Постанова № 32296265, 04.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2013 року № 826/7093/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби Товариство з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2013 № 0000862220.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

26.06.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.01.2013 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фактор Нафтогаз» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» за жовтень 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС складено Акт № 29/1-22-20-36134497 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 63500 грн.

31.01.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000862220, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63500 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31750 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договорів оренди від 16.01.2012 № ОГШ-008/08 та від 01.02.2012 № ОГЧ-006/12, № ОГІФ-001/12, № ОГКР-002/12, № ОГК-005/12, № ОГО-008/12, № ОГБ-007/12 з ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (далі - Договори) у жовтні 2012 року надано відповідні послуги (оренда АГНКС) на загальну суму у розмірі 381000 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 63500 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі майна, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладним, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 63500 грн. стало встановлення ним розбіжності по задекларованих сумах податкового кредиту ТОВ «Фактор Нафтогаз» та податкових зобов'язань ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 63500 грн., а також неподання вказаним контрагентом позивача податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ за наведений період.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Фактор Нафтогаз» та ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладним.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на розбіжності по задекларованих сумах податкового кредиту ТОВ «Фактор Нафтогаз» та податкових зобов'язань ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 63500 грн., а також на неподання вказаним контрагентом позивача податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ за наведений період, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-третє, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами на транспортування природного газу, актами приймання-передачі послуг транспортування, видатковими накладними, складеними за результатами використання ТОВ «Фактор Нафтогаз» у своїй господарській діяльності орендованих у ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» АГНКС.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Фактор Нафтогаз» та ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 63500 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 63500 грн., віднесена ТОВ «Фактор Нафтогаз» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 1379.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача також посилався на те, що податкові накладні від 31.10.2012 № 2 та № 4 на суму ПДВ у розмірі 25833,33 грн. ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» не зареєстровано в ЄРПН, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для віднесення такої суми до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з абз. 5 п. 3 Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН, затверджених наказом ДПС України 15.05.2012 N 420, у разі недотримання платником вимог абзацу одинадцятого п. 201.10 ст. 201 Кодексу (подання Заяви без документів або після встановленого Кодексом терміну) право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту згідно з податковими накладними, не зареєстрованими у ЄРПН, не виникає.

Отже, у тому випадку, коли податкова накладна заповнена з порушеннями або вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі протягом встановленого для такої реєстрації терміну, платник податку - покупець включає до складу податкового кредиту податкової декларації за відповідний звітний період суми ПДВ, зазначені в такій накладній, за умови подання разом із такою декларацією заяви із скаргою на постачальника (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість). Аналогічна правова позиція викладена у листі ДПС України від 17.11.2011 № 6451/7/15-3117-10.

З матеріалів справи видно, що позивачем 20.11.2012 подано до податкового органу, з податковою декларацією за жовтень 2012 року, заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), в якій відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України заявлено про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 31.10.2012 № 2 та № 4 на суму ПДВ у розмірі 25833,33 грн., що підтверджується відповідними квитанціями про прийняття зазначених документів. При цьому, супровідним листом від 20.11.2012, копія якого наявна в матеріалах справи, позивачем направлено до податкового органу копії вказаних податкових накладних від 31.10.2012 № 2 та № 4.

Крім того, згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Податковим органом в Акті перевірки, всупереч вимогам п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлені позивачем порушення вимог чинного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос», а саме стосовно не зареєстрованих податкових накладних ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» від 31.10.2012 № 2 та № 4 на суму ПДВ у розмірі 25833,33 грн. в ЄРПН, не викладено взагалі.

З огляду на наведене, а також зважаючи на фактичність господарських операцій між ТОВ «Фактор Нафтогаз» та ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» за вищенаведеними Договорами, посилання представника відповідача на те, що зазначені податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 25833,33 грн. ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» не зареєстровано в ЄРПН, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000862220 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б, код ЄДРПОУ 36134497) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000862220, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 952,50 грн. (дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 50 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 26088788) за рахунок бюджетних асигнувань

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко