Рішення № 32298325, 08.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3464/13-ц Провадження № 22-ц/772/1918/2013Головуючий в суді першої інстанції:Клапоущак С.Ю.Категорія: 19 Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої: Шемети Т. М.,

суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.,

при секретарі: Куленко О.В.

за участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача Тимцясь І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 2 квітня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про визнання недійсним третейського застереження в договорі поруки, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зазначеним позовом та ставили вимогу: визнати недійсним підпункт 4.4 пункту 4 договору поруки від 25.06.2009 року №SME0014806/3-1 укладеного між ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_2 з часу його укладення; визнати недійсним підпункт 4.4 пункту 4 договору поруки від 25.06.2009 року №SME0014806/2-1 укладеного між ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_3 з часу його укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 червня 2009 року між ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SME0014806/3-1, між ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №SME0014806/2-1, в п.п.4.4 п.4 вищезазначених договорів передбачено третейське застереження, відповідно до якого: усі спори, розбіжності або вимоги, які пов'язані з договором або стосуються його виконання, порушення припинення, дії або недійсності, сторони намагатимуться вирішити шляхом переговорів. Сторони (позивачі, кожен за своїм договором) погодились внести до договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст. 12 закону україни «Про третейські суди» про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором та розгляд і вирішення всіх невирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього договору відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» відповідності до його Регламенту.

Позивачі вважають, що дане третейське застереження укладене з порушенням вимог чинного законодавства та порушує їх права: Регламент Третейського суду не є невід'ємною частиною укладених ними договорів поруки, що суперечить статті 12 закону України «Про третейські суди».

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 2 квітня 2013 року позовні вимоги - задоволено, ухвалено: визнати недійсним підпункт 4.4 пункту 4 договору поруки від 25.06.2009 року №SME0014806/3-1 укладений між представництвом ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_2 з часу його укладення; визнано недійсним підпункт 4.4 пункту 4 договору поруки від 25.06.2009 року №SME0014806/2-1 укладений між представництвом ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_3 з часу його укладення. Вирішено питання про стягнення з відповідача судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду 24.04.2013 року представник ПАТ "Альфа Банк" подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Вінницького міського суду від 14 травня 2013 року залишена без задоволення.

17 червня 2013 року представник ПАТ "Альфа Банк" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просив скасувати заочне рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом безпідставно не прийнято до уваги ч.5 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», оскільки, договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду( ст.17 ЦПК України) та невірно застосовано ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки відносини, що виникли з укладенням договору поруки, не відносяться до споживчих.

В судовому засіданні представник відповідача подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, позивачі проти апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.

-2-

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.06.2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір №SME0014806-1.

З метою виконання зобов'язань за Кредитним договором 25.06.2009 року між ЗАТ "Альфа Банк", правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №SME0014806/2-1.

З метою виконання зобов'язань за Кредитним договором 25.06.2009 року між ЗАТ "Альфа Банк", правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SME0014806/3-1.

Умови договорів поруки є аналогічними та при укладенні договорів поруки позивачі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язання ОСОБА_5 в повному обсязі цих зобов'язань, стосовно яких були попередньо ознайомлені та зрозуміли розмір та обсяг відповідальності, що засвідчили своїми підписами (а.с. 4, 4а, 5, 5а).

Відповідно до умов договору поруки №SME0014806/2-1, зокрема підпункту 4.4. статті 4, розбіжності або вимоги, які пов'язані з договором або стосуються його виконання, порушення, припинення дії або недійсності, Сторони намагатимуться вирішити шляхом переговорів. Сторони (позивачі, кожен за своїм договором) погодились внести до договору поруки застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст. 12 закону України «Про третейські суди» про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором та розгляд і вирішення всіх невирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього договору відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» . Місцем проведення розгляду справи є місцезнаходження Третейського суду вказане в Положенні про Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз», з яким можна ознайомитись на web-сторінці за адресою : http://pdts.org.ua.

Аналогічні умови містить і договір поруки №SME0014806/3-1 (а.с.4а,5а).

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 обґрунтовували свої позовні вимоги тим, що підпункт 4.4. статті 4 Договору поруки є незаконним, так як Регламент третейського суду, всупереч вимогам статті 12 закону України «Про третейські суди» не є невід'ємною частиною Договорів поруки, укладених ними, а третейське застереження порушує встановлені законодавством права та інтереси позивачів.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що в зазначених пунктах договорів немає посилань на Регламент Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз», як на обов'язкову частину договору, а сам Регламент не є додатком до цих Договорів, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України. Також зазначив у рішенні, що третейське застереження є несправедливою умовою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до статті 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Статтею 14 Закону передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.

Отже, місцевий суд не звернув увагу на те, що зі змісту третейського застереження, встановленого підпунктами 4.4. статті 4 Договорів поруки, вбачається, що сторони на стадії укладення договору, включили до договорів умову про розгляд спору в третейському суді, який (спір) може виникнути в подальшому під час дії договору, обравши спосіб захисту, що передбачений ст. 16 ЦК України.

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з необґрунтованими висновками суду першої інстанції, що спірне третейське застереження, викладене у підпунктах 4.4 статі 4 укладених між позивачами та відповідачем договорів поруки, є недійсним, оскільки його зміст суперечить нормам чинного законодавства, будь-яких інших підстав для визнання зазначеного третейського застереження недійсним, передбачених ст. ст. 215, 203 ЦК України, колегія суддів не вбачає.

Що стосується посилання суду першої інстанції на невідповідність третейського застереження в договорах, що предметом розгляду справи, вимогам закону України «Про захист прав споживачів», то слід зазначити наступне: згідно статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивачі, звертаючись до суду, не посилалися на невідповідність третейського застереження закону України «Про захист прав споживачів», тому суд, пославшись на цей закон як на підставу задоволення позову, самостійно визначив це як підставу заявлених позовних вимог, чим порушив принцип змагальності та диспозитивності. Окрім цього, слід зазначити, що положення закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані до правовідносин, що розглядаються, так як

-3-

поручителі не є споживачами банківських послуг в розумінні статті 47 закону України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, укладення сторонами третейського застереження в договорах поруки, що є предметом розгляду, не є порушенням прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки їх волевиявлення при цьому було вільним, а застереження про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є лише одним зі способів реалізації права на захист своїх прав.

Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підставними, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.04.2013 року скасувати та ухвалити нове :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про визнання недійсним третейського застереження в договорі поруки від 25.06.2009 року № SME0014806/3-1, укладеного між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про визнання недійсним третейського застереження в договорі поруки від 25.06.2009 року № SME0014806/2-1, укладеного між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: Т.М. Шемета

Судді: М.В. Матківська

В.С.Марчук