Ухвала суду № 32294134, 05.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 р. Справа № 106997/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання: Рак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2012 року №0000342301, №0000352301, №0000362301 та від 01 лютого 2012 року №0000752301,-

В С Т А Н О В И Л А:

11.04.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2012 року №0000342301, №0000352301, №0000362301 та від 01.02.2012 року №0000752301.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної відповідачем перевірки з питань фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків позивача з Дочірнім підприємством «Даніа Хандел А/С» (далі - ДП «Даніа Хандел А/С») за вересень 2011 року складено акт № 10321/23-2/20136463 від 30.12.2011 року. Зафіксовано порушення ст.. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ДП «Даніа Хандел А/С» на загальну суму 1 434 383,35 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 24 декларації), в сумі 358 650,00 грн., а також порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, 135.2 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за третій квартал 2011 року на 2 061 988,30 грн. На підставі даного Акту перевірки відповідачем 18.01.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000342301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 2 061 988,00 грн.; № 0000352301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 358 650,00 грн. та № 0000362301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 1 792 978,5 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2012 року № 0000752301 додатково донараховано штрафні санкції у сумі 358 959,75 грн. Вважає дані податкові повідомлення-рішення незаконними, що прийняті з грубими порушеннями норм чинного законодавства України і такі, що підлягають скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що аналізуючи Акт перевірки та твердження перевіряючих можна зробити висновок, що застосування відповідачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст..208, ст..215 та ст.216 ЦК України щодо нікчемності договору купівлі-продажу №08/11 від 31.08.2011 року є безпідставним, оскільки при аргументації такої позиції податковий орган керувався не підтвердженою інформацією, не повністю дослідив обставини справи, а також керувався власним внутрішнім переконанням, що в силу ч.2 ст.19 Конституції України є недопустимим. Так, норми Конституції України, ПК України чи інші нормативні акти не відносять до компетенції податкового органу дії щодо визнання нікчемними правочинів, вчинених суб'єктом господарювання. Орган владних повноважень (Луцька ОДПІ) вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення ТзОВ «Феміда-Інтер» вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, ЦК України, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Кузнецова Н.В. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС доведено порушення ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» податкового законодавства, зокрема, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат витрати та податкового кредиту за виписаними первинними документами, які не підтверджують реальне вчинення господарської операції з ДП «Даніа Хандел А/С», в результаті чого занижено суму ПДВ за вересень 2011 року на 1 434 383,35 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 358 650,00 грн., занижено податок на прибуток за третій квартал 2011 року на 2 061 988,30 грн. З огляду на це відповідачем правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року №0000342301, №0000352301, №0000362301, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року № 0000752301 про донарахування ще 25 відсотків штрафної санкції (358 595,75 грн.) суд зазначає, що його прийнято після винесення податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000362301, яким було визначено штрафні санкції у сумі 358 595,75 грн., тобто в розмірі 25 відсотків від суми донарахованого основного зобов'язання. Разом з тим, як було встановлено, Луцькою ОДПІ за результатами планової виїзної перевірки (акт від 02 листопада 2011 року № 8842/23-3/20136462) до позивача уже застосовувалися штрафні санкції. Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Оскільки факт порушення позивачем податкового законодавства при визначенні податкового зобов'язання з ПДВ знайшов підтвердження у судовому засіданні, то податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 01 лютого 2012 року № 0000752301 є обґрунтованим, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає також.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Феміда-Інтер» 04.01.1995 року зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 390142 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 473230/819.

На підставі направлень від 02 грудня 2011 року № 003072 та від 08 грудня 2011 року № 003666, № 003072, згідно з пунктом 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 08 грудня 2011 року № 3278 та у зв'язку із ненаданням документів у повному обсязі на письмовий запит Луцької ОДПІ щодо правомірності формування податкового кредиту Луцькою ОДПІ у період з 12 по 23 грудня 2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Феміда-Інтер» з питань фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з ДП «Даніа Хандел А/С» за вересень 2011 року.

Податковою перевіркою ТзОВ «Феміда-Інтер» було встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року ним задекларовані податкові зобов'язання у сумі 2 655 518,00 грн. та податковий кредит у сумі 2 344 939,00 грн., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 358 650,00 грн. Згідно з розшифровкою податкового кредиту (додаток 5 до декларації) ТзОВ «Феміда -Інтер» відображено придбання товару у вересні 2011 року в ДП «Даніа Хандел А/С» на суму 8 965 166,65 грн., в тому числі ПДВ 1 793 033,35 грн.

