Постанова № 32288886, 02.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 5015/7471/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) -Подшебякіна О.М., представник за Довіреністю.

від відповідача - Грицак Г.І., представник за Довіреністю.

розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29.04.2013 року № 31/10-2077

на ухвалу господарського суду Львівської області від 23.04.2013 р. (суддя Гоменюк З.П.)

за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоненерго», м.Львів про надання розстрочки виконання рішення

у справі № 5015/7471/11

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів про стягнення 22 773 172грн. 66коп.

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року у справі № 5015/7471/11 заяву Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго») про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2012р. у справі №5015/7471/11 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2012р. у справі №5015/7471/11 терміном на 2 (два) роки, з 01.05.2013р. по 01.05.2015р., рівними частинами, стягуючи щомісяця по 919 299грн. 47коп.

Ухвала суду мотивована наявністю належним чином доведених заявником обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, та винесена з врахуванням причин невиконання зобов'язань відповідачем, матеріальних інтересів та фінансового стану сторін.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що тяжкий фінансовий стан боржника не може вважатися підставою для надання розстрочки, крім того, судом не враховано принципу дотримання балансу інтересів сторін.

У судовому засіданні представник позивача (скаржника) доводи апеляційної скарги підтримав і просив скаргу задоволити та скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 23.04.2013 р., представник відповідача - проти апеляційної скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - змінити з наступних підстав.

ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, однак підлягає зміні стосовно зазначення розміру рівної частини суми заборгованості, що підлягає стягненню при наданні розстрочки виконання рішення суду.

Встановлено, що 14 жовтня 2010 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ЛМКП «Львітеплонерго» було укладено Договір поставки природного газу № 06/10-1214БО-21. Однак ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виконало належно та своєчасно зобовязання за цим Договором.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2012 року стягнуто з ЛМКП „Львівтеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 19 755 782грн. 86коп. основного боргу, 766 445грн. 35коп. пені, 900 078грн. 91коп. інфляційних втрат, 564 420грн. 23коп. 3% річних та 56460грн. 00коп. судового збору з розстрочкою виконання на 6 місяців рівними частинами. Таким чином, з ЛМКП «Львівтеплоенерго» загалом, з врахуванням судового збору, стягнуто 22 043 187,4 грн. в користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз»..

28.02.2012 року видано наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення суду. 10.08.2012 року винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом, виданим 28.02.2012 року, у справі № 5015/7471/11.

28.05.2012 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та скаржником було укладено Договір про реструктуризація заборгованості за Договором поставки природного газу № 06/10-1214БО-21 від 14.10.2010 року. Даним Договором погоджено реструктуризацію заборгованості боржника в сумі 8 431 722,66 грн. строком на 15 років.

З цього вбачається, що боржником вживалися можливі заходи для погашення заборгованості за Договором № 06/10-1214БО-21 від 14.10.2010 року, а скаржник (стягувач) погодився на строк у 15 років для реструктуризації заборгованості.

13.04.2013 року ЛМКП „Львівтеплоенерго" подало заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2012р. строком на 15 років, по квітень 2028р., рівними частинами, в обґрунтування якої посилалося на наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме: важкий фінансовий стан ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відсутність достатніх коштів і майна у підприємства для оплати наявної заборгованості. Потреба підприємства в обігових коштах з кожним роком зростає, що не відповідає темпам зростання доходів боржника.

Судом першої інстанції боржнику надано розстрочку виконання рішення строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України, суд у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що судам слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року (надалі - Конвенція), ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються застосування Конвенції.

Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду».

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд.

У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення. Межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку надання розстрочки строком на 15 років, як цього просив боржник у своїй заяві про надання розстрочки, суттєво порушуватиме допустимі межі строку виконання судового рішення та права стягувача.

Таким чином, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними та винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Встановлення та підтвердження факту наявності виняткових обставин, на які посилається боржник ЛМКП «Львівтеплоенерго»», можливо лише внаслідок перевірки судом відповідних доказів наявності зазначених обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем у момент звернення рішення до виконання.

Метою діяльності ДК «Газ України» є організація ефективної експлуатації, управління та розвитку енергогенеруючих потужностей різних форм власності та розподільних систем газопостачання; реалізація природнього та скрапленого газу населенню, бюджетним установам та іншим споживачам та здійснення інших видів діяльності для отримання прибутку. Компанія є самостійним суб'єктом господарювання з правами юридичної особи, заснованої та зареєстрованої відповідно до чинного законодавства України (а.с. 14-15).

