Постанова № 32284027, 01.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 липня 2013 року 09 год. 56 хв. № 2а-10967/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" до державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 01 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 04 липня 2007 року задоволено повністю позов відкритого акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" (також далі - позивач, ВАТ "Київський завод реле та автоматики") до державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (також далі - відповідач, ДПІ у Солом’янському районі міста Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27 вересня 2006 року № 0000312301/1, від 07 грудня 2006 року № 0000312301/2 та від 20 квітня 2007 року № 0000312302/3 (також далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 04 липня 2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2011 року постанову Господарського суду міста Києва від 04 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2011 року відмовлено повністю у задоволенні позову ВАТ "Київський завод реле та автоматики" до ДПІ у Солом’янському районі міста Києва про скасування оскаржуваних рішень.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 24 квітня 2013 року та, відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 26 квітня 2013 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих через канцелярію до суду 03 червня 2013 року.

Згідно зі ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну позивача - відкритого акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики", його правонаступником - публічним акціонерним товариством "Київський завод реле та автоматики" (також далі - позивач, ПАТ "Київський завод реле та автоматики"), а також відповідача - державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач, ДПІ у Солом’янському районі міста Києва ДПС).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 травня по 27 червня 2006 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 05 липня 2006 року складено акт № 2658-3050/23-01-00214853 про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2003 рік у загальному розмірі 133615,00 грн., у тому числі за: І півріччя 2003 року - 5311,00 грн.; 9 місяців 2003 року - 106802,00 грн.; 2003 рік - 133615,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункти 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 3703630,00 грн., у тому числі за: 2004 рік - 2673500,00 грн.; І квартал 2005 року - 1497130,00 грн.; І півріччя 2005 року - 1159630,00 грн.; 9 місяців 2005 року - 1159630,00 грн.; 2005 рік - 1030130,00 грн., чим порушено п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, підпункти 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 2142201,00 грн., у тому числі за: 2003 рік - 108137,00 грн., а саме: серпень 2003 року - 159,00 грн.; вересень 2003 року - 50,00 грн.; жовтень 2003 року - 107315,00 грн.; грудень 2003 року - 613,00 грн.; 2004 рік - у розмірі 1663000,00 грн., а саме: квітень 2004 року - 19000,00 грн.; серпень 2004 року - 620000,00 грн.; листопад 2004 року - 739000,00 грн.; грудень 2004 року - 285000,00 грн.; 2005 рік - 371064,00 грн., а саме: січень 2005 року - 350000,00 грн.; березень 2005 року - 20886,00 грн.; квітень 2005 року - 107,00 грн.; травень 2005 року - 71,00 грн., чим порушено п. 1.8 ст. 1, підпункт 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, підпункт 7.2.4 п. 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- зменшено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у загальному розмірі 409685,00 грн., у тому числі за жовтень 2003 року - 25227,00 грн.; лютий 2004 року - 384458,00 грн., чим порушено п. 1.8, ст. 1, підпункт 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, підпункти 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, підпункт 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 13 липня 2006 року відповідачем складені податкові повідомлення-рішення № 0001152301/0 та № 0000312301/0 (також далі - рішення № 0001152301/0 та № 0000312301/0).

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, рішення № 0000312301/0 скасовано в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а рішення № 0001152301/0 скасовано повністю.

У зв’язку із викладеним, 27 вересня 2006 року відповідачем складено оскаржуване рішення № 0000312301/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 409685,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204842,00 грн.

07 грудня 2006 року відповідачем складено оскаржуване рішення № 0000312301/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 409685,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204842,00 грн.

20 лютого 2007 року відповідачем складено рішення № 0000312302/3, яким позивачу зменшено суму бюджетного (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) у розмірі 409685,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204842,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, як зазначено в акті перевірки, у ході перевірки виявлено, що позивачем реалізовано на експорт мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром 96 мм (Мембрани ІСЕ) (також далі - мембрани) у загальному розмірі 661918, 00 грн.

Зокрема, 24 вересня 2003 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Печора Тур" (також далі - ТОВ "Печора Тур") укладено договір купівлі-продажу № 27/09-03 МР (також далі - договір № 27/09-03 МР), за умовами якого ТОВ "Печора Тур" зобов’язалось продати, а позивач - придбати товар (мембрани) на 783900,00 грн. (у тому числі ПДВ - 130650,00 грн.).

Здійснення оплати товару за договором № 27/09-03 МР підтверджується платіжними дорученнями від 10 листопада 2003 року № 187, № 973 та від 11 листопада 2003 року № 974.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія видаткової накладної від 26 вересня 2003 року № РН-0000131 на 783900,00 грн., складеної на виконання умов договору № 27/09-03 МР.

