Постанова № 32288883, 01.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа№ 911/878/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика Київська"

на рішення господарського суду Київської області

від 17.05.2013 року

у справі № 911/878/13-г (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом cпоживчого товариства „УТФ", Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика Київська", Київська область, Броварський район, с. Пухівка,

про стягнення 40 219,40 грн., -

за участю представників:

від позивача: Гречко Ю.І. - представник (дов. б/н від 01.07.2013р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство „УТФ" (надалі - СТ „УТФ") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика Київська" (надалі - ТОВ „Птахофабрика Київська") про стягнення 40 219,40 грн., у т.ч. 40 000,00 грн. заборгованості, 183,33 грн. пені та 36,07 грн. 3% річних, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором № МС/7 від 14.03.2012 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2013 року у справі №911/878/13-г позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн. заборгованості, 180,82 грн. пені та 36,07 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика Київська" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначено розгляд справи на 01.07.2013 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 01.07.2013р. представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки в судове засідання не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Вислухавши думку представника позивача з приводу можливості розгляду апеляційної скарги без участі інших учасників судового процесу, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити перевірку рішення у відсутність представника скаржника за наявними у справі доказами.

01.07.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14.03.2012 року між споживчим товариством "УТФ" (за текстом договору - постачальник) та закритим акціонерним товариством "Птахофабрика Київська", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (за текстом договору - покупець) був укладений договір постачання товару № МС/7 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався протягом дії договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів (товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (а.с.8-9).

Згідно до п.1.2 договору загальна вартість цього договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними сторонами Специфікаціями.

Умови постачання товару визначаються сторонами в підписаних специфікаціях у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на складі покупця (вантажоодержувача) в порядку, що визначається чинним законодавством.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що для здійснення приймання товару постачальник надає покупцю на кожну партію товару наступні документи: рахунок на оплату; податкову накладну; видаткову накладну та/або товарно-транспортну накладну; ветеринарне свідоцтво Ф-2, у випадку відсутності свідоцтва покупець має право відмовитись від даної партії товару; інші документи, за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 2.7 договору датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 9.1 договору).

До договору сторонами укладено, зокрема, Специфікацію №7 від 12.12.2012 року, умовами якої погоджено найменування, кількість та ціну товару, що постачається, а саме: кукурудза 3 класу, врожаю 2012 року у кількості 60+/-10% тонн, ціна за 1 тонну - 2 100,00 грн. (а.с.33).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладення СТ „УТФ" та ЗАТ „Птахофабрика Київська" договору № МС/7 від 14.03.2012 р. було спрямоване на отримання останнім товару та обов'язку здійснювати плату за отриманий товар.

Згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання договору відповідачу був поставлений товар (кукурудза) у кількості 32,920 тонн на загальну суму 69 132,00 грн., що підтверджується актом приймання вантажу по кількості від 26.12.2012 р., довіреністю №2630 від 24.12.2012 р., накладною №17 від 26.12.2012р., податковою накладною від 26.12.2012 р., прибутковою накладною від 26.12.2012 р., товарно-транспортною накладною серії 02ААТ від 26.12.2012 р., (а.с.11-14).

За поставлений товар відповідач розрахувався частково на суму 29 132,00грн., в результаті чого виникла заборгованість на суму 40 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с.49-55).

Позивачем на адресу відповідача були надіслані листи №1 від 18.01.2013 року, №6 від 25.01.2013р., №6/1 від 25.01.2013р., №13 від 13.02.2013р. про погашення заборгованості за отриманий 26.12.2012 р. товар та підписання акту звірки (а.с.15-22), на які відповіді не послідувало та акт звірки не підписаний.

Судова колегія вважає безпідставним посилання скаржника на відсутність у нього обов'язку оплатити отриманий 26.12.2012 р. товар, строк оплати якого, за твердженням останнього, повинен бути узгоджений сторонами в специфікації в порядку п.4.1 договору.

Згідно п.4.1 договору розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, визначених у підписаних сторонами специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, у специфікації №7 від 12.12.2012 року сторонами строк оплати товару не був погоджений.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищезазначені положення та з урахуванням надсилання позивачем листа №1 від 18.01.2013 року, який отриманий представником відповідача 21.01.2013 року (а.с.16), обов'язок оплатити вартості товару у останнього виник з 29.01.2013 року.

Доказів на підтвердження належного виконання відповідачем обов'язку з оплати товару останнім суду не було надано.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату прийняття рішення місцевим судом у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором № МС/7 від 14.03.2012 року в сумі 40 000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача також 183,33 грн. пені та 36,07 грн. 3% річних.

Пункт 5.4 договору передбачає, що у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно до розрахунку місцевого господарського суду, стягнення з ТОВ „Птахофабрика Київська" на користь СТ „УТФ" 180,82 грн. пені та 36,07грн. 3% річних.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог СТ „УТФ" до ТОВ „Птахофабрика Київська" про стягнення 40 000,00грн. основного боргу за поставлений товар, 180,82 грн. пені та 36,07 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 17.05.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 17.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика Київська" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика Київська" на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2013 року у справі №911/878/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.05.2013 року у справі №911/878/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/878/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Остапенко О.М.