Ухвала суду № 32292350, 08.07.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:124/2323/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Деменок С.В. № провадження:22-ц/190/4465/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Підлісна І. А. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Підлісної І.А., суддів:Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення розмірів часток співвласників у праві власності на земельну ділянку, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності на земельну ділянку, встановлення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 4 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

25 березня 2013 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_7, зазначивши, що вони сумісно володіють земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі державного акту про право власності від 5.04.2004 року, який видано на ім'я ОСОБА_6, з зазначенням інших співвласників - ОСОБА_8, ОСОБА_7 (а.с.8). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. 20.01.2006 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину (а.с.16). Позивачка просить визначити розмір часток співвласників у праві власності на земельну ділянку та припинити право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку в зв'язку з його смертю; внести зміни до свідоцтва про право на спадщину стосовно включення до складу успадкованого нею майна - 1/3 частки земельної ділянки, що належала спадкодавцю; встановити порядок користування земельною ділянкою та поділити її в натурі, припинивши право спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 4 червня 2013 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення розмірів часток земельної ділянки між співвласниками, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності на земельну ділянку у зв'язку зі смертю, припинення спільної сумісної власності на земельну ділянку, встановлення порядку користування земельною ділянкою (поділ в натурі земельної ділянки) залишено без руху з підстав п 8 ч 1 ст 207 ЦПК України.

Відповідно до до п 9 ч 1 ст 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати в частині визначення розміру судових витрат.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши осіб, що з'явились до суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звернувшись до суду з зазначеним позовом, ОСОБА_6 не визначила його ціну; сплатила судовий збір у розмірі 114 грн 70 коп (а.с. 1).

Залишаючи заяву ОСОБА_6 без руху, суд зазначив, що одночасно заявлено вимоги майнового та немайнового характеру. Судовий збір при подачі позову сплачений тільки за немайнові вимоги. Відповідно до ст. 4, п 2 ст 6 Закону України «Про судовий збір» позивачка повинна сплатити максимальний розмір судового збору за вимоги майнового характеру, тобто 3441 грн (а.с. 80-81).

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції недостатньо обґрунтованим.

Згідно з ч.2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір справляється за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 2 Закону ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 2 статті 80 ЦПК України, п 2 ст 6 ЗУ «Про судовий збір» якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Враховуючи в системному зв'язку: положення ст 11 ЦПК України, які встановлюють принцип диспозитивності цивільного судочинства; вимоги п 4 ч 2 ст 119 ЦПК України щодо обов'язку позивача зазначити ціну позову щодо вимог майнового характеру; зазначенні в п 2 ст 6 ЗУ «Про судовий збір» правила, за якими суд визначає судовий збір лише, якщо встановлена позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна, або якщо він не може її точно встановити; попереднє визначення розміру судового збору має здійснюватися судом виходячи з ціни позову, вказаної позивачем. Незазначення позивачем обґрунтованого розрахунку вартості відшукуваного майна є підставою для залишення позову без руху саме з підстав не визначення ціни позову та несплати судового збору відповідно до неї.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначила, що до позовної заяви вона додала висновок судової експертизи, якою визначена вартість земельної ділянки. Враховуючу цей висновок ціна її позову складає 174779, 28 грн.

В додатку до позовної заяви вказані - висновки експерта. В тексті позовної заяви ОСОБА_6 посилалась на висновок експертизи від 16.04.2009 року. Між тим, такий висновок в матеріалах справи відсутній. За позовною заявою ОСОБА_6 відкрито провадження, без зауважень щодо невиконання вимог п 7 ч 2 ст 119, ст. 120, ч 1 ст 121 ЦПК України про додання до позовної заяви документів, зазначених як додаток (а.с. 57).

Отже, ОСОБА_6 стверджує про можливість визначення нею, як позивачем, ціни позову.

Окрім цього, встановивши для позивача розмір судового збору на стадії розгляду справи (п. 8 ч 2 ст 207 ЦПК), суд всупереч роз'ясненням п 2 постанови ПВСУ від 12.06.2009 року №5, не визначив зміст правових вимог.

Так, ОСОБА_6 одночасно просить встановити порядок користування земельною ділянкою (немайнова вимога) та поділити земельну ділянку та припинити відносно неї право спільної сумісної власності (майнова вимога)- п 19 постанови Пленуму ВСУ №7 від 4.10.1991 року .

В інформаційному листі ВССУ «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» було роз'яснено, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Недостатнє обґрунтування судом першої інстанції своєї вимоги щодо додаткової сплати позивачкою судового збору саме у розмірі 3441грн, на думку колегії суддів, обмежує право особи на звернення до суду за захистом своїх прав. Тому, ухвала суду в частині визначення розміру судових витрат підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись статтями 303, 304, 312, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 4 червня 2013 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Підлісна І.А. Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А.