26 вересня 2003 року між позивачем та приватним підприємством "Детройт" (також далі - ПП "Детройт") укладено договір комісії № 30/09-03КР (також далі - договір комісії № 30/09-03КР), за умовами якого ПП "Детройт" прийняло на себе зобов’язання з реалізації товару позивача за межами митної території України та передачі його покупцю-нерезиденту у країні імпортера від свого імені за рахунок позивача на 661904,75 грн., а позивач зобов’язався сплатити ПП "Детройт" винагороду у розмірі 0,1% від вартості реалізованої продукції.

На виконання умов договору комісії № 30/09-03КР, 10 жовтня 2003 року між ПП "Детройт" та компанією "Gilpatrick Trade Company" укладено контракт № 29, за умовами якого ПП "Детройт" зобов’язалось продати, а компанія "Gilpatrick Trade Company" придбати товар (мембрани).

У ході перевірки виявлено, що на рахунок позивача від ПП "Детройт", згідно з договором комісії № 30/09-03КР, надійшли грошові кошти у розмірі 661918,14 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 10 та 11 листопада 2003 року.

25 листопада 2003 року між позивачем та ТОВ "Печора Тур" укладено договір купівлі-продажу № 24-11/03 (також далі - договір № 24-11/03), за умовами якого ТОВ "Печора Тур" зобов’язалось продати, а позивач придбати товар (мембрани) на 675360,00 грн. (у тому числі ПДВ - 112560,00 грн.).

Здійснення оплати товару за договором № 24-11/03 підтверджується платіжним дорученням від 17 березня 2004 року № 451 на 675360,00 грн.

У матеріалах справи міститься копія видаткової накладної від 28 листопада 2003 року № РН-0000224 на 675360,00 грн., складена на виконання умов договору від 24 листопада 2003 року № 25/11-03М (копія вказаного договору відсутня у матеріалах справи).

На підставі договорів № 27/09-03 МР та № 24-11/03, ТОВ "Печора Тур" виписано позивачу податкові накладні від 26 вересня 2003 року № 131 на 783900,00 грн. та від 28 листопада 2003 року № 224 на 675360,00 грн.

26 листопада 2003 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрместпром плюс" (також далі - ТОВ "ТД "Укрместпром плюс") укладено договір комісії № 29/11/03 (також далі - договір комісії № 29/11/03), за умовами якого ТОВ "ТД "Укрместпром плюс" прийняло на себе зобов’язання з реалізації товару позивача за межами митної території України та передачі його покупцю-нерезиденту у країні імпортера від свого імені за рахунок позивача на 570203,20 грн., а позивач зобов’язався сплатити ТОВ "ТД "Укрместпром плюс" винагороду у розмірі 0,1% від вартості реалізованої продукції.

На виконання договору комісії № 29/11/03, 01 грудня 2003 року між ТОВ "ТД "Укрместпром плюс" та компанією ETTA FINANCE GROUP LTD укладено контракт № 01-12/EG-5, за умовами якого ТОВ "ТД "Укрместпром плюс" зобов’язалось продати, а компанія ETTA FINANCE GROUP LTD придбати товар (мембрани).

Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача від 16 березня 2004 року, на рахунок позивача від ТОВ "ТД "Укрместпром плюс" надійшли грошові кошти у розмірі 570214,46 грн.

Як зазначено в акті перевірки з посиланням на оперативні дані, та підтверджується усними поясненнями представників відповідача, мембрани з технічними умовами, зазначеними у вантажно-митних деклараціях (також далі - ВМД), ніколи не вироблялись та не вивозились позивачем за межі митної території України, у зв’язку з чим нульова ставка застосовна позивачем до вказаних операцій безпідставно.

Розробником технічних умов на мембрану є приватне підприємство "Авангард", яке 10 грудня 2003 року ліквідовано рішенням його власника.

Виробником мембран на давальницьких умова є НВО "Промполімер".

Постачальником хімічних елементів та упаковки, на яких відбувалось завищення ціни мембран, є товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішпромтранс".

Згідно з підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за нульовою ставкою оподатковуються операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Тобто, як вбачається із викладеного положення, право на застосування нульової ставки ПДВ виникає лише при реальному здійсненні експорту, що підтверджується, у тому числі, належним чином оформленою ВМД.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" від 01 березня 2001 року № 243 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п’ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Згідно з п. 10 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року № 163/121 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для експортного (бюджетного) відшкодування ПДВ платникові податку, що здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), є разом з іншими передбаченими чинним законодавством документами оригінал п’ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) з відповідним записом митного органу, засвідчений гербовою печаткою митного органу.