Перевіркою також встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини з ДП «Даніа Хандел А/С» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами. Вказано про недотримання підприємством вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 8, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, положень статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

За наслідками перевірки складено Акт від 30 грудня 2011 року № 10321/23-2/20136463. Актом перевірки було встановлено порушення підприємством статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ДП «Даніа Хандел А/С» на загальну суму 1 434 383,35 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 24 декларації) на 358 650,00 грн. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні, які підпадають під визначення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за третій квартал 2011 року на суму 2 061 988,30 грн.

На підставі висновків Акта перевірки Луцькою ОДПІ 18 січня 2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000342301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 061 988,00 грн., № 0000352301 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ по декларації за вересень 2011 року на 358 650,00 грн., та № 0000362301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 1 792 978,5 грн., з них 1 434 383,00 грн. за основним платежем та 358 595,75 грн. за штрафними санкціями. 01 лютого 2012 року у зв'язку із самостійно виявленими помилками при визначенні розміру штрафної санкції у податковому повідомленні-рішенні від 18 січня 2012 року № 0000362301 Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752301про збільшення на 25 відсотків розміру штрафної санкції, тобто, донараховано ще 358 595,75 грн. При цьому розмір штрафної санкції згідно з розрахунком становить всього 50 відсотків від суми донарахованого податкового зобов'язання. В судовому засіданні з'ясовано, що мала місце описка в тексті податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року і при посиланні на акт перевірки № 10321/23-2/20136463 вказано дату акта «03.01.2012 року» замість «30.11.2011 року», однак дана обставина не робить саме повідомлення-рішення незаконним.

Позивач оскаржував дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до податкових органів усіх рівнів: до Державної податкової служби у Волинській області (ДПС у Волинській області) подано первинні скарги від 01 лютого 2012 року № 416-02/12, № 417-02/12, від 31 січня 2012 року № 412-01/12-01, від 13 лютого 2012 року № 434-02/12 та до Державної податкової служби України (ДПС України) - повторні скарги від 29 лютого 2012 року № 448-02/12 та від 12 березня 2012 року № 12а-03/12. Рішеннями ДПС у Волинській області від 17 лютого 2012 року № 323/10/25-006 та від 29 лютого 2012 року № 535/10/10-206 податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000342301, № 0000352301, № 0000362301 з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року № 0000752301 залишено без змін. Так само рішенням ДПС України про результати розгляду повторних скарг від 26 березня 2012 року № 5388/6110-245 в задоволенні скарг позивача було відмовлено. Рішенням ДПС України від 02 квітня 2012 року № 5846/6/10-2пг продовжено розгляд скарги до 12 травня 2012 року на податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року № 0000752301.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2012 року №0000342301, №0000352301, №0000362301 та від 01 лютого 2012 року №0000752301, прийнятих у зв'язку із порушенням ТзОВ «Феміда-Інтер» податкового законодавства, а останній не спростував доводів відповідача належними доказами.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 -137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 -143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 -140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. При цьому згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила оподаткування ПДВ визначені розділом V ПК України. Так відповідно до пункту 185. статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Місцем постачання товарів визнається фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пунктом 198.1 статті 198 ПК України). Водночас, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою використання їх в господарській діяльності та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових та видаткових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та ДП «Даніа Хандел А/С», та відсутність мети настання правових наслідків, обумовлених правочином, суд при розгляді справи з'ясовував обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, можливість здійснення господарських операцій, подальший рух придбаного ТзОВ «Феміда-Інтер» товару.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. За правилами пунктів 44.5, 44.6 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, доказів про вилучення таких документів за рішеннями відповідних органів, про повідомлення податкового органу про втрату документів та проведення заходів для їх відновлення позивач не надав.

Судом також встановлено, що на неодноразові звернення Луцької ОДПІ (листи від 27 жовтня 2011 року № 25284/10/15-2, від 15 листопада 2011 року № 27902/10/15-2, від 12 грудня 2011 року № 30363/10/23-2 надати документальне підтвердження задекларованої суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ДП «Даніа Хандел А/С», а також документи про використання в господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей або ж подальшу їх реалізацію (товарно-транспортні накладні, податкові, видаткові накладні, довіреності, документи про оплату за товар, акти приймання-передачі товару, договори) ТзОВ «Феміда-Інтер» такі документи не надано, разом з тим, вказано на безпідставність вимог податкового органу та про знаходження таких документів у господарському суді Волинської області у зв'язку із розглядом справи. Не надані документи з тих самих підстав і на письмову вимогу відділу податкової міліції Луцької ОДПІ від 10 лютого 2012 року № 2083/10/26-3. Разом з тим, наказ від 08 грудня 2012 року № 3278 на проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ «Феміда-Інтер» не оскаржувався у встановленому порядку, та не скасований як незаконний.

