Ухвала суду № 32289832, 04.07.2013, Апеляційний суд Сумської області

Копія

Справа №591/1544/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бойко Віталій БорисовичНомер провадження 22-ц/788/1490/13 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 42

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Кононенко О. Ю.,

суддів - Білецького О. М., Шевченка В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2013 року

у справі за позовом Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про виселення із службового житлового приміщення,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації.

В апеляційній скарзі Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що ані ОСОБА_3, ані члени його сім'ї не отримували спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення в службове приміщення. Крім того, спірна службова квартира належить позивачу не з 23 листопада 2005 року, а з моменту утворення управління, тому на момент вселення відповідачів та їх неповнолітньої дочки у спірну квартиру дане жиле приміщення вже належало на праві власності позивачу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13.02.1996 року по 08.10.2004 року ОСОБА_3 працював водієм в Головному фінансовому управлінні Сумської обласної державної адміністрації.

В квартиру АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_3, як працівник позивача, який потребував у забезпеченні його житлом, вселився разом зі своєю сім'єю в 1996 році, що встановлено рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28.10.2008 року, яке набрало законної сили.

Іншого житла відповідачі не мають, ОСОБА_3 знаходиться на квартирному обліку як такий, що потребує поліпшення житлових умов у виконавчому комітеті Сумської міської ради.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.11.2005 року за Головним фінансовим управлінням Сумської обласної державної адміністрації визнано право власності на спірну квартиру, яке за позивачем зареєстроване 23.11.2005 року.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Сумської міської ради від 21.06.2005 року №336 спірна квартира була включена в число службових житлових приміщень та закріплена за фінансовим управлінням як власником цієї квартири.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законні підстави для виселення відповідачів із займаної ними квартири, як службового житла відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Згідно з ч.1 ст.118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Статтею 124 ЖК України визначено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 був заселений у квартиру на час, коли спірне житло не мало статусу службового житла.

Питання про надання відповідачу ОСОБА_3 службового жилого приміщення позивачем не вирішувалося, спеціальний ордер на зайняття службового житла не видавався, тому, незважаючи на те, що спірна квартира з 21.06.2005 року відноситься до службового житла, надана вона була відповідачу як відомче житло.

За таких обставин, посилання позивача на ст.ст.124, 125 ЖК України як на підставу для виселення відповідачів зі спірної квартири є помилковими, оскільки дані норми права стосуються лише осіб, проживаючих у службових житлових приміщеннях, які надані їм у встановленому законом порядку.

Відповідач та члени його сім'ї у спірну квартиру заселилися ще до надання цьому житлу статусу службового на загальних підставах, як такі, що потребують поліпшення житлових умов, права на службове житло не набували, тому з підстав, зазначених у позовній заяві, цього права позбавлені бути не можуть.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для примусового виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із службового житлового приміщення без надання їм іншого житла.

Як посилання апелянта на те, що управління є власником квартири з моменту його створення, так і інші доводи заявника апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя Кононенко О.Ю.