ЛМКП «Львівтеплоенерго» - це самостійний господарюючий суб'єкт, який є власністю територіальної громади м. Львова, наділений правами юридичної особи, здійснює виробничу, науководослідну та комерційну діяльність з метою отримання прибутку. Основне завдання підприємства - задоволення потреб населення та юридичних осіб у тепловій енергії, яка використовується для опалення приміщень та подання гарячого водопостачання. Підприємство являється єдиним підприємством, яке забезпечує опалення та гарячу воду всім мешканцям міста Львова. Основним джерелом надходження коштів - є надходження комунальних платежів від споживачів послуг.

Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго» є єдиним комунальним підприємством у межах однієї адміністративно - територіальної одиниці України - місті Львові - з надання послуг постачання теплової енергії.

Згідно Довідки та розрахунків (а.с.99-101) потреба ЛМКП «Львівтеплоенерго» в обігових коштах у 2011 та 2012 роках становила189946,3 грн. та 228960,8 грн. відповідно.

Згідно інформації про стан розрахунків за теплову енергію (а.с.111) заборгованість споживачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» у 2012 році становила 126 566 232, 18 грн., станом на 25.03.2013 року - 137 513 592,61 грн. У складовій оборотних активів підприємства дебіторська заборгованість складає 81,25% від усіх оборотних активів підприємства (а.с.134).

Згідно аналітичної довідки ЛМКП «Львівтеплоенерго» (а.с.134) за результати роботи першого кварталу 2013 року володіє робочим капіталом в сумі 28 067, 0 тис. грн. Загальна заборгованість підприємства перед ДК «Газ України» становить 47 461901,34 грн. (а.с.136). Загалом кредиторська заборгованість ЛМКП станом на 01.04.2013 року становила 279 045 809,5 грн., а балансова вартість майна підприємства на початок 2013 року - 231,9 млн. грн.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Отже, з вищенаведеного вбачається соціальна значущість підприємства у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці України, збитковість його господарської діяльності, потреба у значних обігових коштах, наявна загроза банкрутства. Об'єктивними причинами невиконання боржником своїх зобов'язань є також значна дебіторська заборгованість, зокрема, заборгованість населення за оплату комунальних послуг, яку підприємство поступово ліквідовує шляхом стягнень у судовому порядку,

Крім того, беручи до уваги наявні розрахунки у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що стягувана сума у розмірі 22млн грн. є значною для ЛМКП «Львівтеплоенерго» у поточний період та одноразове її стягнення може призвести до негативних наслідків у господарській діяльності підприємства, а відтак і забезпечення населення міста відповідними послугами.

Зазначені обставини, які належно підтверджені матеріалами справи, апеляційний суд вважає такими, що ускладнюють виконання рішення суду для боржника ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що розстрочка виконання рішення на строк два роки сприятиме як можливості продовження господарської діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго», так і зробить реальною можливість отримання боргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, наданий судом першої інстанції строк розстрочки виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2012р. у справі № 5015/7471/11 - на 2 (два) роки рівними частинами, апеляційний суд розглядає як розумний, допустимий за існуючих обставин справи, такий, що відповідатиме захисту інтересів обох сторін у справі та встановлений з урахуванням усіх обставин справи.

В той же час, апеляційний суд вважає, що під час розрахунку рівних щомісячних частин суми заборгованості при наданні розстрочки виконання рішення судом першої інстанції не враховано ухвали про виправлення описки від 03.07.2012 року, зокрема, виправленої суми основного боргу в розмірі 197 557 82,86 грн. Тому, виходячи з загальної суми заборгованості в розмірі 22 043 187,4 грн., рівна щомісячна частина при наданні розстрочки виконання рішення строком на 2 (два) роки (24 місяці) становитиме не 919 299,47 грн. (як зазначено в ухвалі), а 918 466,14 грн. Таким чином, в цій частині ухвала суду від 23.04.2013 року підлягає зміні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, однак в резолютивній частині ухвали невірно зазначено розмір рівної частини, яка повинна бути стягувана щомісячно при наданні розстрочки виконання рішення суду, а тому ухвала підлягає зміні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29.04.2013 року № 31/10-2077 - відмовити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. у справі №5015/7471/11 - змінити.

Частину другу резолютивної частини ухвали господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. у справі № 5015/7471/11 викласти в наступній редакції: «Розстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2012 року у справі № 5015/7471/11 терміном на 2 роки, з 01.05.2013р. по 01.05.2015р., рівними частинами, стягуючи щомісяця по 918 466,14 грн.».

В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. у справі № 5015/7471/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 08.07.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Марко Р.І.