Статтею 83 ПК України визначено, що підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Оскільки Луцькій ОДПІ позивачем надано лише копії рахунків № 621 та № 631, з яких встановлено, що ТзОВ «Феміда-Інтер» здійснювало операції з придбання газу, то Луцькою ОДПІ, крім документів, які були надані посадовими особами ТзОВ «Феміда-Інтер»», використано податкові декларації з ПДВ за вересень 2011 року, з податку на прибуток за третій квартал 2011 року, а також матеріали податкових перевірок, проведених іншими податковими органами, зокрема, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 вересня 2011 року «Про результати документальної позапланової перевірки ДП «Даніа Хандел А/С» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Мульті Фарм» за період з 01 по30 вересня 2011 року», акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 23 листопада 2011 року № 7674/10/23-36192517 про проведення зустрічної звірки ТзОВ «Мульті Фарм» щодо документального підтвердження господарських відносин із ДП «Даніа Хандел А/С», а також матеріали, отримані податковою міліцією в ході відпрацювання легітимності проведених операцій між ДП «Даніа Хандел А/С» та ТзОВ «Феміда-Інтер».

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 31 серпня 2011 року між позивачем та ДП «Даніа Хандел А/С» було укладено договір купівлі-продажу № 08/11. Згідно з умовами договору продавець (ДП «Даніа Хандел А/С») зобов'язується передати покупцю (ТзОВ фірма «Феміда-Інтер») у власність товар (будівельні матеріали та товари в асортименті згідно з накладними), а останній оплатити їх вартість за ціною, що зазначається у накладних. Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, однак не може перевищувати 11 000 000,00 грн. Поставка товару здійснюється продавцем товару протягом 90 днів з дати підписання даного договору; поставка товару відбувається за рахунок продавця. Приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін згідно з наданими продавцем супровідних документів на товар. Відповідно до додаткової угоди № 2 від 07 жовтня 2011 року до договору сторони дійшли згоди провести розрахунок за отриманий товар шляхом передачі простого векселя, дата передачі якого підтверджується актом приймання-передачі векселя.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу продавцем виписано податкові накладні від 01 вересня 2011 року № 11 на загальну суму 308 350,00 грн., в тому числі ПДВ 51 391,67 грн., від 02 вересня 2011 року № 15 на загальну суму 285 390,00 грн., в тому числі ПДВ 47 565,00 грн., від 02 вересня 2011 року № 16 на загальну суму 306 000,00 грн. в тому числі ПДВ 51 000,00 грн., від 05 вересня 2011 року № 36 на загальну суму 388 300,00 грн., в тому числі ПДВ 64 716,67 грн., від 05 вересня 2011 року № 37 на загальну суму 420 880,00 грн., в тому числі ПДВ 70 146,67 грн., від 06 вересня 2011 року № 45 на загальну суму 331 900,00 грн., в тому числі ПДВ 55 316,00 грн., від 06 вересня 2011 року № 46 на загальну суму 468 420,00 грн., в тому числі ПДВ 78 070,00 грн., від 07 вересня 2011 року № 51 на загальну суму 576 950,00 грн., в тому числі ПДВ 96 158,00 грн., від 08 вересня 2011 року № 54 на загальну суму 494 770,00 грн., в тому числі ПДВ 82 461,67 грн., № 56 на загальну суму 493 600,00 грн., де сума ПДВ складає 82 266,67 грн., від 08 вересня 2011 року № 57 на загальну суму 402 200,00 грн., в тому числі ПДВ 67 033,33 грн., від 09 вересня 2011 року № 58 на загальну суму 593 000,00 грн., в тому числі ПДВ 98 833,33 грн., від 09 вересня 2011 року № 59 на загальну суму 551 000,00 грн., в тому числі ПДВ 91 833,33 грн., від 09 вересня 2011 року № 60 на загальну суму 401 980,00 грн., в тому числі ПДВ 66 996,67 грн., від 12 вересня 2011 року № 65 на загальну суму 545 000,00 грн., в тому числі ПДВ 90 833,33 грн., від 12 вересня 2011 року № 66 на загальну суму 547 000,00 грн., в тому числі ПДВ 91 166,67 грн., від 12 вересня 2011 року № 67 на загальну суму 582 000,00 грн., в тому числі ПДВ 97 000,00 грн., від 12 вересня 2011 року № 68 на загальну суму 560 000,00 грн., в тому числі ПДВ 93 333,33 грн., від 13 вересня 2011 року № 7171 на загальну суму 571 900,00 грн., в тому числі ПДВ 95 316,67 грн., від 13 вересня 2011 року № 72 на загальну суму 591 400,00 грн., в тому числі ПДВ 98 566,67 грн., від 14 вересня 2011 року № 76 на загальну суму 558 200,00 грн., в тому числі ПДВ 93 033,33 грн., а також видаткові накладні від 01 вересня 2011 року № РН-000011, від 02 вересня 2011 року № РН-0000015, № РН-00000-16, від 05 вересня 2011 року № РН-0000036, № РН-0000037, від 06 вересня 2011 року № РН-0000045, № РН-0000046, від 07 вересня 2011 року № РН-0000050, № РН-0000051, від 08 вересня 2011 року № РН-0000054, № РН-0000055, № РН-0000056, № РН-0000057, від 09 вересня 2011 року № РН-0000058, № РН-0000059, № РН-0000060, від 12 вересня 2011 року № РН-0000065, № РН-0000066, № РН-0000067, № РН-0000068, від 13 вересня 2011 року № РН-0000071, № РН-0000072, від 14 вересня 2011 року № РН-0000076 на загальну суму 10 758 200,00 грн., в тому числі ПДВ 1 793 033,33 грн.. Сторонами підписано акти приймання-передачі товару.

