010, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року №36 (далі - Інструкція).

Пунктом 5.9 Інструкції визначено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №765.

Відповідно до пункту 2 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадянина, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, капіталізація платежів визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок в країні і їх віком на момент здійснення капіталізації.

Вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

Пунктом 4.17 Інструкції передбачено, що при ліквідації страхувальник зобов'язаний провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства (ліквідації).

Отже чинним законодавством України передбачено, що підприємства у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок платежів, що підлягають капіталізації, для задоволення вимог, які виникли із зобов'язань ПрАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство», що ліквідується, перед потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, якими отримано травму та/або професійне захворювання на цьому підприємстві. Так вказана сума складає 1150064,81 грн.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування.

На момент звернення Фонду з вказаними вимогами підприємство відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

Зважаючи на те, що капіталізовані платежі відповідачем не сплачено у добровільному порядку, то підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство» (ідентифікаційний код 13962545) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області капіталізовані платежі у розмірі 1 150 064 (один мільйон сто п'ятдесят тисяч шістдесят чотири) гривні 81 (вісімдесят однієї) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2013 року.

Суддя К.І. Клочко