Постанова № 32284050, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17257/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді О.О.Беспалов., Парінов А.Б.,

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Оксененко К.П.

пр-к позивача Шевченко О.І.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28лютого 2013року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сінта-сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство «Сінта-сервіс», звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби, в якому,з урахуванням уточнень (т.2, а.с.234-243) просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000902260 від 29.11.2012р. .

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2013року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Сінта-сервіс» (код ЄДРПОУ 33542869) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 09.11.2012 року №5142/22-621-33542869.

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту сум сплачених з придбання товарів(послуг за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Естей» та ТОВ «Мертенс», що не мали реального характеру.

29 листопада 2012 року відповідачем, на підставі вказаного Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000902260, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 та відповідно до абз.1 п. 123.1 ст. 123 ПК України ПП «Сінта-сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1221810,00 грн., з яких за основним платежем, - 1062488,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями, - 159322,00 грн.

Визнаючи податкове повідомлення-рішення неправомірним суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача, - ТОВ «Мертенс», ТОВ «Інсатбуд» і ТОВ «Адва Естейт» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платників податку на додану вартість була анульована на момент складання податкових накладних. Також, відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської операції (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Мертенс», ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Адва Естейт» були укладені наступні договори:

1)04 квітня 2011 року між ПП «Сінта-сервіс» (як замовником) та ТОВ «Мертенс» (як підрядником) укладено договір підряду № 6, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт. Загальна вартість ремонтних робіт становить 241 234,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 123 539,12 грн.);

2)13.06.2011 року між ПП «Сінта-сервіс» (як замовником) та ТОВ «Інсатбуд» (як підрядником) укладено договір підряду №21 відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт. Загальна вартість виконаних робіт становить 1809999,60 грн. (в т.ч. ПДВ 301667,00 грн.);

3)02.09.2011 року між ТОВ «Адва Естейт» (як підрядником) та ПП «Сінта-сервіс» (як замовником) укладено договір підряду №44. Відповідно до умов договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи. Загальна вартість виконаних робіт складала 3823687,70грн. (в т.ч. ПДВ 637281,28 грн.)

В підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано акти здачі-приймання робіт та виписані контрагентами податкові накладні. Оплата за виконані роботи та надані послуги здійснена позивачем вказаним контрагентам у повному обсязі шляхом перерахування безготівкових коштів на загальну суму 5874922,00 грн., що підтверджується дослідженими судом платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформленні у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Однак, як вбачається зі змісту зазначених вище договорів ( т.1 а.с.79-80, т.2 а.с.1-2), контрагенти позивача зобов'язувалися лише виконати своїми силами певний обсяг робіт. Про належність матеріалів, з яких ці роботи мали бути виконані, вказані договори застережень не мають.

Разом з тим, згідно змісту договорів, за якими позивач виступав Виконавцем (Субпідрядником) (т.3 а.с.4-25, 29-37) він зобов'язувався виконати роботи (надати послуги) за власний рахунок та власними силами, або ж подачу на об'єкт матеріалів та конструкцій здійснював сам генпідрядник ( 125-130). Крім того, в ряді договорів передбачалося обов'язкове письмове погодження з Генпідрядником передання позивачем своїх прав та обов'язків за договором (залучення субпідрядника) (48-52).

Втім первісні бухгалтерські документи, які б вказували на передачу ( постачання) позивачем ТОВ «Мертенс», ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Адва Естейт» будівельних матеріалів та інших матеріально-технічних цінностей в підзвіт (згідно видаткових накладних) для виконання обумовлених вказаними договорами підрядних робіт, суду не надано.

Також, акти приймання - передачі виконаних робіт не містять даних щодо оплати матеріалів у разі, якщо вони здійснювалися субпідрядником, та не відображають на якому об'єкті проводилися роботи ( т.2 а.с.87, 92, 101, 106), покажчик кількості відпрацьованих годин, обсягу виконаних робіт( кількість вивезеного сміття, задіяної техніки тощо ) наданих послуг.

Не надано документів бухгалтерського обліку щодо руху товарно-матеріальних цінностей (придбання, облік, списання будівельних матеріалів, замінених труб, деталей та обладнання тощо).

Отже, аналіз зазначених документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та контрагентами.

Крім того, згідно Актів ДПІ у Печерському районі м.Києва від 06.02.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інсатбуд», від 29.06.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Мертенс», від 28.09.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адва Естей» не встановлено знаходження останніх за місцем реєстрації, відсутність у вказаних суб'єктів необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача, що зазначені вище господарські операції позивача мали безтоварний характер, а отже угоди є нікчемними, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за податковим повідомленням-рішенням № 0000902260 від 29.11.2012р. - правомірним.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2013року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Сінта-сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.