В свою чергу, ТзОВ «Феміда-Інтер» виписано простий вексель серії АА № 0012610 на суму 10 758 200,00 грн., прийнятий на підставі акта приймання-передачі від 07 жовтня 2011 року.

Від імені продавця товару документи підписані ОСОБА_3 Додатковою угодою № 1 від 31 серпня 2011 року до договору купівлі-продажу від 31 серпня 2011 року № 08/11 сторони визнали, що документи підписані ОСОБА_3 на підставі довіреності від 16 січня 2011 року №01/1, мають юридичну силу, а ОСОБА_3 діє на підставі Статуту. 02 листопада 2011 року ДП «Даніа Хандел А/С» надіслано лист № 2/11-2011 за підписом ОСОБА_3 про визнання та схвалення документів, підписаних від імені підприємства ОСОБА_3.

Разом з тим, незважаючи на це, ТзОВ «Феміда-Інтер» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу від 31 серпня 2011 року № 08/11 недійсним, мотивуючи позов відсутністю повноважень у ОСОБА_3 на вчинення дій від імені ДП «Даніа Хандел А/С». Тобто, з одного боку ТзОВ «Феміда-Інтер» ставить під сумнів дійсність договору-купівлі продажу, а з іншого - підписує та приймає документи, що випливають зі змісту договору, що саме по собі є нелогічним.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, та не бере до уваги покликання представника позивача на те, що рішенням господарського суду Волинської області від 17 січня 2012 року, що набрало законної сили, у справі № 5004/2410/11 за позовом ДП «Даніа Хандел А/С» до ТзОВ «Феміда-Інтер» та зустрічним позовом ТзОВ «Феміда-Інтер» до ДП «Даніа Хандел А/С» встановлено виконання зобов'язань сторонами за договором купівлі-продажу від 31 серпня 2011 року № 08/11, а тому вважає, що господарським судом при розгляді справи не досліджувалися обставини передачі товару від продавця до покупця, окрім копій договору, видаткових накладних, векселя, акта про передачу векселя. Інші докази, які наявні у даній справі, не оцінювалися. А тому доводи сторін підлягають перевірці та оцінці з урахуванням також і інших доказів у справі.

Разом з тим, надані докази (податкові, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару та векселя), на думку суду, не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність здійснення операції купівлі-продажу.

Враховуючи те, що можливості (фізичні, технічні, технологічні) в ДП «Даніа Хандел А/С» на поставку товару не підтверджені (актом перевірки ДПІ в Деснянському районі м. Києва від 23 листопада 2011 року не встановлено факту передачі товару, відображеного в обліку ДП «Даніа Хандел А/С» від ТзОВ «Мульті Фарм»), позивачем не надано докази транспортування, зберігання, переміщення товару саме у той спосіб, про який вказує представник позивача, не доведено наявність ділової мети та рух активів в процесі здійснення господарської операції, а також беручи до уваги значні обсяги задекларованих позивачем витрат на придбання товарів, види самих товарів, які були предметом договору купівлі-продажу та які фактично не поставлялись, віддаленість контрагентів один від одного, юридичну дефектність видаткових, податкових накладних, платіжних документів, відомості у яких не підтверджені іншими доказами (документи формально оформлені без фактичної поставки товару та його приймання покупцем), колегія суддів погоджується з доводами Луцької ОДПІ про те, що позивач не набув права на формування на їх підставі даних податкового обліку. Відтак, валові витрати та податковий кредит за такими документами сформовані ТзОВ «Феміда-Інтер» безпідставно.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду першої інстанції достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі №2а-0370/1053/12- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

В.С.Затолочний