Згідно з п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, ((у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Відповідно до Розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року № 307 (також далі - Інструкція; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в графі 8 "Одержувач/Імпортер" зазначаються відомості про одержувача товарів: індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності) - у правому верхньому кутку; найменування та місцезнаходження юридичної особи або П.І.Б. фізичної особи, її місце проживання й відомості про документ, що посвідчує особу. У нижній частині графи після знака "№" проставляється ідентифікаційний номер одержувача, який формується за схемою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції. Якщо одержувач - іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або П.І.Б. і місце проживання фізичної особи.

Тобто, у графі 8 ВМД має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем названого у ВМД товару.

Належно оформленою ВМД слід вважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції та зазначена у ній інформація є достовірною.

У ході судового розгляду справи з’ясовано, що у ВМД від 17 жовтня 2003 року № 70000/3/813515, № 70000/3/813557, № 70000/3/813559 та № 70000/3/813555, наданих позивачем на підтвердження здійснення експорту товару, в графі 8 "Одержувач/Імпортер" зазначено компанію "Gilpatrick Trade Company" (США).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що департаментом податкового аудиту та валютного контролю ДПА України отримано лист начальника ГУПМ від 15 березня 2004 року № 333/26-36 про те, що компанія "Gilpatrick Trade Company", яка була зареєстрована в США 10 листопада 1999 року, відповідно до податкових обліків служби внутрішніх доходів США, ніколи не отримувала ідентифікаційного номеру та ніколи не подавала податкову звітність у цій країні.

Крім того, державною податковою інспекцією у Петровському районі міста Донецька проведено позапланову документальну перевірку ПП "Детройт", за результатами якої встановлено, що вказане підприємство за договорами комісії здійснює реалізацію мембран на користь нерезидента, а саме компанії "Gilpatrick Trade Company". З метою здійснення розрахунків, ПП "Детройт" укладались відповідні договори поруки між SIA "Newbauer Holdings Riga" (юридична особа Латвії, поручитель) та компанією "Gilpatriсk Trade Companу", за умовами яких поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов’язань.

Розрахунки між позивачем та ПП "Детройт" за реалізовані мембрани по договору комісії № 30/09-03КР проводились в українських гривнях. Підтвердити надходження валютної виручки є неможливим, оскільки повідомлення про надходження валютної виручки безпосередньо від нерезидента у валюті до перевірки не надано. Таким чином, ідентифікувати надходження коштів на розподільчий рахунок ПП "Детройт" за реалізований товар як виручку від нерезидента, що надійшла безпосередньо поза межами митного кордону України, неможливо.

Крім того, у ході оперативно-розшукових заходів співробітниками податкової міліції опитаний директор компанії SIA "Newbauer Holdings Riga", який повідомив, що керована ним компанія не мала жодних відносин із ПП "Детройт" та "Gilpatrick Trade Company", договори з ними не укладались.

Згідно з листами Українського хіміко-технологічного університету від 11 червня 2004 року №08-01-546, ДПА у Дніпропетровській області від 20 червня 2004 року № 12945/7/35-0404 та ГУПМ на лист від 13 лютого 2003 року № 5323-4318: проведене у березні 2004 року дослідження зразків мембран визначає технічну невідповідність досліджуваних зразків державним стандартам та запатентованим параметрам; задекларовані у ВМД мембрани у вигляді безкольорової плавки діаметром 96 мм, ТУ У 33.-30190933-001-2003, ніколи не вироблялись підприємством "Промполімерпак" та не придбавались позивачем, а тому не могли бути експортованими за межі митної території України; департаментом податкового аудиту та валютного контролю ДПА України отримана інформація про те, що компанія "Gilpatriсk Trade Companу" ніколи не отримувала ідентифікаційного номеру та ніколи не подавала податкову звітність у США.

При цьому, повертаючи справу до суду першої інстанції для нового розгляду та вирішення, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 березня 2013 року зазначив, зокрема, що судам попередніх інстанцій слід встановити реальність здійснення експортних операцій, наявність у нерезидента - компанії "Gilpatriсk Trade Companу" (США) правосуб’єктності на здійснення зовнішньоекономічних експортно-імпортних операцій на момент укладення договору та його виконання, та в залежності від цього правомірність застосування позивачем нульової ставки до таких операцій.

При прийнятті справи до провадження 26 квітня 2013 року судом першої інстанції запропоновано позивачу надати, зокрема, наявні додаткові письмові докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості надання таких доказів, однак представниками позивача належних доказів до суду так і не надано, хоча про доцільність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що мембрани із технічними умовами, зазначеними у ВМД, ніколи не вироблялись та не вивозились за межі митної території України, отже, фактичного переміщення товару (мембран) через митний кордон України не відбулось, тобто реальні господарські операції з експорту товару позивачем не здійснювались.

Згідно з підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п .7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" до державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" залишити без задоволення.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 08 липня 2013 року