Постанова № 32287091, 03.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 р. Справа №805/3603/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі Бебешко Ю.О.,

за участю:

представника позивача Старенченка Ф.І.,

представника відповідача Стельника Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» до Управління пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «України» з позовом до Управління пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позову зазначило, що ДП «Селидіввугіля» ВП «Шахта «Україна» 17.01.2013 року супровідним листом від 08.01.2013 року за №02-76/55 було отримано від Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області розрахунки на 2013 рік за №02-59/33 та за №02-59/35 від 04.01.2013 року фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», крім працівників безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників.

На думку позивача пенсії особам на пільгових умовах, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністерств України, були передбачені пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, тому витрати Пенсійного фонду на доставку та виплату пенсій зазначеним особам до 01.01.2004 року не відшкодовувались.

Крім того, позивач зазначає, що всупереч зазначеним положенням законодавства відповідачем включено до розрахунків №02-59/33 та №02-59/35 від 04.01.2013 року суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам, що набули право на отримання пільгових пенсій до 01.01.2004 року на загальну суму 15031,86 грн.

Таким чином, позивач вважає, що дії Управління з включення до розрахунків витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, що набули право на пільгову пенсію до 01 січня 2004 року у розмірі 15031,86 грн. не ґрунтуються на нормах Закону, у зв'язку з чим порушують конституційні права позивача та підлягають визнанню протиправними, а розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що у відповідності до абз. 4 п.п.1 п. 4 підприємства і організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсії особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо важкими й шкідливими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100 відсоткового розмірі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

На підставі викладено, відповідач зазначив, що із набранням чинності Закону №1058 витрати на виплату і доставку пенсій особам, призначеним на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами і організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01.01.2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсійне пов'язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

У відповідності до вищезазначеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстровано виконавчим комітетом Селидівської міської ради 06.06.2005 року, є юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 33426253.

До складу державного підприємства «Селидіввугілля» входить відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» (без права юридичної особи), який знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області, та відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Управлінням Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області було включено до розрахунків (за грудень 2012 року та січень 2013 року) суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам, що набули право на отримання пільгових пенсій до 01.01.2004 р., на загальну суму 15031,86 грн.

Суд вважає зазначені розрахунки УПФ України у м. Селидове Донецької області законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058- IV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату на доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Відповідно до абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України від «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України від «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначених особам, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII.

Як встановлено судом, спір у справі стосується відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля», відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ (список №1), тому суд приходить до висновку про обов'язок відповідача щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25 вересня 2012 року за результатами адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до закритого акціонерного товариства «Росава» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій, з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, посилання представника позивача на те, що позивач не повинен відшкодовувати Пенсійному фонду України у м. Селидове Донецької області витрати на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, суд вважає необґрунтованими, оскільки Закон в цій частині не містить виключень.

Ствердження позивача відносно того, що відповідачем в суму відшкодування включено доплати, надбавки і підвищення щодо вважаються судом необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

«Надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються відповідно до положень Закону № 1788-XII відрізняються від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом № 1058-IV, оскільки законодавством передбачено не тільки різні підстави для таких змін розмірів пенсій (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788-XII, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закон № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону №1058-IV становить її основний розмір.

Крім цього, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 12 червня 2012 року за результатами адміністративної справи за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до відкритого акціонерного товариства «Трібо» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій, з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про протиправність розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та дій відповідача щодо їх складання, підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69, 70-72, 86, 94, 112, 121, 136, 158-164, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» до Управління пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 03 липня 2013 року.

Повний текст постанови складений 08 липня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.