Ухвала суду № 32297940, 03.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10656/12/0170/21

03.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

при секретарі судового засідання Карпової І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"- Чернишевська Ганна Вікторівна, довіреність № 474 від 24.09.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - Кірюшкіна Кристина Олександрівна, довіреність № 658/9/10 від 12.02.13

розглянувши матеріали справи № 2а-10656/12/0170/21 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 27.03.13

за позовом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Алупкінське шосе, 9,Кореїз,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98670)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0003662301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13 адміністративний позов Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 19.09.2012№ 0003662301.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на користь Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 146,00 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що позивачем не підтверджено документально виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з контрагентами. На думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача - Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13.08.2012 тривалістю 20 робочих днів відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки № 1314/22-01/02650860/165 від 12.09.2012 (далі акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

-п.п.14.1.181, . 14.1.191, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 93, ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні матеріалу, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.21010 по 31.03.2012 на загальну суму 346 486,00 грн.;

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.09.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003662301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 346 486,00 грн., та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 84 059,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 346 486,00 грн., є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до матеріалів справи, у період, який охоплювався перевіркою, між позивачем та Фірмою "Капітель Плюс", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Укрторгпартнер", Фірмою "Курорти Крима", ПП "Комманд", ТОВ "Бренд Строй" були укладені договори: постачання, будівництва, купівлі-продажу, про надання рекламних послуг, про надання інформаційно-маркетингових послуг, про виконання проектних робіт, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи. У виконання зазначених договорів контрагентами виписані податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

У ході виконання договорів також були складені документи: видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (послуг), довідки про договірну вартість надання послуг, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери по рахунку 63 з відображенням операцій з зазначеними контрагентами, акти взаємних звірок розрахунків.

Матеріали справи також містять докази подання позивачем до ДПІ у м. Ялті АР Крим податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунки коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та реєстри отриманих та виданих податкових накладних, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи (т. 4 а.с. 148-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-250)

Таким чином, судова колегія приходить до висновку що позивачем не було занижено податок на додану вартість за період з 01.04.21010 по 31.03.2012 по операціям з контрагентами, що підтверджено матеріалами справи.

Зазначені висновки, також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи № 32 від 15.02.2013.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13 у справі № 2а-10656/12/0170/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко