Постанова № 32294161, 04.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2013 року Справа № 812/3874/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді: Прудника С.В.,

при секретарі судового засідання: Якимчук В.В..;

за участю:

представника позивача: не з'явився;

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до Управління пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги про сплату боргу від 04.04.2013 року №Ю-573,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08 квітня 2013 року позивачем було отримано вимогу УПФУ в м.Антрациті №Ю-573 від 04 квітня 2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску у сумі 59586, 69 грн., що рахуються за відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технологічного зв'язку» ДП «Антрацит» станом на 01.04.2013 року.

ДП «Антрацит» вважає, що вимога УПФУ в м.Антрациті №Ю-573 від 04.04.2013 року винесена з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованою.

ВП «ВВТЗ» ДП «Антрацит» було надано відповідачу звіти про суми нарахованого єдиного внеску 13.02.2013 - за січень 2013 року, 13.03.2013 - за лютий 2013 року.

Відповідно до звіту за січень 2013 року ВП «ВВТЗ» ДП «Антрацит» нараховано до сплати у січні 2013 року єдиний внесок у розмірі 63338, 47 грн. Платіжними дорученнями №88, 93, 94 від 14.02.2013, №117, 118 від 28.02.2013 року на загальну суму 63338, 49 грн. ДП «Антрацит» був сплачений єдиний внесок за січень 2013 року, про що зазначено у розділі: «Призначення платежу» платіжних доручень.

Відповідно до звіту за лютий 2013 р. ДП «Антрацит» нараховано до сплати у лютому 2013 ркоу єдиний внесок у розмірі 58642, 70 грн. Платіжними дорученнями №134, 135, 140 від 14.03.2013, №160, 161 від 29.03.2013 на загальну суму58643, 06 грн. ДП «Антрацит» був сплачений єдиний внесок за лютий 2013 р., про що зазначено у розділі: «Призначення платежу» платіжних доручень. Таким чином, станом на 01.04.2013 року заборгованість ВП «ВВТЗ» ДП «Антрацит» перед відповідачем зі сплати єдиного внеску була відсутня.

Але 08.04.2013 року позивач отримує вимогу №Ю-573 від 04.04.2013 року про сплату заборгованості з єдиного внеску на суму 59 586, 69 грн.

З метою з'ясування розбіжностей обліку сплати єдиного внеску, позивачем було проведено звірку розрахунків по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та єдиному соціальному внеску з відповідачем, за результатами якої 17.04.2013 року складено та підписано акт звірки розрахунків по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та єдиному соціальному внеску станом на 01.04.2013 року, з якого вбачається, що за позивачем заборгованість по єдиному внеску відсутня, оскільки була сплачена, а за даними відповідача, рахується борг зі сплати єдиного внеску у сумі 59586, 69 грн., проте на відміну від даних ВП «ВВТЗ» ДП «Антрацит» відсутня заборгованість по штрафних санкціях та пені. Отже, оплата, спрямована ВП «ВВТЗ» ДП «Антрацит» на погашення єдиного внеску за січень, лютий 2013 року була віднесена відповідачем на погашення боргу зі штрафних санкцій та пені. Такі дії відповідача, на думку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

09.01.2013 Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит». Копія зазначеної ухвали направлена начальнику УПФУ УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області. Зазначеною ухвалою Господарського суду Луганської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На підставі чинного законодавства України протягом дії мораторію не повинна нараховуватися неустойка (штраф, пеня) та не можуть застосовуватися інші штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Як зазначалось, Господарським судом Луганської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП «Антрацит», тобто зупинено виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Отже, на підставі зазначеного вище, протягом дії мораторію, відповідач не мав підсав для погашення штрафних санкцій та пені, які буди застосовані до дня введення мораторію і на які, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України №2343 розповсюджується дія мораторію.

Таким чином, позивач просив скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-573 від 04 квітня 2013 року про сплату недоїмки та штрафу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, у яких посилався на таке.

У зв'язку з тим, що позивачем єдиний внесок щомісячно сплачується з порушенням встановленого Законом України №2464 строку, він зараховується управління ПФУ в рахунок погашення існуючої на момент його сплати недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями. Таким чином, у підприємства виникає нова недоїмка за внесками.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску, станом на 01.02.2013 року загальний борг по ВП «ВВТЗ» ДП «Антрацит» склав 59 680, 07 грн. з урахуванням єдиного внеску, нарахованого за грудень 2012 року в сумі 61 249, 41 грн., строк сплати якого настав 28.01.2013 року.

Сплата єдиного внеску по обов'язкам січня 2013 ркоу, а саме - сума 14 500, 00 грн., 118, 88 грн., 1100,00 грн. від 14.02.2013 ркоу, сплата фінансових санкцій та пені в сумі 93,00 від 14.02.2013 року, строк сплати якої настав 09.01.2013 року, суми 4510, 42 грн. та частина сплати в сумі 39 357, 77 грн. від платежу в загальній сумі 43109, 19 грн. від 28.02.2013 року, були зараховані в порядку календарної черговості в погашення вищезазначеного боргу.

Згідно звіту за січень 2013 року, сума єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату за січень 2013 року складає 63338, 47 грн., термін сплати якого настав 28.02.2013 року. Залишок в сумі 3751, 42 грн. від платежу в сумі 43109, 19 грн. від 28.02.2013 року був зарахований в сплату нарахованого внеску за січень 2013 року.

Таким чином, станом на 01.03.2013 року залишок несплаченого єдиного внеску за січень 2013 року складає 59 587, 05 грн., в погашення якого були зараховані платежі в сумі 36,62 грн. від 14.03.2013, суми 1100, 00 грн., 10730, 92 грн. від 14.03.2013 року, суми 42553, 71грн. та 4221, 81 грн. від 28.03.2013 року, які були сплачені в рахунок погашення єдиного внеску за лютий 2013 року.

З урахуванням викладеного, станом на 01.04.2013 року заборгованість по єдиному внеску з урахуванням нарахованого єдиного внеску за лютий 2013 року в сумі 58 642, 70 грн., згідно звіту за лютий 2013 року складає 59586, 69 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку.

Несплачена загальна сума 59 586, 69 грн. була направлена підприємству вимогою про сплату недоїмки №Ю-573.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464).

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є спеціальним законодавчим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини в сфері загальнообов'язкового державного с соціального страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску зобов'язань зі сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Такі ж положення визначені і пунктом 6.10 Інструкції.

Відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону № 2464 вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки, є виконавчим документом.

Частиною 16 статті 25 Закону № 2464 визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

У відповідності до п. 6.10 «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Судом встановлено, що сплата єдиного внеску позивачем здійснювалася несвоєчасно, при цьому позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Згідно з частиною шостою статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно п. 6.10 Інструкції № 21-5 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно картки особового рахунку позивача кошти, сплачені підприємством, згідно наданих позивачем платіжних доручень, зараховувалися відповідачем лише на погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску в порядку календарної черговості.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи , що позивачем сплачено: платіжним дорученням № 161 від 29.03.2013 року 42553, 71 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 36, 79% за лютий 2013 року; платіжним дорученням № 160 від 29.03.2013 року 4221, 81 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 3,6% за лютий 2013 року; платіжним дорученням № 140 від 14.03.2013 року 36,62 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 2% за січень 2013 року; платіжним дорученням № 134 від 14.03.2013 року 1100, 00 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 2%,2,6%, 3,6 % за лютий 2013 року; платіжним дорученням № 135 від 14.03.2013 року 10730, 92 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 8,41%, 33,2%, 34, 7%, 36, 79% за лютий 2013 року; платіжним дорученням № 94 від 14.02.2013 року 14500, 00 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 8,41%, 33,2%, 34, 7%, 36,79 % за січень 2013 року; платіжним дорученням № 118 від 28.02.2013 року 43109, 19 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 36, 79% за січень 2013 року; платіжним дорученням № 93 від 14.02.2013 року 1100, 00 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 2%, 2,6%, 3,6% за січень 2013 року; платіжним дорученням № 88 від 14.02.2013 року 118, 88 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 2% за січень 2013 року; платіжним дорученням № 117 від 28.02.2013 року 4510, 42 грн., призначення платежу 26402931, перераховується 3,6% за січень 2013 року (а.с.20-29).

Всього позивачем було сплачено згідно вказаних платіжних доручень суму в розмірі 121981, 55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата єдиного внеску по обов'язкам січня 2013 року, а саме - сума 14 500, 00 грн., 118, 88 грн., 1100,00 грн. від 14.02.2013 року, сплата фінансових санкцій та пені в сумі 93,00 грн. від 14.02.2013 року, строк сплати якої настав 09.01.2013 року, суми 4510, 42 грн. та частина сплати в сумі 39 357, 77 грн. від платежу в загальній сумі 43109, 19 грн. від 28.02.2013 року, були зараховані в порядку календарної черговості в рахунок погашення боргу, нарахованого за грудень 2012 року в сумі 61 249, 41 грн., строк сплати якого настав 28.01.2013 року, що підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с.92).

Згідно звіту за січень 2013 року, сума єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату за січень 2013 року складає 63338, 47 грн., термін сплати якого настав 28.02.2013 року (а.с.10-13). Залишок в сумі 3751, 42 грн. від платежу в сумі 43109, 19 грн. від 28.02.2013 року був зарахований в сплату нарахованого внеску за січень 2013 року.

Згідно звіту за лютий 2013 року, сума єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату за лютий 2013 року складає 58642, 70 грн. (а.с.15-18).

Таким чином, станом на 01.03.2013 року залишок несплаченого єдиного внеску за січень 2013 року складає 59 587, 05 грн., в погашення якого були зараховані платежі в сумі 36,62 від 14.03.2013, суми 1100, 00 грн., 10730, 92 грн. від 14.03.2013 року, суми 42553, 71грн. та 4221, 81 грн. від 28.03.2013 року, які були сплачені в рахунок погашення єдиного внеску за лютий 2013 року.

З урахуванням викладеного, станом на 01.04.2013 року заборгованість по єдиному внеску з урахуванням нарахованого єдиного внеску за лютий 2013 року в сумі 58 642, 70 грн., згідно звіту за лютий 2013 року складає 59586, 69 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку (а.с.92).

Несплачена загальна сума 59 586, 69 грн. була направлена підприємству вимогою про сплату недоїмки №Ю-573 (а.с.9).

Позивач вважає дії відповідача неправомірними у зв'язку з тим, що 09.01.2013 року Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит».

Відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів.

Згідно п.1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ,мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно пункту 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 28 січня 2013 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Аналогічна правова позиція висловлена також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2011 року у справі №К-39581/10, у постанові Верховного суду України від 25 червня 2011 року у справі за позовом державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м.Черкаси про визнання протиправним та скасування рішень.

За таких обставин, суд робить висновок, що вимогу № Ю-573 від 04 квітня 2013 року було винесено відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства, підстав для визнання її противоправною суд не знаходить, отже позовні вимоги державного підприємства «Антрацит» документально та нормативно не обґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Антрацит» до Управління пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги про сплату боргу від 04.04.2013 року №Ю-573відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанову складено та підписано в повному обсязі 08 липня 2013 року.

Суддя С.В. Прудник