Постанова № 32288844, 01.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа№ 911/1231/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона - 1"

на рішення господарського суду Київської області

від 13.05.2013 року

у справі №911/1231/13 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом комунального підприємства „Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1", м, Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область,

про стягнення 2 131,69 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Оберемко Д.О. - представник (дов. б/н від 03.06.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (надалі - КП „Управління міським господарством") звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1" (надалі - ТОВ „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1") 2 131,69 грн., у т.ч. 2 079,12 грн. основного боргу, 26,48 грн. пені, 20,79 грн. інфляційних втрат та 5,30 грн. 3% річних, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості за надані послуги по договору №2 від 01.09.2008 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2013 року у справі №911/1231/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 079,12 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона -1" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.05.2013 року.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 01.07.2013 року.

В судовому засіданні 01.07.2013 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.05.2013 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки в судове засідання не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Вислухавши думку представника скаржника з приводу можливості розгляду апеляційної скарги без участі інших учасників судового процесу, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити перевірку рішення у відсутність представника позивача за наявними у справі доказами.

01.07.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2008 року між комунальним підприємством „Управління міським господарством" (в тексті договору - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1" (в тексті договору - замовник) було укладено договір №2 (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався забезпечувати зв'язок ліфтів будинку №19 по вул. Лесі Українки (І-ІІ черга) з диспетчерською службою виконавця, а замовник зобов'язався відшкодувати витрати за надані послуги (а.с.11).

Відповідно до п.2.2 договору вартість послуг визначається згідно калькуляції. Станом на 01.09.2008р. вартість послуг за місяць складає 1019,65 грн. з ПДВ.

Згідно п.2.3 договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги проводиться не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим, на підставі акту наданих послуг.

Договір укладений терміном з 01.09.2008р. по 31.12.2009р. та вважається продовженим на той же строк і на тих же підставах, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд (п.4.1 договору).

Разом з цим, до договору сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 30.12.2008р., якою п.2.2 договору був викладений у наступній редакції: «Вартість послуг визначається згідно калькуляції. Станом на 01.01.2009р. вартість послуг за місяць складає 2079,12 грн. з ПДВ, у тому числі по будинку № 1 по вул. Вітянська - 1059,47 грн. з ПДВ та по будинку № 19 по вул. Л. Українки - 1019,65 грн. з ПДВ (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження міського голови міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області від 12.10.2012р. № 3/03-331 "Про безкоштовну передачу багатоквартирних житлових будинків з даховими котельними та поза майдановими мережами по вул. Вітянська, 1-А та по вул. Л. Українки, 19 в м. Вишневе на баланс експлуатуючим організаціям" відповідачем передано позивачу на балансове утримання будинки (а.с.18), у зв'язку з чим дію договору №2 від 01.09.2008 р. припинено.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Таким чином, укладення КП „Управління міським господарством" та ТОВ „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1" договору №2 від 01.09.2008 року було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання відповідачеві послуг у жовтні 2012 року на загальну суму 2 079,12 грн. підтверджується виставленим рахунком №ОУ-0003433 від 22.10.2012р. та актом виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-0003433 від 22.10.2012р., надісланих відповідачеві поштою, що підтверджується реєстром відправлення листів (а.с.33-34).

Як встановлено місцевим судом, вищевказаний акт виконаних робіт відповідач не підписав, отримані за жовтень 2012 року послуги не оплатив, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.35-45).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №2 від 01.09.2008 р. становить 2 079,12 грн.

Відповідно до вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отримання послуг відповідачем на виконання договору №2 від 01.09.2008 року без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку надання послуг, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити їх вартість.

Враховуючи викладене, ТОВ „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1" не було надано доказів на підтвердження оплати зазначених послуг у повному обсязі, що свідчить про наявність заборгованості перед позивачем на суму 2 079,12 грн., а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості у зазначеному вище розмірі підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач наголосив на факті порушення справи про банкрутство ТОВ „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1", що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2012 року у справі №Б8/149-12. На думку скаржника, в порядку, визначеному Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги про стягнення з відповідача заборгованості повинні бути заявлені виключно в межах справи про банкрутство.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Відтак, суд першої інстанції у встановленому процесуальному порядку мав право прийняти позовну заяву до ТОВ „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1", щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішити спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просить стягнути з відповідача за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року пеню в сумі 26,48 грн., інфляційні втрати в сумі 20,79 грн. та 3% річних в сумі 5,30 грн.

Згідно ч.1 та 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено умовами п. 3.1 договору №2 від 01.09.2008 року, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по договору у відповідності з умовам діючого законодавства.

Судова колегія дійшла висновку, що оскільки ані законодавством, ані умовами договору №2 від 01.09.2008 року не передбачено застосування пені, то вимога позивача про її стягнення пені не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року строк виконання зобов'язання по сплаті заборгованості за жовтень 2012 року не настав, а отже відсутні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за зазначений період.

Зважаючи на встановлене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог КП „Управління міським господарством" до ТОВ „Спеціалізована пересувна механізована колона - №1" в частині стягнення 2 079,12 грн. основного боргу за послуги.

Судова колегія відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги щодо порушення судом прав відповідача на участь у розгляді справи в суді першої інстанції з огляду на те, що ухвала про порушення провадження у справі №911/1231/13 була направлена скаржнику за адресою його місцезнаходження: м. Вишневе, вул. Ломоносова,40, а про факт своєчасного повідомлення сторони про дату, місце та час розгляду справи свідчить повідомлення про вручення 17.04.2013 року поштового відправлення представникові відповідача за довіреністю - Оберемку Д.О. (а.с.4).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 13.05.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 13.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона -1" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона - 1" на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2013 року у справі №911/1231/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.05.2013 року у справі №911/1231/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1231/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Остапенко О.М.